Командувач військ тероборони ЗСУ Анатолій Баргилевич дав інтерв’ю «Defence Express» у якому приблизно окреслив своє бачення територіальної оборони. Його думка тим більш важлива, що саме він разом з першим заступником секретаря РНБО Михайлом Ковалем має готувати так званий «президентський» законопроект про територіальну оборону.

Як відомо, ця ініціатива стала своєрідною відповіддю президентської вертикалі на законопроект № 4504 від 16.12.2020 «Про територіальну оборону України», який був підготований народним депутатом Андрієм Шараськіним у співавторстві з нардепом Федором Веніславським та представниками громадських рухів сприяння теробороні. Публічним обличчям цього законопроекту та головним його ідеологом став творець Сил Спеціальних операцій генерал-майор Сергій Кривонос.

Публічна критика законопроекту №4504  з боку представника Офісу Президента Олексія Арестовича, а також неочікуване звільнення Сергія Кривоноса з посади заступника секретаря РНБО через «нелояльність» наочно демонструє глибокий конфлікт між двома цими концепціями. І все це відбувається в умовах російської агресії. І враховуючи особливості сучасної війни ефективна тероборона просто необхідна Україні.

Читайте також:

Арестович проговорився про причину звільнення генерала Кривоноса з РНБО: «нелояльний до влади»

Бійці територіальної оборони здатні ефективно та оперативно реагувати на диверсії підрозділів супротивника, швидко долучатися до підтримки кадрових військових під час бойових дій на добре знайомій тероборонівцям місцевості. Окрім цього, як ми можемо бачити на прикладі сусідньої Польщі, бійці територіальних формувань здатні допомагати пожежникам – при пожежах, поліції та лікарям – під час пандемії коронавірусу і т. д.

Це і підкреслює пан Баргилевич. «Досвід 2014 року продемонстрував: там де ми взяли під контроль міста, там ми мали успіх. Тому ми передбачаємо, що територіальна оборона, виключно у рамках законодавства та спільно з іншими силовими відомствами, у випадку необхідності має взяти під контроль ключові об’єкти. Це упередить дестабілізацію обстановки й забезпечить ефективне розгортання бойових підрозділів ЗСУ для відсічі агресії» – заявив він.

 Але от якою саме має бути тероборона – це питання великої дискусії. Почнемо спочатку – що являє собою проект «президентської вертикалі»? Насправді – невідомо.  Президент України Володимир Зеленський обіцяв внести на розгляд Верховної Ради України свій законопроєкт про територіальну оборону до кінця грудня 2020 року. Але ніхто нічого так і не вніс. Саме про це говорить Сергій Кривонос у ексклюзивному інтерв’ю для «Нова:новини ветеранів», відзначаючи, що намагання ОП назвати його проект закону «альтернативним», не витримують жодної критики. «Наш закон вже зареєстровано… і тепер всі інші законопроекти будуть альтернативними» – заявляв військовий.

Читайте також:

Заступник секретаря РНБО Сергій Кривонос не погодився з “концепцією” президента Зеленського: – …Ми не воюємо «м’ясом»…

Проте інтерв’ю Баргилевича дозволяє приблизно зрозуміти напрям у якому рухається ОП: уточнити дрібні деталі і оформити положення, які наразі регулюються указом президента від 2 вересня 2013 року № 471. Цей напрям Кривонос охарактеризував як «народне ополчення зразка 1941 року, коли на фронт поставляли «гарматне м’ясо».

Баргилевич відзначає, що «на цей час ми взагалі не розглядаємо ті «паперові» підрозділи територіальної оборони, які були створені у 2014-2015 роках. За планом ми мали отримати все необхідне, але у реальності цей процес відбувався за залишковим принципом. І фактично це був міф». Мова йде про бригади тероборони – по 6 батальйонів у кожній. Їх Баргилевич називає «організаційним ядром» майбутніх з’єднань.

Читайте також:

Генерал спецпризначенців ЗСУ Кривонос назвав внутрішніх ворогів України

Проте основна проблема «Баргилевичівських орг’ядер» у відсутності фінансування, яке з одного боку, достатнє для існування тисячної армії офіцерів, що опікуються теробороною, а з іншого – недостатні для комплексного створення самої тероборони. Фактично це і відзначає сам Баргилевич.

«Щодо фінансування, то для цього необхідно передбачити у кошторисі ЗСУ витрати за цим напрямом. Це дозволить отримати захищені бюджетні відрахування для підготовки та оснащення цієї компоненти обороноздатності. Окрім того, в ході адміністративної реформи країни випав цілий блок відповідальності місцевої влади за оборону, який потрібно відновити у вигляді чітких обов’язків та фінансування» – заявляє він.

Різниця між двома концепціями очевидна. Тут і питання підпорядкування ЗСУ (цього немає у Кривоноса), і питання зброї (де саме вона має зберігатися), і, насамкінець, контроль над самими тероборонівцями (в ОП заявляли про те, що ідея Кривоноса несе загрози сепаратизму). Проте предметно оцінити кожну з концепцій неможливо з причин, про які ми вже писали. «Президентський» законопроект  – це два слова, кілька разів сказані представниками владної вертикалі і кількома військовими, які нібито працюють в цьому напрямі.

І, висловлюючи власну позицію щодо необхідності «командних пунктів» та «контроль тер оборони над ключовими об’єктами», Баргилевич забуває сказати головне: коли і хто висловить це лаконічною і сухою юридичною мовою в рамках конкретного законопроекту. Саме це відзначає і Сергій Кривонос на пропозицію журналіста «Нова: новини ветеранів» пояснити своє ставлення до позицію пана Баргилевича і профільні статті експертів: «Коментувати слова Баргилевича я не можу. Де це він сказав – у документі? Ви бачили цей документ? Які можуть бути тоді питання…». Насамкінець, Кривонос резюмує: «Як я можу коментувати те, чого не робиться?».

Тож лише тоді, коли щось «робитиметься», можна буде з певністю говорити про порівняння двох позицій.

Нагадаємо:

Проектування дивізійної гаубиці Д-30 для армії Радянського Союзу почалося в 1954 році. Вона мала замінити застарілу гармату М-30, яка була прийнята «совєтами» на озброєння ще у 1938 році, і після того будь-які її модернізації були суто символічними – найчастіше збільшувалася вага лафета, що дозволяло вести більш прицільний вогонь. Тактико-технічні характеристики при цьому залишалися незмінними.

Однак, після отриманого під час боїв Другої світової досвіду, були визначені головні недоліки М-30. Найочевиднішим з них стала надмірна вага гаубиці (більше 2,5 тонн); а також те, що під час стрільби прямою наводкою, як це часто робили війська Червоної армії під час німецьких танкових наступів, прицілювання доводилося робити силами 2-3 солдат одночасно (причиною була складна механіка прицілу та поворотних механізмів). Після завершення війни було санкціоновано розробку нової гаубиці дивізійної ланки.

І, як це бувало з багатьма «найвизначнішими досягненнями» радянського воєнпрому, для нової гармати довелося «запозичити» напрацювання західних конструкторів. «Совєти»  вивчили трофейні німецькі гармати, і під керівництвом конструктора Петрова розробили «свою» схему компонування – дві розсувні лафетні станини замінили на три, ходову частину виконали на верхньому станку.

Принцип роботи наступний: для установки в бойове положення гвинтовим домкратом верхній станок з гаубицею опускають на нижній станок, колеса при цьому піднімають над грунтом (за час у 100-150 секунд). Але головна опція, яку отримала ця розробка – це можливість кругового обстрілу без будь-яких додаткових переміщень. У 1960-му році, після 5-річних випробувань, гаубицю було взято на озброєння під назвою Д-30 та індексом 2А18; тоді ж почалося серійне виробництво.

Д-30 отримала невелику висоту лінії вогню, що зберегло можливість її використання в протитанковій обороні та покращило здатність маскування на місцевості. Та все ж її головним завданням було придушення різних вогневих точок противника і руйнування укріплених польових споруд.

Гармата складається з труби, двоотвірного дульного гальма, кріплень-захватів, затвора і казенника з довжиною ствола 38 калібрів. Заряджання боєприпасів в ствол – роздільно-гільзове, ручного типу. Противідкатні пристосування складаються з гальма і накатника. Лафет виконаний з верхнього і нижнього станків, люльки, механізму врівноваження, приводів наведення, механізмів підресорювання, коліс і кріплень гаубиці в похідне положення.

Напівавтоматичний затвор забезпечив високу для такого калібру скорострільність – 8 пострілів на хвилину. Для ведення вогню з Д-30 використовували головним чином осколково-фугасні боєприпаси 3ОФ56. А в подальшому були розроблені спецбоєприпаси зі збільшеною дальністю ураження, активно-реактивного типу. Деякі з них були вироблені вже за кордоном, куди гаубиці поставлялися з Радянського Союзу: дальність стрільби такими боєприпасами склала понад 21 кілометр.

Через незвичну конструкцію гармати, її транспортування також вийшло незвичним на свій час. Станини з’єднуються між собою і підвішуються до ствола: це дозволило транспортувати гаубицю вантажівками на швидкості до 80 км/год на трасі (тяговий засіб гаубиці в ЗСУ — автомобіль Урал-4320). Для транспортування по засніжених дорогах гармата обладнується лижною установкою, але ведення вогню з неї стає неможливим. Мала вага дала можливість застосовувати Д-30 в десантно-повітряних підрозділах або десантувати її з літака.

СРСР масово постачав цю зброю своїм союзникам, а тому перше бойове застосування гаубиці зафіксоване аж на Близькому сході, під час арабо-ізраїльської війни 1967 року. Конфлікт закінчився блискавичною перемогою ізраїльтян, які змогли захопити десятки трофейних Д-30; відтак, країни Заходу дуже швидко отримали змогу дослідити цю радянську розробку. Пізніше гаубицю продовжили використовувати армії Сирії та Єгипту, звідки її змогли отримати китайці – за кількадесят років вони розробили свій, «безкоштовний» аналог Д-30.

“В плані експлуатації модель 2А18 була достойною: всі операції для ведення вогню, що проводилися з нею, а також для її обслуговування, були такими ж, як і для багатьох інших польових гармат. Так, артилерист, навчений роботі з Д-44 або Д-20, міг без проблем перейти і на Д-30. Всі необхідні специфічні дані до того ж були вибиті на табличках та клеймах на самій гаубиці.

Без негативних моментів у використанні не обійшлося, в першу чергу через нестандартний лафет. Його фіксація на опорній поверхні вимагала великих зусиль (потрібно було забивати в грунт так звані «сошники» – ред.) … якщо під станинами земля промерзала, зробити це було вкрай проблемно. Те ж саме стосувалося і повернення у похідне положення, особливо, коли це треба було робити терміново. І ця проблема виникала не лише на мерзлому грунті, а й на залізобетонному чи металевому покритті, на гранітних породах… перекотити гаубицю на невелику відстань теж було складно.

Ще одним суттєвим недоліком стали непрострілювані сектори при куті піднесення понад 18 градусів” – пишуть військові історики.

Пізніше гаубицю Д-30 використовували вже радянські війська в Афганістані (1979-89 роки). Була вона також і в Чехословаччині під час жорстокого придушення Союзом Празької весни, але до її використання справа не дійшла (принаймні на цьому наполягала радянська сторона). Використовувалася Д-30 і в ірано-іракських військових конфліктах і в чеченських кампаніях.

“В Афганістані Д-30 з їх круговим обстрілом і великим кутом вертикальної наводки були дуже доречними при обороні застав та опорних пунктів, куди був можливим підхід моджахедів з будь-якої сторони. А наявність різних типів боєприпасів робила ці гаубиці разом із «Гіацинтами» вкрай цінними для мотострілкових і танкових полків, де за штатом не було ніякого «дальнього» озброєння крім 120-мм мінометів” – йдеться в радянській військовій літературі.

А у минулому році стало відомо, що гаубиця Д-30 слугує навчальним посібником для американських військових, які дислоковані в штаті Техас. Там військовослужбовці бригади SFAB консультують армії невеликих країн, що розвиваються, і в тому числі вчать керувати старими радянськими артилерійськими системами, включно з Д-30.

На озброєнні ЗСУ станом на початок війни з Росією, було близько 400 одиниць цієї техніки, однак катастрофічно не вистачало комплектуючих. Нині ж відомо про український проект модернізації Д-30, що передбачає заміну гвинтового домкрата системи переводу з похідного положення в бойове гідравлічним домкратом, встановлення нових противідкатних пристроїв і пневмоколес та нового механізму досилання снаряда. Втім, про жодні строки виконання модернізації даних у відкритому доступі немає.

Можна припустити, що детальної інформації щодо кількісно-якісного стану гаубиць Д-30 в українській пресі мало через стратегічну важливість артилерії в умовах війни з Росією. Натомість відомо, що нині військове керівництво намагається терміново закупити самохідну артилерію, яка зі зрозумілих причин є більш пріоритетною для сучасної армії. І хоча в деяких країнах цю проблему вирішили, поставивши ті ж Д-30 на різні автомобільні платформи, в ЗСУ обрали інший варіант. Швидше за усе, Україна закупить чеські самохідні гаубиці Dana, а Д-30 будуть «на підхваті» – для вирішення деяких завдань ця зброя досі залишається актуальною.

Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”

Нагадуємо:

Термін експлуатації основних бойових літаків Туреччини F-16 Block  планують продовжити з  8000 до 12000 льотних годин. Про таке рішення заявили у секретаріаті оборонної промисловості Туреччини.  

Як зазначив представник промислового відомства, комплексна програма модернізації винищувачів буде включати внутрішні зміни, а також посилення кузова. Загалом оновити планують 1,5 тис. деталей, а кількість модернізованих літаків становитиме 160 одиниць. 

У квітні 2019 р. США відмовились від постачання винищувача 5-го покоління F-35 до Туреччини, коли ті вирішили придбати російський протиповітряний комплекс С-400. Натомість в самій Туреччині заявляють, що ведуть розробку власного надсучасного літака TF-X. 

Нагадуємо:

Читайте нас також у Телеграмі

Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку

До початку бойових дій на Донбасі кримський татарин Арслан Місіратов (позивний «Аслан») мав гарну роботу інженера-дизайнера, родину та привабливі перспективи на майбутнє. Але з анексією Криму його життя кардинально змінилося.

Чоловік не бажав лишатися на окупованій території, пішов добровольцем на фронт, згодом переїхав до Києва та відкрив власну справу.

Говорить, що без жалю залишив все своє майно, а ось за Кримом сильно сумує. Проте впевнений, що півострів все ж стане українським, і тоді всі охочі зможуть спробувати його фірмові чебуреки на узбережжі Чорного моря.

«Я свідомо пішов захищати Україну. Вступив до лав ДУК ПС, був командиром «Кримської сотні». Зі своїми побратимами ми пережили багато «замісів»: Авдіївка, Авдіївська промзона, «Зеніт», шахта «Бутівка». Це нас неабияк зблизило, – розповідає «Аслан». – Я щиро радий, що здобув цей досвід, бо фронт подарував мені справжніх друзів, яких я до цього не мав».

Проте не лише друзів знайшов Арлсан Місіратов на війні. Тут він зустрів і своє кохання – киянку Любов Порицьку. Жінка займалася волонтерством, допомагала знайомим бійцям «Правого сектору». Одного разу шляхи молодих людей перетнулися. Сьогодні подружжя виховує сина та розвиває власну справу з виготовлення напівфабрикатів «Крафтова кухня Місіратових».

Любов Порицька, аналізуючи, як все починалося, говорить, що зараз вони обрали для себе оптимальний формат роботи:

«Ми починали у 2017 році з відкриття на «Нивках» кафе «Хайтарма», де були лише чебуреки та янтихи. Потім чоловік планував розширити бізнес, додати в меню нових страв та працювати у режимі повноцінного закладу. Але, на жаль, нас обікрали. Було дуже прикро, але ми сприйняли це як знак долі, тому вирішили відкласти ідею Арслана. Тим паче, якраз почався карантин. Так з’явилася «Крафтова кухня Місіратових», яка пропонує своїм клієнтам широкий асортимент свіжих та смачних кримськотатарських страв».

Всі страви, а це не лише чебуреки, але і пельмені, налисники, манти, люля-кебаб, хінкалі та ще багато різноманітної смакоти, приготовані особисто ветераном. Для нього, за словами дружини, це не лише спосіб заробітку, але і реабілітація.

«Коли я готую, то світ зупиняється. Я забуваю про всі проблеми та турботи, кайфую від того, що роблю. Думаю, мої клієнти відчувають ті позитивні емоції, які я вкладаю у свої страви. Для нас дуже важливо тримати високу планку, важливо, щоб ті, хто вперше спробував нашу кухню, стали постійними клієнтами», – ділиться захисник.

У той час дружина Арслана Місіратова відповідає за логістику, робить закупи та допомагає чоловікові на кухні. Якщо справи підуть вдало, то подружжя планує створити міні-цех та розширити власне виробництво. Бо «Аслан» як і всі кримські татари знає безліч нереально класних рецептів та точно вміє зробити так, щоб вам було смачно!

Олена Шаріпова, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”

Нагадуємо:

Депутати міської ради м. Миколаїв звернутись до Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України з проханням вжити заходів щодо якнайшвидшого розроблення та прийняття Закону України “Про колабораціонізм”. Текст звернення було опубліковано на сайті Миколаївської міської ради. 

У своєму зверненні депутати наголошують, що “деякі громадяни України та юридичні особи сприяли чи продовжують сприяти РФ у здійсненні агресивних дій, розгортанні збройного конфлікту проти України, включаючи підтримку збройних формувань та окупаційних адміністрацій держави-агресора та інші дії, які кваліфікуються як колабораціонізм. Більше того, наразі особи, причетні до колабораціонізму, продовжують займати або претендувати на високі посади в державі, впливати на формування державної політики чи інформаційного простору України, що є неприпустимим в умовах продовження збройної агресії та ведення бойових дій”

“Враховуючи вищевикладене, виходячи з інтересів жителів Миколаївської області та України в цілому, ми, депутати Миколаївської міської ради VIII скликання, вимагаємо вжити заходів щодо якнайшвидшого розроблення та прийняття Закону України «Про колабораціонізм”, – йдеться в тексті звернення.

Читайте нас також у Телеграмі

Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку

Видання Дзеркало тижня повідомляє, що проти Віктора Медведчука, якого пов’язують з російським президентом, та його партнера Тараса Козака було накладено санкції. Відтепер, їх літаки не можуть більше входити в повітряний простір України, здійснювати посадки на території України, брати пасажирів та інше.

Також повідомляється, що раніше ці літаки були перереєстровані в Молдові після того, як були озвучені наміри США ввести проти Медведчука санкції. 

Козак та Медведчук постійно користувались цими приватними літаками для перельотів до Росії, які раніше було заборонено. 

Також нагадаємо, що вчора ввечері стало відомо про указ Президента Зеленського про заборону ефіру проросійських телеканалів ZIK, 112 та NEWSONE, які належать Віктору Медведчуку. 

Нагадуємо:

Читайте нас також у Телеграмі

Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку

РНБО ввела санкції проти Тараса Козака, одіозного бізнесмена, якого пов’язують з Віктором Медведчуком. Йому належать такі телеканали, як Newsone, 112 та ZIK.

Указ підписаний Зеленським 2 лютого 2021 року. Термін дії санкцій – 5 років. Про це повідомляє пресслужба Офісу президента.

Які санкції ввели проти Козака:

• блокування активів;
• обмеження торговельних операцій;
• обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
• запобігання виведенню капіталів за межі України;
• зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань;
• анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності;
• повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції;
• припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
• заборона передання технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності.

Окупаційні сили на Донбасі продовжують порушення режиму припинення вогню. В наслідок обстрілу неподалік населеного пункту Шуми було важко поранено українського захисника. На жаль, врятувати військового не вдалося. 

Про чергове загострення на лінії зіткнення повідомляє прес-центр Оперативного угруповання “Північ”, до зони відповідальності якого відноситься населений пункт Шуми.

“Про дії збройних формувань Російської Федерації та її найманців повідомлено представників ОБСЄ через Українську сторону Спільного центру контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін”, – йдеться у повідомленні. 

Нагадуємо:

Читайте нас також у Телеграмі

Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку

Кримських синоптиків непокоє ситуація з запасами прісної води, адже цього року водосховища наповнилися у 2,4 раза менше ніж торік. Загальний сумарний запас води у водосховищах природного стоку на початок лютого становив 36,052 млн куб. м, що на 48,875 млн куб. м менше, ніж рік тому. Інформацію про це повідомляє т.з. “Кримське управління з гідрометеорології та моніторингу навколишнього середовища”. 

Нещодавно стало відомо, що окупаційна влада Криму жаліється на нестачу прісної води. Самопроголошений голова Криму Сергій Аксьонов на нараді оперативного штабу з проблем водопостачання в черговий раз пожалівся на зникнення прісної води з півострова. 

Минулого року він вже обіцяв мешканцям півострова розв’язувати проблему з водою. Тоді самопроголошений голова Криму обіцяв побудувати опріснювачі води на узбережжі Криму, проте невідомо, чи зможуть вони вирішити ситуацію та коли запрацюють в повному обсязі.

Нагадуємо:

Читайте нас також у Телеграмі

Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку