Представники Королівських ВПС Австралії відзначають, що флот Lockheed Martin F-35A Lightning II (так званих “Блискавок”) сьогодні офіційно досяг початкової бойової готовності (Initial Operational Capability, IOC) і тепер може бути задіяний в бойових діях.
Флот F-35A в складі ВПС Австралії налічує 30 одиниць. Всього Австралія замовила 72 винищувача F-35A, з яких 5 перебувають на території США для навчання персоналу. Австралія оголосила про виведення «класичних» F / A-18 A / B зі складу свого флоту в 2021 році. Їх якраз і хочуть замінити на F-35A.
Ідея розробки і застосування систем додаткового захисту бронетехніки виникла у конструкторів ще в кінці 1940-х років. В Радянському Союзі у кінці 1950-х років за її втілення (за принципом «контрвибуху») взялися фахівці Центрального конструкторського бюро спортивної мисливської зброї. І лише у 1978 році ними була розроблена система активного захисту «Дрозд».
Та на її випробування знадобилося ще чимало часу: у 1982-1983 рр. комплекс був успішно перевірений в польових умовах, після чого його почали встановлювати на танках Т-55А (масово вироблялися на заводі імені Малишева у Харкові). Таким чином, цей український радянський танк став першим в світі, оснащеним комплексом активного захисту.
КАЗ «Дрозд» вироблявся більше 6 років, допоки радянське керівництво не підписало угоду про скорочення звичайних озброєнь в Європі: Т-55 був включений в перелік цього озброєння, і припинилася робота навіть над модернізованою версією комплексу – «Дрозд-2».
Інші розробки КАЗ, що тривали ще за радянських часів, після розпаду Союзу дісталися Росії: в них акцент робився на вирішенні проблеми враження своєї ж піхоти при знищенні атакуючого боєприпасу осколками протиракети або реактивної гранати. В результаті конструктори почали шукати оптимальний варіант розльоту осколків. Втім, вже в 1990-і роки, після численних втрат російських танків під час штурму Грозного, стало зрозуміло, що жоден КАЗ не є панацеєю – надто від повної некомпетентності військового керівництва.
Та все ж, саме розробки радянських конструкторів були дебютними на шляху розвитку технології активного захисту бронетехніки. США натомість досі доводиться закуповувати ці системи у своїх партнерів, і то не без проблем. У 2017 році Міноборони США повідомило, що танки Abrams оснастять ізраїльськими системами Trophy, а бойові машини піхоти Bradley – системою Iron Fist від Israel Military Industries.
Однак спроба установки КАЗ Iron Fist на БМП Bradley виявилася невдалою: у машин не було достатнього запасу енергії для живлення численних датчиків, виникли ризики збоїв апаратури та зростання витрат палива. Випробування системи на навчаннях також не показали її великої ефективності саме на бронетехніці США.
У підсумку цьогоріч американське командування оголосило про те, що процес інтеграції ізраїльських систем загальмував. В той час як Ізраїль, який розробив системи Iron Fist і Trophy, є однією з небагатьох країн, які вже мають серійне виробництво танків з встановленими на них сучасними КАЗ.
Тут слід зауважити, що до розробки Ізраїль підійшов традиційно серйозно, а тому його системи можна вважати на порядок більш досконалими за будь-які радянські та вітчизняні (про них пізніше). Система Trophy 2005 року розробки оснащена радіолокаційною станцією і комп’ютером, який визначає клас і траєкторію польоту атакуючого боєприпасу. Крім цього, вона здатна визначити місце, звідки він був випущений. Відтак, закуповуючи такі КАЗи США, зокрема, економлять на їх виробництві.
Українські конструктори також мають досвід створення активних систем захисту бронетехніки. Але, на жаль, не для української армії, а іноземної. Мова про комплекс активного захисту «Заслін» і його вдосконалену модель «Шершень», які запустила в серію ДАХК «Артем».
Восени 2019 року стало відомо, що «Шершень» за ліцензією буде вироблятися в Туреччині під назвою Pulat для використання на танках М60-А3 Sabra.
КАЗ «Шершень» захищає від кількох протитанкових снарядів, що атакують із різних напрямків. Це комплекс ближнього радіусу дії з захисним зарядом, що не відстрілюється. Його модулі розташовані по периметру машини для захисту по всьому радіусу, також їх можна встановлювати на башту для захисту від снарядів, що атакують згори. Пульт управління, розташований всередині носія, інформує про працездатність основних блоків, готовність комплексу до відбиття атакуючих цілей, управляє всіма модулями в автономному режимі.
«Шершень» забезпечує круговий захист броньованого об’єкта з вірогідністю 0,9 від унітарних та тандемних протитанкових гранат; 0,8 – від протитанкових керованих ракет всіх класів; 0,6-0,7 – від бронебійних і кумулятивних снарядів калібру 120-125 мм (на швидкостях до 1200 м/с). Крім того, забезпечує захист від засобів, що атакують з дистанції до 20 м, і від кількох протитанкових снарядів, які уражають з різних напрямків.
“У 2014-му році ми втратили російський ринок і доступ до російських комплектуючих. У комплексах активного захисту «Заслін» і «Шершень» вони складали до 80%, відповідно ми вже не могли їх виробляти. У наступні два роки ми провели науково-технічну роботу, яку фінансувало Міністерство освіти і науки… Ми повністю замінили російські комплектуючі американськими, причому навіть не подвійного призначення, а цивільними. Виготовили три зразка приймально-передавальних модулів, зібрали два бойових модуля, і влітку 2017 роки провели успішні випробування.
Нові модулі можна встановлювати на всю машину – загалом не менше шести, на відміну від колишнього варіанта, коли йшов один модуль на один борт – танк або БМП. Раніше була проблема одночасного спрацьовування декількох модулів, тепер ми її прибрали. Новий комплекс активного захисту універсальний, підходить як для танків, так і для легкої бронетехніки. Змінюється тільки активний заряд, який слабкіше на легкій техніці, щоб уникнути пошкодження самого борта. Також запроваджено нову радіолокаційну систему виявлення, яка не конфліктує з іншими локаторами. Все це входить в комплекси, які будуть поставлятися за контрактами в Туреччину, в рамках модернізації танка М60-А3 Sabra” – повідомив директор Державного підприємства «Базовий центр критичних технологій «Мікротек» Сергій Швидкий.
Відомо також що «Шершні» начебто планується встановлювати на оновлених версіях Т-64, які українська армія має отримати лише за кілька років, після остаточного ухвалення проекту модернізації. Однак остаточне рішення ще не ухвалене.
З тієї причини, що розвиток ударного озброєння у світі розвивається набагато швидше, ніж системи захисту від нього, військові експерти все частіше говорять про необхідність вдосконалення існуючих систем активного захисту. Мова про створення нового КАЗ, який був би здатний протистояти бронебійним опереним підкаліберним снарядам, а також снарядам, випущених з безпілотних літальних апаратів (захист верхньої проекції).
Так, деякі фахівці проти ударів БПЛА пропонують застосовувати лазер. До інших перспективних ідей можна віднести впровадження електромагнітної броні. Коли снаряд або кумулятивний струмінь будуть проходити через пластину такої броні, потужний імпульс струму, в теорії, призведе до знищення вражаючого елементу; а система радарів і датчиків зможе вибирати найбільш оптимальний спосіб захисту від атаки. Тут перед конструкторами виникає велика проблема – захисту цих численних радарів і датчиків, адже найчастіше вони не витримують навіть черги з автомата і виходять з ладу, порушуючи всю систему активного захисту. Скільки часу піде на ефективне вирішення цієї проблеми, поки невідомо.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
27 грудня 2020 рку, в районі проведення операції Об’єднаних сил було зафіксовано 6 обстрілів наших позицій та один проліт БпЛА. Всі сім порушень були здійснені у районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Схід».
Поблизу Водяного, що на Приазов’ї, збройні формування Російської Федерації попри домовленості в рамках ТКГ гатили по нашим захисникам із 120 мм та 82 мм мінометів, а також усих наявних гранатометів. В результаті обстрілу один військовослужбовець зі складу Об’єднаних сил отримав поранення.
З 82 мм мінмету та стрілецької зброї противник вів вогонь і неподалік Лебединського, а біля Мар’їнки – зі стрілецької зброї.
Неподалік Авдіївки, російські окупанти вели вогонь по позиціям наших захисників з автоматичних станкових та ручних протитанкових гранатометів. Для коригування вогню загарбники застосували БпЛА. Оперативні дії наших засобів РЕБ зупинили подальше його використання.
На порушення припинення вогню російсько-окупаційними військами українські захисники змушені були відкрити вогонь у відповідь.
Сьогодні з ранку, 28 грудня 2020 року, вже було зафіксовано одне порушення режиму припинення вогню: в передмісті Авдіївки російські загарбники трохи постріляли з підствольного гранатомета. Обстріл був неприцільним, тому вогонь у відповідь наші воїни не відкривали.
У більшості читачів сформувалося уявлення, що план нападу нацистської Німеччини на СРСР з’явився 18 грудня 1940 року вже в «готовому вигляді». Можливо, для тих, хто мало цікавляться історією, таке пояснення повністю достатнє. Насправді, процес планування і підготовки нападу нацистської Німеччина на СРСР розпочався 22 червня 1940 року і тривав майже рік.
22 червня 1940 року німецькі війська завершили окупацію Бельгії, Голландії, Люксембургу та Північної Франції. Франція підписала капітуляцію.
Однак, попри успішне і блискавичне завершення кампанії, одне з головних завдань кампанії 1940 рок німцям досягти не вдалося —не була «виведена з війни» Велика Британія.
За спогадами Еріха фон Манштейна з приводу ведення подальшої військової кампанії стосовно Британії в німецьких військових колах розглядалось три можливі варіанти. За першим варіантом Англію планувалося «змусити до мру» блокадою морських комунікацій. Другий варіант передбачав припинення постачання Британії близькосхідною нафтою через Середземне море. За третім варіантом планувалася висадка десанту на Британські острови. Цій операції було надано кодову назву «Морський лев». Але подальше ретельне планування операції показало, що її проведення не гарантує стовідсоткового успіху і від нього відмовилися.
Erich von Manstein
Розглянувши усі три варіанти, Гітлер раптом дійшов висновку, що усунути Велику Британію з політичної карти Європи можна лише …знищивши СРСР. Виходячи з цього 22 липня 1940 року головнокомандувач сухопутними військами Вальтер фон Браухіч вперше отримав вказівку Гітлера розпочати «теоретичну підготовку» плану військової кампанії проти СРСР.
В цей день під час наради Гітлер особисто озвучив політичні та військові цілі майбутньої операції:
швидко розгромити Червону Армію або принаймні зайняти таку територію, яка убезпечить Берлін і Сілезький промисловий район від авіанальотів радянської авіації та дозволить проводити бомбардування промислових центрів противника.
Розгромом СРСР примусити Велику Британію визнати гегемонію Німеччини у Європі.
Утворити ряд підконтрольних держав — Рейхкомісаріат Україна, федерацію Прибалтійських держав, Білорусь.
Збільшити територію Фінляндії до Білого моря.
31 липня 1940 року Гітлер конкретизував своє бачення майбутньої долі СРСР: «Операція буде мати сенс тільки в тому випадку, якщо ми одним стрімким ударом розгромимо всю державу цілком. Тільки захоплення певної частини території недостатньо», – заявив Гітлер.
Розгром СРСР має примусити Велику Британію визнати гегемонію Німеччини в Європі. На захопленій території спочатку планувалось утворити ряд підконтрольних держав, таких собі «наполеонід» — Українську державу, федерацію Балтійських держав, Білорусь, а також збільшити територію Фінляндії до Білого моря.
31 липня 1940 року Гітлер уточнив майбутню долю СРСР: «Операція буде мати сенс тільки в тому випадку, коли ми одним стрімким ударом розгромимо всю державу цілком. Захоплення тільки певної частини території недостатньо».
Провідне місце в плануванні війни Німеччини проти СРСР зайняв генеральний штаб сухопутних військ (ОКХ) вермахту на чолі з його начальником генерал-полковником Ф. Гальдером. Поряд з Генштабом сухопутних військ активну роль в плануванні «східного походу» грав штаб оперативного керівництва верховного головнокомандування збройних сил Німеччини (ОКВ) на чолі з генералом А. Йодлем, який отримував вказівки безпосередньо від Гітлера.
Jodl Alfred
При підготовці нападу на СРСР було проведено оцінку військово-промислового потенціалу Радянського Союзу і зокрема бойової потужності і боєздатності Червоної Армії. За її результатами німецький генеральний штаб переконався у наявності переваги німецьких військ над Червоною армією, як в кількісному відношенні, так і в технічному оснащенні, і, особливо, в частині військового керівництва. Було зроблено висновок, поки Червона армія буде готуватися до бойових дій, вермахт може завдати їй раптового нищівного удару, і її розгромить на її ж території. Це дозволить Німеччині закінчити війну з Радянським Союзом протягом двох з половиною місяців, в крайньому випадку, до 25 грудня 1941 року.
Такі розрахунки були основані на тому, що в бойових діях вермахт планував задіяти величезну кількість моторизованих частин. Гітлер був переконаний, що при проведенні операції «Барбаросса» неприпустимі жодні невдачі і німецька армія з самого початку беззастережно матиме успіх.
План війни Німеччини проти СРСР передбачав швидкоплинну військову кампанію з повним розгромом Червоної Армії та захопленням європейської частини СРСР по лінії Волга — Архангельськ (так звана лінія А—А).
Та перед тим, як у грудні 1940 року було затверджено варіант під назвою «Барбаросса», спочатку було кілька варіантів-пропозицій. Планування почалося з варіацій на тему «плану Шліффена», які одразу не знайшли підтримки в силу складності їх реалізації.
23 липня 1940 року до підготовки плану було залучено начальника штабу 18-ї армії генерал-майора Еріха Маркса. Його ще з часів Першої світової війни вважали «знавцем Росії».
Marcks Erich
05 серпня 1940 року Еріх Маркс представив готову оперативно-стратегічну розробку під назвою Оперативний проект «Ост». Він передбачав два стратегічні напрямки — московський та київський, розділовою смугою між якими були Прип’ятські болота. План зосереджувався на тому, що Радянський Союз вестиме оборонні дії вздовж усього західного кордону, за винятком радянсько-румунської ділянки, де очікувався перехід Червоної Армії в наступ з метою захоплення румунських нафтопромислів. Був виключений і маневр на північ від московського напрямку, бо він виводив війська у малопрохідну лісисту місцевість та затримував загальний розвиток наступу. Після оволодіння Москвою група армій «Північ» повинна буде розвернути фронт та допомогти групі армій «Південь» окупувати територію України. На проведення операції відводилось від 9 до 17 тижнів. Операція завершувалась виходом військ на лінію Архангельськ — Горький — Ростов-на-Дону.
В цілому цей план нагадував «модернізований варіант» вторгнення армії Нополеона в 1812 році.
Грунтуючись на вказівках фюрера, Альфред Йодль наказав підполковнику Лоссбергу підготувати проект директиви «східного походу» і провести дослідження, пов’язані із залученням для війни проти СРСР Фінляндії, Туреччини та Румунії.
15 вересня 1940 року референт у справах сухопутних військ з оперативного відділу «Оборона країни» підполковник Бернхард Лоссбер представив документ, який отримав кодову назву «Етюд Лоссберга». Сам Лоссберг назвав його на честь свого сина – План «Фріц»
Lossberg Bernard Viktor Hans Wolfgang
Лоссберг докладно розглянув три можливі варіанти майбутньої війни з СРСР:
Вермахт завдає превентивного удару;
Червона Армія прийме на себе удар німецьких військ на кордоні та намагається утримати свої позиції;
Радянський Союз використає тактику 1812 року і відступить в глибину своєї території, розтягнувши комунікації Вермахту та ускладнивши постачання, а згодом, готує та завдає контрудар.
На відміну від оперативного плану «Ост», «план Лоссберга» передбачав формування не двох, а вже трьох стратегічних угруповань. На північ від Прип’ятських боліт Вермахт мав використати дві групи армій, а південніше — одну.
Головний удар пропонувалося завдати центральним угрупованням на ділянці між Дніпром і Західною Двіною для того, щоб розсікти радянські сили в районі Мінська, а потім продовжити наступ на Москву.
03 вересня 1940 року подальшу розробку плану «східного походу» в ОКГ було передано від Еріха Маркса до генерал-майора Фрідріха Паулюса (саме того Паулюса, який потрапив у полон під Сталінградом у 1943 році – прим.авт.).
Paulus Friedrich Wilhelm Ernst
29 жовтня 1940 року робота над планом в основному була завершена. Паулюс направляє Гальдеру пам’ятну записку стосовно оперативних принципів ведення війни проти Радянського Союзу.
Halder Franz
Для перевірки запропонованого варіанту Генштабом було проведено серію військово-штабних навчальних ігор під керівництвом того ж Паулюса. На першій, яка відбулася 29 листопада 1940 року, здійснювалося «вторгнення» німецьких військ у прикордонну смугу СРСР. 03 грудня 1940 року програвався другий етап — наступ з метою захоплення рубежу Мінськ — Київ. Під час КШН 07 грудня 1940 року розглядалися можливі дії за цим рубежем.
Кожна військова гра завершувалась розбором і підведенням підсумків, уточнювались розподіл сил і оперативні завдання з’єднань, обговорювались проблеми бойового і матеріально-технічного забезпечення наступаючих військ.
У ході цих штабних ігор відразу стало зрозуміло, що наявних сил Вермахту явно недостатньо. Особливо критична ситуація складалася з резервом особового складу. Вже після завершенню другої військово-штабної гри 05 грудня 1940 року на нараді у Гітлера Франц Гальдер доповідав остаточний варіант плану Генерального штабу сухопутних військ.
Документ під черговою кодовою назвою План «Отто» визначав основні моменти майбутньої військової операції:
У ході прикордонних боїв не допустити відходу супротивника в глиб території.
Вийти на такий рубіж, який би повністю виключав можливість здійснення повітряних нальотів на Німеччину;
Знищити СРСР як державу. Не повинно було залишатися жодних політичних утворень, здатних до відродження.
В кампанії мають брати участь як союзники: Фінляндія і Румунія, а Угорщина — ні.
Військам, що дислокувалися в Норвегії, стаувилося завдання окупувати радянське Заполяр’я та узбережжя Льодовитого океану.
Південній групі армій повністю розбити радянські війська на захід від Дніпра.
Відрізати Прибалтику від іншої частини СРСР.
Військову операцію планувалось провести в кінці травня 1941 року.
Гітлер у цілому підтримав план «Отто», зауваживши, що захоплення Москви не має бути першочерговим.
Згідно з наказом Гітлера в першій половині грудня 1940 року штаб оперативного управління ОКВ розпочав зведення усіх існуючих планів «східного походу» в один і підготовку відповідної директиви Верховного головнокомандувача.
Після внесення деяких уточнень, 18 грудня 1940 року, Адольф Гітлер підписав “Директиву №21” верховного головнокомандування Вермахту, що отримала умовне найменування «Варіант Барбаросса» і стала основним документом підготовки і здійснення бойових дій проти СРСР.
Німецьким збройним ссилам ставилося завдання «розгромити СРСР в ході однієї короткочасної кампанії», використовуючи досвід застосування так званої стратегії «бліцкригу» – ”Блискавичної війни” в Європі.
Друга сторінка Директиви № 21 (План «Барбаросса»)
Збройним силам Німеччини ставилося завдання «розгромити Радянську Росію в ході однієї короткочасної кампанії», для чого передбачалося використовувати всі сухопутні війська за винятком тих, які виконували окупаційні функції в Європі, а також приблизно дві третини ВВС і невелику частину ВМС. Швидкими операціями з глибоким і швидким просуванням танкових клинів німецька армія повинна була знищити знаходилися в західній частині СРСР основні сили радянських військ і не допустити відходу боєздатних частин вглиб країни. Надалі, швидко переслідуючи противника, німецькі війська повинні були досягти лінії, звідки радянська авіація була б не в змозі робити нальоти на Третій рейх. Кінцева мета кампанії – вийти на лінію Архангельськ – Волга – Астрахань, створивши там, в разі потреби, умови німецьким ВВС для «впливу на радянські промислові центри на Уралі».
Як найближчій стратегічної мети війни проти СРСР були поставлені розгром і знищення радянських військ в Прибалтиці, Білорусії і на Правобережній Україні. Передбачалося, що в ході цих операцій вермахт досягне Києва з укріпленнями на схід від Дніпра, Смоленська і району південь і на захід озера Ільмень. Подальша мета полягала в тому, щоб своєчасно зайняти важливий у військовому та економічному відношенні Донецький вугільний басейн, а на півночі – швидко вийти до Москви. До операцій з узяття Москви директива вимагала приступити лише після знищення радянських військ в Прибалтиці, захоплення Ленінграда і Кронштадта.
Завдання німецьких ВПС полягала в зриві протидії радянської авіації і підтримки власних наземних військ на вирішальних напрямках. Від військово-морських сил потрібно забезпечувати оборону свого узбережжя, не допускаючи прориву радянського флоту з Балтійського моря. Після нейтралізації радянського флоту їм належало забезпечувати німецькі морські перевезення на Балтиці і постачати по морю північний фланг сухопутних військ.
Датою початку вторгнення було визначено 15 травня 1941 року. Передбачувана тривалість основних бойових дій за планом становила 4-5 місяців.
Наказ був остаточно затверджений лише 10 червня 1941 року, за 12 днів до вторгнення Німеччини на територію СРСР.
Олександр Олійник, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
21 грудня 2020 року прикордонники передали в Національний музей історії України у Другій світовій війні унікальний бронемобіль, інформує dpsu.gov.ua
За досить «спецефічний вигляд» бійці авто називали «бронежаба». Це один з двох «УАЗів», що їх у 2014 році працівники ТОВ «Миколаївський тепловозоремонтний завод» модернізували власним коштом, перетворивши на броньовики для прикордонників Луганського прикордонного загону. На прохання захисників України майстри в найкоротші терміни замінили вузли й агрегати, що не працювали, встановили бронезахист, який витримував постріли з автомата та кулемета, обладнали місце стрільця в кузові.
«2014 рік виявився дуже важким, у зв’язку з тим, що у нас не було транспортних засобів, які б давали нам броню і можливість виконання поставлених завдань», – наголосив прикордонник Федір Чикін. «Бронежаба» після появи на позиціях в районі населеного пункту Юганівка не раз допомагала бійцям виконувати розвідувальні завдання, прикривала наших захисників, доки не зазнала пошкоджень під час ворожого артобсрілу.
Заступник Голови Державної прикордонної служби України Сергій Сердюк наголосив, що літо 2014-го було одним з найскладніших для прикордонників. Генерал-майор Сердюк нагадав, що у бойових діях на сході загинуло 70 прикордонників, місце знаходження ще 5 побратимів – невідоме. Він наголосив, що після 2014 року прикордонна служба отримала бойові машини більш високого класу захищеності, але ті перші, заброньовані волонтерами, допомогли зберегти не одне життя захисників України.
«Держприкордонслужба має честь передати цей бронемобіль музею, щоб надалі зберігати пам’ять про подвиг наших побратимів», – сказав генерал-майор Сердюк під час церемонії передачі автомобіля.
Директор музею Іван Ковальчук запевнив, що отримати такий автомобіль для них велика честь. Він нагадав, що в музеї діє експозиція «Український схід», артефакти якої розповідають про українсько-російську війну.
Міністерка у справах ветеранів України Юлія Лапутіна переконана, що інтеграція ряду сервісів «Е-ветеран» до загальнодержавної цифрової платформи сприятиме реалізації державної політики в напрямку цифрової трансформації та пришвидшить вирішення значної частини проблем ветеранів, які уповільнюють існуючі бюрократичні механізми.
Про це йшла мова на зустрічі Юлії Лапутіної з генеральним директором компанії «Kitsoft» Олександром Єфремовим, яка є основним розробником Єдиного державного реєстру ветеранів війни, повідомляє mva.gov.ua
Міністерка, підкреслила, що сьогодні важливо не лише завершити розробку ЄДРВВ, а й запустити його в практичну експлуатацію з урахуванням усіх вимог захисту персональних даних ветеранів.
В свою чергу Олександр Єфремов, розповів, що згідно з затвердженим технічним планом вже завершено перший етап розробки реєстру. Він також додав, що розуміє важливість впровадження проєкту і запевнив, що зазначені терміни будуть дотримані.
Сторони також обговорили відповідність політики держави в напрямку цифрової трансформації. Впровадження ветеранських сервісів здійснюватиметься в рамках підходів “Єдиного вікна”.
Створення особистого кабінету дасть можливість ветеранам отримати довідкову інформацію стосовно пільг, які вони отримують відповідно до своєї пільгової категорії. Крім того, в онлайн режимі можна буде отримати інформацію про вже отримані пільгові послуги.
Юлія Лапутіна також зазначила, що в процесі розробки ЄДРВВ важливо забезпечити надійний захист персональних даних ветеранів.
Міжнародною неурядовою організацією «IREX» ініційовано проведення “білої” хакерської атаки в рамках саме цього проєкту. Це дозволить знайти вразливі місця програмного забезпечення, виправити недоліки й таким чином удосконалити систему перед запуском.
Варто відзначити, Україна вже має позитивну практику і досвід проведення подібних заходів. За цей час вже сформовано суспільну довіру до політики держави щодо цифрового розвитку, у тому числі захисту персональних даних.
Також під час зустрічі сторони проговорили технічну можливість надання інформації до інших інформаційних систем. Зокрема, формування електронного посвідчення ветерана в мобільному додатку «ДІЯ».
– …У випадку нового нападу Росії з іншого напрямку «буде велика війна, ми нікуди не підемо, ми всі будемо воювати, всі будуть мобілізовані – і чоловіки, і жінки», – заявив Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю «Фокус»
Заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони генерал-майор Сергій Кривонос розкритикував “концепцію” президента України Володимира Зеленського “…мобілізувати всіх чоловіків і жінок у випадку нападу Росії”.
«Це розповідають президенту, що вони це спроможні зробити. А ми, які це пройшли і бачили це в свої реаліях, – ми розуміємо, що навіть якщо теоретично ми зможемо мобілізувати жінок і чоловіків – а чи навчені ці люди тримати зброю в руках? Ні. Чи люди ці хочуть це робити? Ні», – сказав Сергій Кривонос в інтерв’ю «Новому времени».
За словами генерал-майора, в Україні патріотизм «не підтримується на рівні держави», і 2014 рік — це досить наглядно продемонстрував. Він переконаний, що держава повинна виховувати мобілізаційний резерв, зокрема ідеологічно.
«Ми ж не воюємо «м’ясом», не кидаємо людей десятками тисяч. З іншого боку, подивіться на досвід вірменсько-азербайджанської війни. Вона показала, що невелика кількість особового складу у взаємодії з технікою при правильно спланованих операціях дозволяє досягти високих результатів. Тому величезна кількість мобілізованих людей не вирішить питання спроможності протидіяти ворогу», – наголосив Сергій Кривонос.
Кривонос наголосив, що навіть у випадку мобілізації людей потрібно спочатку навчити…
Як повідомили у Держприкордонслужбі, українські прикордонники відділу “Веселе” Харківського загону завадили двом громадянам України нелегально переправити до РФ книги про Гаррі Поттера, які б неодмінно зруйнували «духовні скрепи» молоді РФії, а також кілька запчастин до тракторів. Про це повідомляє dpsu.gov.ua.
Прикордонний наряд неподалік населеного пункту Борисівка зупинив для перевірки “ВАЗ-2121”. “В автомобілі перебували двоє громадян України, які перевозили книги та три турбіни до тракторної техніки. Правоохоронці встановили, що чоловіки проживають у Харкові та за грошову винагороду погодились незаконно перемістити з території України на територію РФії 275 книг про Гаррі Поттера та запчастини до тракотрів”, – йдеться у повідомленні.
Зі слів чоловіків, за транспортування літератури, що може зруйнувати «духовниє скрєпи братнього народу» їм пообіцяли заплатити по 200 доларів США.
На контрабандистів складено адміністративні матеріли за спробу незаконного перетинання кордону, рішення за якими винесе суд. Книги, попередньо оцінені у 80 тис. грн та запчастини будуть передані до компетентних правоохоронних органів.
А на ділянці відділу “Дергачі” прикордонники Харківського загону завадили переміщенню вже з Росії в Україну партії тютюну до кальяну. Прикордонний наряд виявив сліди під’їзду до державного кордону транспортного засобу. Під час перевірки місцевості правоохоронці знайшли неподалік 16 коробок з сумішшю «рослинного походження».
Експерт Фонду Горчакова, директор Балтійського центру діалогу культур Антоніна Зіміна та її чоловік Костянтин Антонець були арештовані в липні 2018 року. 10 лютого подружжю пред’явили звинувачення в державній зраді. Приводом для порушення справи стали фотографії з весілля молодої пари, на яких серед гостей, як виявилося, був запчатлен співробітник калінінградського управління ФСБ. Фото потрапили в соціальні мережі і в ефір одного з прибалтійських телеканалів.
Після арешту Зіміна та її чоловік Костянтин Антонець перебували в СІЗО Лефортово, а потім були переведені в Калінінградській СІЗО. Слідство звинуватило подружжя в передачі секретних документів спецслужбам Латвії. Антоніна Зіміна скаржилася на побої в калінінградському СІЗО.В травні 2020 року в Калінінграді в закритому режимі почався суд над подружжям.
За інформацією Znak.com можливі звинувачення можуть бути пов’язані з якимись документами, що містять інформацію про виділення грошей Калінінградській області на підтримку юросіб і резидентів особливої економічної зони.
І ось, суд в Калінінграді все-таки визнав подружжя Антоніну Зиміну і Костянтина Антонця винними у державній зраді. Зіміна засуджена на 13 років колонії суворого режиму, Антонець – на 12 років і шість місяців суворого режиму. Їм також призначили по 100 тисяч рублів штрафу і “обмеження свободи” ще на рік після відбуття покарання. Про це повідомляє кореспондент Север.Реаліі.
Держзвинувачення просило для Зіміної 14 років колонії, для Антонця – 13 років. Подружжя провину не визнали. За словами батька Зіміної – Костянтина Зіміна, вирок оголошували за закритими дверима, батьків в зал не пустили.
Адвокат подружжя Михайло Баєв в розмові з кореспондентом Север.Реаліі зазначив, що вирок буде оскаржений.
На фото: Антоніна Зіміна та Костянтин Антонець з аніматором.
Біля одного з кафе у Новій Каховці між військовим і цивільними виникла сварка, під час якої військовослужбовця було вбито. Інформація про інцидент з’явилась в місцевих ЗМІ зранку 25 грудня, але не мала офіційного підтвердження.
На даний момент відомо, що сорокарічного старшого солдата, який нібито посварився з двома п’яними молодиками, під час бійки, яка відбувалася на очах у кількох дівчат, що перебували поруч, було вбито.
Більшість ЗМІ у повній відповідності з рекомендаціями російської пропаганди, які кваліфікують українських військових тільки як наркоманів та алкоголіків, одразу повідомили, що загиблий український військовий був у стані алкогольного сп’яніння.
За інформацію об’єктивних ЗМІ стало відомо, що насправді розвідник зробив компанії зауваження, що й стало причиною нападу проросійськи налаштованих молодиків на нього.
Сьогодні вранці в мережі з’явилося відео з камери відеоспостереження, на якому зафіксовано момент вбивства військового у Новій Каховці Херсонської області. Відповідні кадри були опубліковані на Facebook-сторінці одеського активіста Марка Гордієнка. На відео добре видно, як військовослужбовця ЗСУ вдарили у потилицю, після чого він упав і помер.
