В останній день минулого року, 31 грудня 2020 року, на фронті було зафіксовано чотири порушення режиму припинення вогню.
Поблизу населеного пункту Старогнатівка, окупаційні збройні формування Російської Федерації відкривали вогонь в бік українських позицій з ручного протитанкового гранатомета та стрілецької зброї, а неподалік Широкиного – з мінометів 82-го калібру та ручного протитанкового гранатомета. В районі населеного пункту Водяне, що на Приазов’ї російські загарбники вели вогонь із 120-мм мінометів, а поруч з Талаківкою – з підствольних гранатометів.
Про всі факти порушень домовленостей про “повний та всеохоплюючий режим припинення вогню” через Українську сторону СЦКК повідомлено представників ОБСЄ.
В Новорічну ніч та на початку доби 01 січня 2021 року, вже було зафіксовано шість обстрілів позицій Об’єднаних сил. Неподалік населеного пункту Авдіївкарашисти тричі відкривали вогонь в бік українських позицій з 82 мм мінометів, гранатометів різних систем та стрілецької зброї. На цьому ж напрямку, в районі населеного пункту Водяне, що на Приазов’ї російські загарбники відкривали вогонь з ручних протитанкових гранатометів та стрілецької зброї.
Поблизу населеного пункту Золоте-4 ворог вів вогонь в бік наших позицій з гранатометів різних систем та великокаліберного кулемета, а неподалік Новолуганського – зі стрілецької зброї.
На обстріли противника українські захисники змушені були надати зрозумілу і адекватну відповідь. Бойових втрат та поранень серед особового складу Об’єднаних сил немає, повідомляє пресслужба Об’єднаних сил.
Бажаємо, щоб новорічне свято подарувало чудовий настрій та цілий рік щасливого життя, щоб усі проблеми залишилися позаду, щоб у ваших оселях цілий рік були миру та здоров’я, кохання та натхнення, багатства та везіння, успіх та тільки радісні події!
До початку Нового 2021 року в Україні залишилось кілька годин. Але Новий рік вже кілька годин впевнено крокує Планетою.
Першими Новий рік зустрічають мешканці острова Кірітіматі, що входить до складу островів Різдва (Республіка Кірібаті), а також жителі міста Нукуалофа – столиці Королівства Тонга. Це острівні країни, розташовані в Океанії.
За 15 хвилин (UTC +13:45) Новий рік завітав на острів Чатем (Нова Зеландія), який віддалений від основних островів Нової Зеландії і розташований у спеціально визначеному саме для нього часовому поясі.
UTC +13 — і Новий рік зустрічають Нова Зеландія і полярники зі станцій Південного полюса в Антарктиді.
UTC +12 — Новий рік починають зустрічати на Далекому Сході Євразії — Анадир, Камчатка, а також острови Науру, Тувалу, Маршалові острови.
UTC +11 — жителі східної Австралії — Сідней, Мельбурн, Канберра, деякі тихоокеанські острови — Вануату, Мікронезія, Соломонові острови.
UTC +10 — перші удари годинника починають звучати в штаті Квінсленд в Австралії та на деяких островах Папуа-Нової Гвінеї.
UTC +9 — саме час зустріти Новий рік у Японії і Кореї.
UTC +8 — черга зустрічати Новий рік переходить до Китаю, частини Південно-Східної Азії: Сінгапуру, Монголії, Малайзії, Філіппін і остріва Балі.
UTC +7 — Коли ми підніматимемо келихи, в Таїланді, Лаосі, В’єтнамі, на островах Кірітіматі (Kiritimati) вже буде 7 година ранку 1 січня.
UTC +6 — Непал, Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка. Коли в Делі і Мумбаї будуть зустрічати Новий Рік, у Новій Зеландії буде вже 7 годин 30 хвилин 1 січня.
UTC +5 — Новий рік прийде на Мальдіви, до країн Середньої Азії: Пакистану, Узбекистану, Туркменістану, Таджикистану, Киргизстану.
UTC +4 — Вірменія, Азербайджан, деякі острови в Індійському океані, Дубай зустрічають Новий рік. Далі Новий Рік прийде до Ірану, який на 3 години і 30 хвилин попереду часу в Грінвічі.
UTC +3 — Настає ччерга Кенії, Танзанії, Туреччини, Іраку, Саудівської Аравії, Ємену, Катару та Мадагаскару.
UTC +2 — і ось, нарешті Новий рік дійшов і до України! Також разом з нами піднімуть келихи з шампанським Латвія, Литва, Естонія, Греція, Сирія, Ізраїль, Південна Африка, Замбія, Малаві, Намібія.
UTC +1 — Естафета святкування переходить до Західної і Центральної Європи: Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Норвегія та частини країн Африки.
UTC +0 — і ось, 2021 рік дістався Нульового меридіану (Грінвіч). Свткують Великобританія, Португалія, Ісландія, частина країн Африки. А на островах Кірітіматі (Kiritimati) вже 14 година 1 січня.
UTC —1 — Новий рік завітає на Азорські острови.
UTC —2 — Бразилія: Ріо де Жанейро і Сан Рауль.
UTC —3 — Аргентина і країни східної частини Південної Америки,
UTC —4 — Острів Ньюфаундленд (Канада).
UTC —5 — Східна Канада, безліч островів Карибського басейну, частина Південної Америки.
UTC —6 — Східні провінції Канади (Оттава) і США (Вашингтон, Нью-Йорк), західна частина Південної Америки.
UTC —7 — Центральні штати США (Чикаго, Х’юстон) і Канади, Мексика та більшість країн Латинської Америки
UTC —8 — Західні райони Канади (Ванкувер), і США (Лос-Анжелес, Сан-Франциско, Сіетл, Лас-Вегас).
UTC —9 — Коли шШтат Аляска (США) зустріне Новий рік на островах Кірітіматі вже буде 23 година 1 січня.
UTC —10 — Гаваї, острови Кука і Таїті.
UTC —11 — і останніми, хто зустріне 2021 рік, будуть острови Самоа та Американське Самоа. А коли жителі Самоа будуть зустрічати Новий Рік, на островах Кірітіматі вже буде перша година ночі 02 січня 2021 року.
Якщо в силу обставин вам не вдалося зустріти Новий рік вчасно, не варто засмучуватися: у Вас є в запасі ще мінімум 10 годин. Головне чітко визначити «з ким» його зустрічати!
Редакція “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС” вітає читачів із Новим 2021 роком!
Останнім часом все більше коментаторів почали помічати ознаки наявності серйозної бійки за владу в РФії, яка вже розгорнулася всередині російських силових структур: ГРУ, ФСБ і СВР. Напруга всередині правлячої банди Путіна почала наростати ще з середини року.
Жириновський, який грає роль ретранслятора наративів кремлівської верхівки, перерахував прізвища, які нібито можуть стати наступниками Путіна. І це при ще живому Путіну, який отримав карт-бланш царювання ще як мінімум на 12 років!
Жириновський озвучив, що на пост ватажка Кремлівських бандитів можуть претендувати Михайло Мішустін, Сергій Шойгу, Сергій Наришкін і Дмитро Медведєв. У цій четвірці троє – представники ключових силових структур: ФСБ, ГУ ГШ ЗС РФ (ГРУ), СЗР, а саме – Мішустін, Шойгу і Наришкін.
Медведєва також не варто недооцінбвати, тому що він є фігурою від “старої пітерської чекістської гвардії” в особі Патрушева. Однак, позиції «старої гвардії» явно похитнулися під напором нових претендентів на владні посади. Особливо після масштабного тиску на апарат Патрушева. А після відправки на пенсію генерала армії Сергія Смирнова – правої руки Патрушева, стілець під ним дуже серйозно захитався.
Михайло Мішустін так само потрапив під удар, завдяки масштабному вкиданню інформації про його екс-зятя Олександра Удодова, яким конкретно зайнялася німецька прокуратора.
Що у Путіна на думці, те у Жириновського на язиці – вважають багато коментаторів. Тому й не дивно, що в числі претендентів названо прізвище Наришкіна, на якого зараз здійснюється потужний пресинг як з боку інформаційних, слідчих ресурсів ГРУ, так і ФСБ.
Цікаво, що топлячи одне одного ресурси ФСБ і ГРУ, об’єдналися в наступі на главу СВР РФ. І в той час, як Мішустін, Шойгу і Наришкін зійшлися в битві за трон, під егідою неминучості транзиту влади, зовсім “не при справах” і абсолютно чистий залишається Дмитро Медведєв. Як тут не згадати, що Брежнєва, свого часу, також ніхто не вважав серйозним претендентом на «кремлівське крісло».
Єдине, де зачіпають “плацдарм Патрушева» в цій битві павуків не на життя, а на смерть, так це непрямими атаками на «смотрящіх» з Луб’янки.
Коментатори відзначають, що нинішні розборки всередині бандформування Путіна має ознки загострення. Не виключено, що в результаті «самзнищення»реальним претендентом на кремлівський трон може виявитися зовсім інша, абсолютно неочікувана політична фігура.
Президент України Володимир Зеленський вирішив звільнити бойового генерала Сергія Кривоноса з посади заступника секретаря РНБО. В Офісі президента кажуть: – “За політичні інтриги”.
Кривонос командував обороною Краматорського аеродрому на початку війни на Донбасі та був головним ідеологом створення в українській армії Сил спецоперацій як окремого роду військ.
У Радбез він потрапив ще за президента Порошенка. Після приходу до влади «Слуг народу» виглядав чужим у системі влади Володимира Зеленського. Кривонос критикував появу Сергія Сівохо у РНБО та Арестовича в Офісі президента, а нещодавно висловив скепсис відносно ідеї глави держави “мобілізувати і чоловіків, і жінок”. Багато хто сприйняв це як особисту критику Зеленського.
І ось, 29 грудня 2020 року, за кілька днів після слів «…МИ НЕ ВОЮЄМО «М’ЯСОМ», президент офіційно Кривоноса звільнив. Для команди Зеленського Кривонос завжди був «ідеологічно чужим».
Хто такий Сергій Кривонос?
Сергію Кривоносу 50 років. Військову кар’єру почав у 18 років, з 1994 року став військовим спецпризначенцем а згодом командував 8-м хмельницьким полком спецпризначення.
На початку війни на Донбасі у 2014 році очолював штаб Високомобільних десантних військ. З травня воював у зоні АТО – зокрема керував обороною Краматорського аеродрому, який тоді був у оточенні.
“Провели понад 16 боїв, пережили близько 60 обстрілів. З нашого боку вбитих не було, лише один поранений та четверо контужених”, – розповідав Сергій Кривонос у розмові з BBC News Україна у 2019 році.
Потім працював над пошуком і порятунком збитих українських пілотів та виведенням з оточення військових.
Кривонос став ідеологом створення в українській армії окремих Сил спеціальних операцій (ССО) та писав їх концепцію. Утім, очолив нові сили не він – за даними медіа, Кривонос мав різне бачення з тодішнім начальником Генштабу ЗСУ і його призначили лише першим заступником командувача ССО.
Під час виборчої кампанії 2019 року несподівано для всіх висунув свою кандидатуру в президенти.
“Розуміючи, що політика має більше можливостей, щоб перемогти у цій війні та зробити нашу державу міцною, я вирішив піти на це”, – пояснював він тоді своє рішення BBC News Україна.
Але пізніше знявся з виборів на користь Петра Порошенка й у березні 2019 року той призначив Кривоноса заступником секретаря РНБО – тоді це мало стати символічною заміною Олега Гладковського, навколо якого спалахнув корупційний скандал.
У “владі” та проти “влади”
Засідання РНБО
Досить неочікуваним було і те, що Володимир Зеленський після своєї перемоги залишив Сергія Кривоноса в РНБО.
При цьому Кривонос жорстко критикував обох секретарів Радбезу Зеленського – і Данилюка, і Данилова – яким закидав те, що “перетворили РНБО з Ради національної безпеки та оборони України на посміховисько з клоунами”.
Та найбільше йому не сподобалася коротка поява Сергія Сівохи у Радбезі, де колишній КВНщик недовго був радником секретаря.
“Слава Богу для пана Сівохи, що я його не побачив за весь час в РНБО. Напевно, його взяли, щоб дискредитувати існуючу владу ще більше, ніж вона на те заслуговує”, – заявив спецпризначенець в ефірі 5 каналу.
Попри все це, Сергій Кривонос більше півтора року залишався у владі Володимира Зеленського.
І от 29 грудня президент звільнив його з РНБО та “направив у розпорядження Міноборони” (що означає, що Кривонос все ще залишається на службі в армії).
Такий крок одразу пов’язали з останніми різкими висловлюваннями Кривоноса – на прохання “НВ” він прокоментував слова Зеленського про можливу загальну мобілізацію у випадку великої війни з Росією: “Держава має виховувати мобілізаційний резерв, і ідеологічно також. Це не за рік досягається. По-друге, ми повинні розуміти, що навіть мобілізувавши людей, їх треба ще навчити. Тому що ми ж не воюємо м’ясом і не кидаємо людей десятками тисяч [на фронт]”.
У тій же розмові з журналістами генерал-майор був ще різкішим щодо чинної влади.
“Зараз, вибачте, бариги керують воїнами і розповідають воїнам, що їм робити. У нас ментально вже змінили сприйняття нас як захисників, і нами керують ті, хто ніколи зброї в руках не тримав і на фронті не був. Свої дупи відсиджували в тилу в 2014 році, а зараз розповідають, які вони патріоти”, – висловився спецпризначенець без уточнення прізвищ.
Що кажуть у Зеленського?
Відставку Сергія Кривоноса радник глави Офісу президента Михайло Подоляк пояснив тим, що генерал не хотів працювати в команді та “не пропонував свої якісні експертні оцінки”.
За його словами, президент залишав Кривоноса, бо сподівався на його професіоналізм.
“З кожним місяцем ставало все більш очевидним, що Кривоноса не цікавить командна робота на позиції заступника секретаря РНБО. Йому явно подобалося робити гучні політичні заяви, вступати в політичні суперечки. Причини розставання більш ніж закономірні”, – розповів Подоляк у коментарі “Українській правді”.
Більше деталей та інтриг додав інший радник з ОП Олексій Арестович.
За його даними, глава держави зробив подання на звільнення Кривоноса ще кілька місяців тому.
“Зокрема Кривонос провалив підготовку законопроєкту про територіальну оборону, був відсторонений з позиції керівника робочої групи з підготовки закону і замінений генерал-полковником Ковалем”, – пояснив Арестович.
Далі, за його словами, Сергій Кривонос “почав інтригувати” проти законопроєкту про тероборону.
Це можна вважати своєрідною відповіддю Арестовича, адже Кривонос згадував про нього у тому ж інтерв’ю “НВ” не з найкращого боку.
“Коли Арестович себе представляє як професіонала, військового експерта, – а яким взводом, якою ротою командував пан Арестович? Ніяким. А чому він тільки в серпні 2018-го пішов на війну? А чому пан Арестович не розкаже, як 8 листопада 2018 року він завів на мінне поле групу снайперів з Десни, де двоє загинули, а троє були тяжко поранені?” – запитував Сергій Кривонос.
У звітах штабу ООС ці події можна знайти за 10 листопада 2018 року: “У ході проведення заходів з недопущення проникнення ДРГ противника у проміжки між спостережними постами на Світлодарському напрямку, внаслідок спрацювання вибухового пристрою, що був встановлений окупантами, 2 військовослужбовці Об’єднаних сил загинули, ще двоє – зазнали поранень”.
Тоді загинули снайпер 40-го мехбатальйону 72 бригади Юрій Олійник та снайпер-інструктор з 169-го навчального центру “Десна” Роман Селіхов.
Олексій Арестович у коментарі “Лізі” назвав ці звинувачення Кривоноса “легендою” і пояснив, що не командував тією групою та не вів її.
Що каже сам Сергій Кривонос про звільнення
Сам Сергій Кривонос пов’язав своє звільнення з уже згаданим законопроєктом про територіальну оборону.
Раніше він повідомляв, що документ як концепція був готовий ще у жовтні минулого року, але Верховна Рада не ухвалила його досі – лише 16 грудня він був зареєстрований у парламенті.
За ним, війська територіальної оборони пропонують вивести зі складу ЗСУ в окреме військове формування. А також запроваджується новий вид служби – територіальна військова служба
“Оточення президента не дає мені можливість виконати обіцянку, яку дав мені президент, що ми зможемо з ним зустрітися і поспілкуватися про законопроєкт про тероборону”, – нарікав тоді ще заступник секретаря РНБО 10 грудня у розмові з АрміяInform.
Він звинуватив певні сили у інтригах навколо законопроєкту та відзначив, що заступник Єрмака Роман Машовець хоче “затягнути процес в нікуди” і саботувати саму ідею.
“Можна звільнити людину з посади, але людину з людини не звільнити! Дякую президенту України, за новорічний подарунок”, – написав він у Facebook все після звільнення.
З оригіналом статті можна познайомитись, перейшовши за посиланням:
Г.М.Хоткевич – одна з видатних особистостей України – письменник, драматург, критик, етнограф, музикознавець, бандурист, театральний діяч. Його називають фундатором першого в Росії Робітничого театру.
Народився Гнат Мартинович 31 грудня 1877 року в місті Харків. Будучи студентом, організовував театральні вистави, дбав про підвищення культурно-освітнього рівня сепян. За контакти з деякими членами Української соціал-демократичної партії представники уряду визнали його неблагонадійним і виключили в 1899 році на один рік з інституту. В 23-річному віці закінчив Харківський технологічний інститут. Гнат Хоткевич – один із організаторів виступу кобзарів-лірників на Археологічному з’їзді, що відбувся у Харкові в 1902 році.
У 1904-1905 р.р. часто відвідував Люботин… У драмі «Лихоліття» (1906 р.), хоча місце дії точно не вказане автором, люботинці в узагальненому пізнали себе під час революційних подій 1905 року, що увійшли в історію під назвою «Люботинська республіка». Як один з активних учасників «Революції 1905 року» з метою уникнення розправи царського уряду змушений був емігрувати до Галичини і повернувся до Харкова вже після повалення царизму в Росії.
Протягом 1928 – 1931 р.р. друком вийшло 8-томне видання творів Г.М.Хоткевича Сюди увійшли і повісті «Авірон», «Камінна душа», оповідання «Гірські акварелі», «Поезії в прозі». У 30-х роках Гната Мартиновича Хоткевича спіткають нещастя. Представники правлячої еліти звинувачують його у націоналізмі, цькують, шельмують у пресі. Він терпить моральну й матеріальну скруту. Письмове звернення Г.М.Хоткевича до Властей Харкова, спілки письменників України, Академії наук України, Й.В.Сталіна про надання допомоги у зв’язку з позбавленням роботи, бідністю і голодом родини не з найшли відгуку.
23 лютого 1938 року було виписано ордер на арешт, в якому Гната Мартиновича звинувачують як учасника антирадянської націоналістичної організації. А в постанові від 03 березня 1938р. органів НКВС УРСР Г.Хоткевич уже звинувачується, що «він є учасником «контрреволюційної української повстанської організації і агентом німецької розвідки протягом тривалого часу проводив активну контрреволюційну націоналістичну організаційну і шпигунську діяльність» У протоколі допиту від 23 травня 1938 року його звинувачують у тому , що він як «переконаний український націоналіст… протягом всього існування соціалістичної держави вів активну боротьбу з Радянською владою». Не знісши заходи фізичного впливу, Г.М.Хоткевич «зізнався» у всьому, чого не робив.
«Виписка із протоколу №69 засідання Особливої трійки УНКВС по Харківській області від 29 вересня 1938 р.: обвинуваченого розстіляти, а особисте майно конфіскувати». Вирок виконано 08 жовтня 1938 року. …24 квітня 1956 року військовий трибунал Київського військового округу ухвалу «особливої трійки» у справі Хоткевича скасував за відсутністю в його діях складу злочину.
Гнат Мартинович Хоткевич посмертно реабілітований за відсутності складу злочину лише 24 квітня 1956 р. ухвалою військового трибуналу Київського військового округу.
Вікторія Козир, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”.
Згідно з указом опублікованим на президентському сайті “Заслуженим лікарем України” став військовий медик.
Полковник медичної служби у відставці Василь Петрович Коротій має понад 45 років трудового стажу, 37 з якого віддав медичній справі у стінах харківського військового шпиталю, пройшовши шлях від старшого ординатора пульмонологічного відділення до провідного терапевта лікувального закладу.
Після звільнення з армії він продовжив займатись лікувальною практикою вже працівником ЗСУ. Чоловік активно бере участь у консиліумах та клінічних розборах найскладніших у діагностичному плані хворих, передаючи неоціненний клінічний досвід новим поколінням колег.
З перших днів спалаху пандемії COVID-19 Василь Петрович надає медичну допомогу хворим з коронавірусною хворобою, попри свій поважний вік та високий ризик зараження.
У Сербії невідомі загасили вічний вогонь, який глава МЗС РФ Сергій Лавров привіз до Белграда під час останнього візиту. Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на місцеві ЗМІ.
Пам’ятник визволителям Белграда було знищено в ніч з вівторка на середу, коли полум’я було загашено невідомими вандалами. На монументі був залишений напис “Визволителі? Ні, ніколи”, а серп і молот закреслений.
Вічний вогонь був запалений на урочистій церемонії міністром закордонних справ Росії і президентом Сербії Александаром Вучичем під час недавнього візиту Лаврова.
Посольство Російської Федерації в Белграді заявило, що глибоко вражене “оскверненням” вічного вогню на кладовищі визволителів Белграда і вказало на термінову реакцію сербського керівництва та компетентних державних органів на цю подію.
Відділ інформаційної політики Донецької обласної прокуратури за публічного обвинувачення, підтриманого Маріупольською місцевою прокуратурою № 2, суд ухвалив вирок щодо громадянина, який брав участь у діяльності незаконного збройного формування Російської Федерації та вчинив крадіжки.
Прокурор у суді довів, що впродовж декількох місяців 2014 року засуджений, вступивши до лав НЗФ РФ, здійснював патрулювання на території Ленінського та Будьонівського районів міста Донецька для виявлення осіб, незгодних із діями окупаційної адміністрації, після чого повернувся до Маріуполя.
Крім того, у вересні 2019-го – січні 2020 року чоловік вчинив низку крадіжок, проникнувши у приватні домоволодіння на території Лівобережного району міста. Вироком суду чоловіка засуджено до 4 років позбавлення волі.
22 грудня 2020 року набули чинності чергові зміни до Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України, запроваджені наказом Міноборони від 04.11.2020 № 398.
Новий наказ виправляє значну кількість “непорозумінь”, які містилися у попередньому наказі від 30 червня 2020 року № 238. Наприклад: для курсантів ВВНЗ в якості зимової форми було передбачено сорочку з коротким рукавом, а жінкам… спідниці.
Також звання «Перший сержант» вирішили змінити на «Головного сержанта».
Документом визначається, що на зовнішньому боці правого рукава на відстані 105 мм нижче плечового шва, крім нарукавного знаку виду чи роду військ, може нашиватися знак Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України (міжвідових органів управління). У зразках, розробники нового наказу вирішили увічнити прізвище “Хомчак”.
Знову скасовані чоботи “радянського зразка” Роті почесної варти.
У зв’язку із введенням нових генеральських звань дещо видозмінено генеральські погони.
При цьому для скасованого звання «генерал-полковник» погони теж визначили, адже кому це звання вже присвоєне носитимуть його за законом і далі. Водночас наказом не передбаченні погони для генералів армії України, які схоже носитимуть старі погони, з якими вони звільнились зі служби.
Також цікаво, що тепер для звання «адмірал» одночасно передбачено двоє різних погонів – для «нових» адміралів (дорівнює вищому сухопутному званню «генерал») і для тих хто його отримав до 1 жовтня 2020 року (дорівнює сухопутному званню «генерал-полковник»).
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
Погони інших військових цього разу не змінилися та відповідають попередньому наказу.
