Національне управління США з аеронавтики та дослідження космосу (NASA) поінформувало, що у середу, 17 лютого, повз Землю пролетить астероїд 2021 BS3, ширина якого становить 110 метрів, повідомляє Express.
Сам астроїд наблизиться до Землі о 15:58 годині за Києвом. У NASA запевняють, що астероїд безпечно пролетить повз Землю, бо відстань між Землею і космічним мандрівником становитиме близько 6 616 713 кілометрів, що становить 40% відстані між Землею й Сонцем.
Наразі астероїд 2021 BS3 рухається із швидкістю 10,37 км за секунду або 37 331 км за годину.
Національне управління США з аеронавтики та дослідження космосу поінформувало, що 21 березня повз Землю пролетить ще один астероїд 2001 FO32, довжина якого становить 1024 метри.
Служба безпеки України повідомляє, що на Одещині виявили терориста розвідувально-диверсійної групи з т.з. «ЛНР». Бойовика було затримано після прибуття на підконтрольну українській владі територію для виконання розвідувальних завдань щодо українських військових об’єктів.
Повідомляється, що раніше бойовик брав участь у боях проти українських військ у складі т.з. “3-го Станично-Луганського батальйону ПДВ ДШБ” як командир розвідувально-диверсійної групи. Крім того, терорист у 2014 році захоплював Управління СБУ в Луганській області та забезпечував його “охорону”.
Наразі громадянину України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 (участь у терористичній групі чи терористичній організації) Кримінального кодексу України, та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Майже тиждень засоби масової інформації РФ та проросійські ЗМІ в Україні розповідали про «провальні» навчання Зима-2020, у яких армія Польщі намагалася протидіяти умовному супротивнику, який вельми скидається на Росію. Вони наводили дані польських ресурсів, зокрема «Gazeta Wyborcza» та «Onet», згідно з якими поляки протрималися лише 5 днів замість 22, які мала витримати польська оборона. Дивний «російський душок» цієї історії ми вирішили обговорити з експертами.
На думку політолога Ярослава Божка, головною в цій історії варто вважати саме причину витоку цієї інформації про результати навчань у медіа. Адже, зазначає він, попри те, що джерела можуть походити лише з військових і безпекових кіл, сама ця інформація не сприяє укріпленню їх позитивного іміджу.
«Загалом появу такої інформації в медіа можна розцінювати або як деморалізуючу російську дезінформацію (що менш вірогідно), або як заклик самих поляків звернути увагу на східний фланг НАТО, що спрямовано на Західні держави» – прокоментував він цю історію.
За даними польських ЗМІ (зокрема, «Super Express»), на цей раз в якості вихідної ситуації було обрано раптовий напад зі Сходу (тобто з боку Росії), який обертається повномасштабним конфліктом. Журналісти відзначають, що «Бойові операції» в рамках «Зими-2020» проводилися в північно-східному регіоні держави, прикордонному з Калінінградською областю Росії та Білоруссю.
«Це місце – так званий Сувалкський коридор (100-кілометрова ділянка на кордоні Білорусі та країн Балтії)» – розказує військовий експерт Михайло Жирохов. «Цей регіон дійсно заболочений, але це єдине місце, з якого можливе повномасштабне вторгнення в Польще, адже Калінінградська область, яка теж межує з Росією надто далеко від РФ і надто мала, аби розмістити там війська» – розповідає чоловік.
За його словами, «у польських еліт є психологічна травма часів Другої світової. Тоді Польщу покинули на поталу СРСР, тож поляки час від час відпрацьовують сценарії, за яких вони залишаються один-на-один з ворогом. Проте, звичайно, у сучасному світі так, скоріше всього, не буде. Польща – одна з країн НАТО, у Польщі стоять американські війська, тож США і НАТО реагуватимуть».
Ярослав Божко погоджується з Михайлом Жироховим: «Це може говорити і про те, що польські військові кола дійсно хочуть дати яскравий сигнал передусім західним країнам щодо необхідності більшої підтримки Варшави в усіх вимірах безпеки і оборони. Це, зокрема може бути наслідком усвідомлення що гіпотетичний військовий конфлікт з РФ буде одразу мати загальноєвропейські масштаби і застосування збройних сил РФ буде мати розгромний характер для Польщі». На думку політолога, це також і «можливість прокласти аналогію з 1939 роком, коли колективний Захід не зміг допомогти Польщі у зупинці раптової агресії сусідніх держав».
При цьому, за словами Михайла Жирохова, такий результат навчань – цілком закономірний. Польська армія досі озброєна гірше за російську – зокрема бойовий автомат поляків – АК-74, який вони виробляють за ліцензією, а чи не найпоширеніший бойовий танк у війську – Т-72. Проте, наразі ситуація змінюється – незабаром поляки отримають зенітні ракетні комплекси «Патріот», реактивні системи залпового вогню «Хаймарс» і літаки Ф-35 (їх наявність враховували під час навчань). Саме собою, польська армія також менша за чисельністю. Тож у прямому бойовому зіткненні в вакуумі, у поляків, за словами Жирохова, немає шансів.
Проте, на думку експерта, подібні спроби розглядати бойові ситуації у вакуумі, а потім поширювати їх через ЗМІ – це свідома маніпуляція. Адже те, що Польща програла в певній моделі конфлікту, не означає, що ця модель реально матиме місце.
Треба також відзначити, що російські ЗМІ часто не враховували інший аспект питання, добре виражений у «Gazeta Wyborcza». В її матеріалі вказано, що нинішнього очільника Генштабу Анджейчака польське керівництво вважає надто незалежним офіцером. «Деякі ЗМІ, особливо підтримують хороші відносини з владою, назвали Анджейчака людиною, яка програла війну за п’ять днів. Його накази нібито були незрозумілими, а деякі командувачі «відмовлялися їх виконувати», нібито, приймаючи рішення, вони беруть на себе особисті ризики» – відзначили у виданні. Тож, на думку видання «витік інформації про провал польської армії в віртуальних маневрах міг, однак, бути пов’язаний зі зведенням особистих рахунків і прагненням послабити позицію начальника Генштабу генерала Анджейчака».
Тож, якщо підсумувати, програш польських військ є всього лише поразкою в комп’ютерній грі. При цьому демонстрація цієї поразки є радше засобом перевірки власних військових сил або способом тиску на західних партнерів чи армійське керівництво у питаннях оборони. І поки російські пропагандисти намагаються видати цю ситуацію за «чергову поразку Заходу», вище військове керівництво Польщі у особі міністра оборони Блащака дипломатично заявило: «щоб досягти досконалості, потрібно тренуватися».
Це звичайно не означає, що у подібній ситуації не можна критикувати війська Польщі. Це, власне і робить «Gazeta Wyborcza» у своєму матеріалі, пропонуючи кілька шляхів вирішення проблеми, зокрема дозакупівлю вертольотів і концентрацію військ на Заході, а не на сході. Але розміщувати неповні публікації, прямо натякаючи на те, що Польща програла реальну війну – вельми сумнівна маніпуляція російських ЗМІ.
Відділ інформаційної політики Донецької обласної прокуратури повідомляє, що правоохоронці затримали двох жителів Енергодара, яких завербувало ФСБ РФ. Вони збирали секретні дані про військове озброєння ЗСУ.
“У вересні 2020 року 36- та 40-річні мешканці м. Енергодар Запорізької області через один із месенджерів почали співпрацювати із представниками спецслужб РФ. Завербовані особи виконували доручення “кураторів” щодо збору інформації про місця дислокації військовослужбовців ЗСУ” – повідомляють у відомстві.
Чоловіки намагалися домовитися про передачу таємних матеріалів із помічником начальника розвідки штабу однієї з військових частин Донеччини. Вони запропонували військовому надати їм інформацію про використання військової техніки Збройних Сил України в АТО/ООС – все це, звичайно, за певні кошти. Проте, під час передачі грошових коштів завербованих громадян затримали співробітники Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях. Всю інформацію правоохоронцям передав той самий військовий.
Японія отримала другу партію американських конвертопланів Bell Boeing V-22В Osprey. Техніка прибула морським шляхом на військово-морську базу Івакуні в префектурі Ямагуті. Про це повідомляє “Warspot” з посиланням на “Defense Flash News”.
Конвертоплани V-22В Osprey входитимуть до складу нової авіаційної частини, що базується на аеродромі Сага на Кюсю. Конвертоплани плануються до використання насамперед для взаємодії з дислокованих в Сасебо бригадою швидкого розміщення морської піхоти.
У другій партії в Японію прибули п’ять конвертопланів. Перша партія з двох перших V-22В Osprey прибула морським шляхом в травні минулого року також на ВМБ Івакуні. Поставляються Японії конвертоплани, що позначаються V-22B Block C, є експортними аналогами транспортно-десантних апаратів MV-22B для морської піхоти США.
У травні 2015 року США схвалили продаж Японії по лінії міжурядових військових продажів Foreign Military Sales (FMS) 17 конвертопланів на загальну суму 3 млрд. Доларів, проте японський уряд поки оплатило поставку тільки 13 машин, перерахувавши кошти в 2015 році за п’ять конвертопланів, а в 2016 і 2017 роках ще за вісім.
Дату 16 лютого обрано невипадково. Це свято відносно нове для Збройних сил України. Саме цього дня, 16 лютого 2015 року, неподалік міста Дебальцеве під час виконання бойового завдання загинув редактор редакції телебачення Телерадіостудії Міністерства оборони України Бриз капітан 3 рангу Дмитро Лабуткін.
З початком російсько-української війни українська армія вперше в новітній історії взялася за захист не лише власної територіальної цілісності, але й за захист свого інформаційного простору. І тут величезна відповідальність лягла на плечі військових журналістів – представників професії, непомітної в мирний час.
Військові журналісти новинами з передової розпочинають, постійно наповнюють, а потім і завершують інформаційну добу України. Попри небезпеку та загрозу життю і здоров’ю, вони роблять усе можливе аби розповісти новини з фронту.
У місті Дебальцеве капітан 3 рангу Дмитро Лабуткін провів зйомки та зібрав фотоматеріали для переговорної групи у Мінську, мав повертатися з ними до Києва. Зник 16 лютого 2015 року в районі Дебальцевого після обстрілу колони, якою вночі вивозили поранених у напрямку Артемівська. Дмитро перебував у БТР, що рухався у складі колони.
19 лютого 2015 року проросійські бойовики надіслали дружині Дмитра відео із записом з місця бою обабіч залізничної колії, де були тіла загиблих поряд із розбитим БТРом. Пізніше інформацію про смерть кореспондента підтвердила волонтер «Офіцерського корпусу» Алла Борисенко («Чонгар»).
Разом з Дмитром загинули у бою військовослужбовці 3-го полку спецпризначення капітан Юрій Бутусов і старший сержант Віталій Федитник.
20 березня 2015 у Дніпропетровському морзі підтвердили, що одне з тіл загиблих українських військовиків, доставлених з Дебальцевого, належить Дмитру.
Героя поховали 25 березня в рідному селі Білокриниця Кременецького району. В офіцера залишилися дружина та донька.
Сьогодні, ми, в першу чергу, вшановуємо військових журналістів, які загинули під час виконання професійних обов’язків. Ми також вітаємо військових кореспондентів, військових фото-, відеооператорів, прес-офіцерів, офіцерів зі зв’язків з громадськістю, які підхопивши прапор із рук загиблого товариша, продовжують боротьбу з підступним ворогом.
У місті Лисичанськ, Луганської області, вандали пошкодили пам’ятник загиблим Героям-добровольцям. Подібне діяння – черговий епізод гібридної війни проти України та її цінностей. На фоні загострення на фронті, антиукраїнські сили щодня намагаються розхитати ситуацію всередині країни, повідомило на своєму сайті mva.gov.ua.
В ході проведення слідчо-оперативних заходів в рамках відкритого кримінального провадження за статтею 297 КК України, під процесуальним керівництвом прокуратури, співробітники поліції разом з працівниками СБУ встановили особистості правопорушників та їх місце знаходження. Ними виявилися 14-річний та 19- річний мешканці м. Лисичанськ, – йдеться у повідомленні поліції Луганської області, розміщеній на сторінці у Фейсбук.
Варварськи пошкоджений пам‘ятник був споруджений на честь тих, хто звільняв Лисичанськ і десятки інших українських населених пунктів від агресивного «руського миру». Сьогодні ці міста й містечка вільні, вони розвиваються і будують майбутнє.
Міністерство у справах ветеранів рішуче засуджує даний акт вандалізму. Як і усім ветеранам, діючим військовослужбовцям та патріотичним громадянам, нам боляче сприймати подібне на сьомому році російсько-української війни, яка продовжує тривати.
Ми сподіваємося, що правоохоронні органи проведуть швидке й професійне встановлення осіб злочинців з подальшим притягнення останніх до відповідальності. Закликаємо усіх, хто має будь-яку інформацію щодо осіб, причетних до скоєння злочину, повідомити про це на лінію «102».
15 лютого 2021 року, на більшості ділянок фронту спостерігалася тиша. Було зафіксовано три порушення режиму припинення вогню, інформує пресслужба Об’єднаних сил.
Неподалік Славного збройні формування Російської Федерації вели неприцільний вогонь в бік українських позицій зі станкового протитанкового гранатомета, а біля Опитного – з ручного протитанкового гранатомета.
Поблизу населеного пункту Світлодарськ, російські окупанти здійснили провокаційні обстріли з автоматичного станкового гранатомета та великокаліберного кулемета.
Про факти порушення режиму припинення вогню через Українську сторону СЦКК повідомлено представників ОБСЄ. На обстріли зі сторони противника наші воїни давали адекватну відповідь.
Із Росією неможливо домовитися щодо ситуації на Донбасі, якщо країна-агресор залишиться на своїх сьогоднішніх позиціях. Про це глава української делегації в тристоронній контактній групі і перший президент Леонід Кравчук заявив сьогодні, 15 лютого, на форумі “Україна 30”.
“Ми можемо констатувати: домовитися з Російською Федерацією щодо врегулювання ситуації на Донбасі в тому статусі, в якому бачить себе Росія і які завдання вони собі ставлять, практично неможливо. Ми повинні дивитися правді в очі, і не потрібно думати, що щось може змінитися найближчим часом”, – заявив Леонід Макарович.
Кравчук послався на заяву ватажка терористичної організації “ДНР” Дениса Пушиліна в ефірі російського Першого каналу, що завданням бойовиків є побудова “національної російської держави” і “трансформація її в Росію”.
Кравчук зазначив, що Росія під час переговорів “привласнює собі звання посередника, каже, що вона не стороною конфлікту”.
Перший президент наголосив, що метою роботи ТКГ є реінтеграція непідконтрольних Україні територій, а у Росії та її маріонеток-бойовиків – “завдання зовсім інші”.
По всій Україні проходять пам’ятні заходи на честь загиблих українських воїнів на території інших держав. В Україні, в першу чергу, ця дата асоційована з днем остаточного виведення радянських військ з Афганістану 15 лютого 1989 року.
Підсумок, майже десятирічного перебування радянських військ в Афганістані, став цілком закономірний – вивід Обмеженого контингенту військ з країни. Ця подія стала доленосною не лише в історії СРСР, але і для всього світу. Імідж могутньої військової держави, сформований після Другої світової, був остаточно підірваний. Протистояння яке тривало з 1979 року нарешті було завершено.
Пам’ятний захід на честь загиблих воїнів на території інших держав в Харкові. 15 лютого 2021 року
Введення Обмеженого контингенту радянських військ до Афганістану поклало початок найкривавішому військовому протистоянню, у якому брав участь СРСР, після закінчення Другої світової війни. Рішення про інтервенцію було прийнято 12 грудня 1979 політбюро ЦК КПРС і у той же день Леонід Брежнів підписав відповідне рішення.
Першими військовими формуваннями, які 25 грудня переткнули кордон з Афганістаном, стали розвідники та десантники. До кінця дня 27 грудня радянські війська взяли під свій контроль Кабул.
Причиною рішення про інтервенцію стало те, що маріонеткові керівники Афганістану хоч і декларували на словах свою прилеглість радянському режиму, насправді охоче вирішували свої внутрішні проблеми. Так, після подій Саурської революції, коли у квітні 1978 року в Афганістані було проголошено прорадянський соціалістичний режим, очільником країни став Нур Мухаммед Таракі. Але пробув він при владі недовго, бо вже у вересні 1979 року його місце зайняв новий диктатор. Хафізулла Амін вирішив взяти владу країни у свої руки, а тому спочатку змістив, а потім вбив свого попередника. Таке рішення стосунків дуже не подобалося Брежнєву та Андропову, адже це борсало тінь на імідж СРСР. Рішення було прийняте однозначне – замінити Аміна на більш лояльного Барака Кармаля.
27 серпня радянські спецпризначенці штурмували резиденцію Хафізулли Аміна де його було вбито. Замість нього до влади прийшов Бабрак Кармаль, який керував Афганістаном до 1986 року, коли передав владу свому наступнику Мухаммеду Наджибуллі.
Існуюча завдяки радянським військам номінальна Демократична Республіка Афганістан припинила своє існування як соціалістична країна в 1992 році, практично одразу після виведення радянських військ.
Радянські військові під Кабулом за декілько неділь до виводу військ з Афганістану
Афганська війна тривала 3340 днів. Вона забрала житті 15 тис. військових, ще 53 тис. були поранені. Для України ця війна обійшлася дорого. Приблизно 150 тис. наших співвітчизників було направлено до Афганістану. З них загинули більше 4 тис. українців, 10 тис. отримали поранення. Уже дома, від ран, хвороб і самогубств померли понад 4 тисяч українських учасників радянської авантюри в Афганістані.
Вивід радянських військ став символічною датою для “Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав” в Україні та інших країн колишнього СРСР. Останні радянські солдати перетнули “Міст дружби”, який розташований на кордоні двох країн, 15 лютого 1989 р. Так закінчилася Афганська війна, яка стала одним з цвяхів у кришку труни Радянської імперії.
Для самого Афганістану ця війна коштувала ще більшу ціну. Загальні втрати населення Демократичної республіки Афганістан, за різними оцінками, становлять від 680 тис. до 2 млн осіб загиблих. Політична та економічна криза залишаються в цій зруйнованій постійною війною країні й сьогодні.
Після виведення Обмеженого контингенту, режим Мухаммеда Наджибулли протримався трохи більше 3-х років. На фото наслідки боїв у Кабулі у 1992 році.
У часи незалежної України наші військові не брали участі в окупаційних контингентах на території інших держав. Уся присутність українських військ на закордонних територіях носить виключно характер миротворчих місій. Усього українські миротворці брали участь у 26 миротворчих місіях на територіях інших країн.
За весь час, у миротворчих операціях, взяло участь 44 000 українських військовослужбовців. Нажаль, не завжди зусилля українських військових зі встановлення миру закінчуються безкровно. За часів незалежної України 55 воїнів віддали своє життя заради миру в інших країнах. Найбільше наших бійців загинуло в Іраку (18) та на території колишньої Югославії (15).
