Соціальна реінтеграція є ключовим процесом у відновленні військовослужбовців і військовослужбовців, які повертаються з війни. Успішна адаптація ветеранів і ветеранок до цивільного життя, забезпечення добробуту військових, зокрема їхня освіта та працевлаштування, є не лише місцем чинника соціальної стабільності, а й руйнуванням економічного розвитку України.
Водночас ветерани та ветеранки стикаються з низькими викликами при пошуку роботи та адаптації на нових робочих місцях. І розуміння цих барʼєрів є ключовим для розробки ефективних державних і корпоративних програм сприяння реінтеграції, працевлаштування та адаптації військових, які повертаються з фронту.
Такі результати дослідження про перспективи працевлаштування ветеранів і ветеранів у цивільному житті, проведеного платформою robota.ua.
В основі цього дослідження, як зазначено в матеріалі, три опитування, що були проведені спільними зусиллями Міністерства у справах ветеранів, Українського ветеранського фонду та robota.ua у квітні-травні 2025 року:
- кількісне опитування ветеранів і ветеранок з призначенням інсталяції взаємозв’язку між тривалістю адаптаційного періоду після звільнення зі служби та успішністю працевлаштування;
- кількісне опитування роботодавців із застосуванням визначення загальних настроїв бізнесу щодо працевлаштування ветеранів і ветеранок;
- якісне опитування ветеранів і ветеранок з нарахуванням глибокого дослідження особливостей адаптаційного періоду.
Найбільш поширеними серед опитаних ветеранів і ветеранок перешкодами при працевлаштуванні є:
- невідповідність заробітної плати потребам — 37,3%;
- проблеми з фізичним здоровʼям — 36,3%;
- психоемоційний стан — 25,5%;
- дискримінація — 23,3%;
- нестача досвіду — 14,3%;
- втрата професійних навичок за час служби — 14%.
Отже, військові, які повертаються з фронту, стикаються не лише з очевидними проблемами — такими як освітні бар’єри чи труднощі з адаптацією, — а й з відчуттям втрачають значущість своїх дій. Часто ветерани та ветеранки дізнаються, що вони свідомо повертаються до повноцінного цивільного життя через внутрішній конфлікт: усвідомлення того, що побратими досі перебувають на війні. Для них важливо знаходити роботу, яка дає відчуття значущості власного внеску.
Топ-3 причини звільнення з першого цивільного місця роботи після військової служби отримали найпопулярніші перешкоди при працевлаштуванні:
- заробітна плата — 25,8%;
- проблеми з фізичним здоровʼям — 18,3%;
- психоемоційний стан, викликаний змінами середовища та цінностей людей навколо — 15,2%;
- відчуття приналежності до колективу — 13%;
- відчуття важливості виконаної роботи — 13%.
Щодо оптимальної тривалості роботи перехідного періоду після повернення з війни до початку, респонденти відповіли так:
- 2 тижні — 7,5%;
- 3 місяці — 30,2%;
- 6 місяців — 34,6%;
- 1 рік — 17,8%;
- 1,5 року і більше — 10%.
Найбільш бажаними сферами працевлаштування для респондентів стали:
- державна служба — 35,4%:
- місцеве самоврядування — 27,6%;
- військова справа — 25,5%;
- охорона — 24,2%;
- перевезення та логістика — 22,7%.
Найчастіше замість конкретних галузей, у яких хотіли б працювати, ветерани та ветеранки називають характеристики, що роблять ту чи іншу сферу привабливою. Серед основних критеріїв — комфортні умови праці, зокрема можливість мінімізувати взаємодію з великою кількістю людей.
Що ж до видів підтримки в працевлаштуванні, яких найбільше потребують колишні військові, то пріоритети ветеранів і ветеранок є такими:
- перекваліфікація — 50%;
- квотування робочих місць для ветеранів, гарантоване законодавством — 49,7%;
- врахування військового досвіду та досвід роботи за спеціальністю — 47,2%;
- додаткова освіта — 46,6%;
- супровід у працевлаштуванні — 45,3%;
- програми психологічної підтримки — 45,3%;
- програми інтегрування осіб з інвалідністю — 44,4%;
- адаптаційні тренінги — 43,8%;
- продовження перехідного періоду після повернення зі служби перед працевлаштуванням — 38,2%;
- можливість вільного графіка роботи — 37,6%;
- створення сайту пошуку роботи для ветеранів і ветеранок — 36%;
- курси англійської мови — 34,2%;
- профорієнтаційні консультації — 27,6%.
Дослідники дізналися у HR-фахівців та керівників компаній що у 37,4% представників бізнесу на момент опитування у їхніх компаніях не було працевлаштованих ветеранів чи ветеранoк.
Водночас:
- 28,4% респондентів повідомили про до 5 працевлаштованих ветеранів;
- 14,8% — від 6 до 10 осіб;
- 9% — від 11 до 50;
- 3,9% — від 51 до 100;
- 1,3% — понад 500 ветеранів.
Під час розгляду кандидатів із однаковим професійним рівнем:
- 43,2% роботодавців надали б перевагу ветерану/ветеранці;
- 40% обрали б кандидата лише за рівнем компетенцій, не зважаючи на статус;
- 2,6% віддали б перевагу кандидату без військового досвіду.
Якщо ж вибір стоїть між кандидатом із кращими навичками, але без військового досвіду, і ветераном чи ветеранкою із дещо нижчими компетенціями, більшість (51,6%) роботодавців обирають більш компетентного кандидата. Натомість 22,6% у такому випадку надають перевагу ветерану або ветеранці.
Найбільш корисними та ефективними заходами та програмами для підтримки працевлаштованих у компанії колишніх військових, на думку роботодавців, є:
- перекваліфікація — 32,9%
- можливість вільного графіка роботи — 22,6%;
- програми психологічної підтримки — 21,9%;
- додаткова освіта — 18,7%;
- адаптаційні тренінги — 18,7%;
- можливість працювати онлайн — 16,8%;
- тренінги щодо особливостей роботи та комунікації з ветеранами для співробітників — 16,1%;
- менторство — 14,8%;
- програми інтегрування осіб з інвалідністю — 10,3%.
А 34,2% роботодавців не мають таких програм або вважають їх неефективними.
Більше про результати дослідження — за посиланням.
