Те, що бачать щоденно офіцери та солдати на лінії фронту, свідчить про майже остаточне вичерпання потенційних ресурсів для успішного наступу. І справа не в тому, що ЗСУ не вистачає танків чи літаків – хоча їх дійсно не вистачає.
Навіть якщо би вони були в достатній кількості, реалії російсько-української війни стверджують нові принципи ведення бою. Сучасні засоби ПВО, ПЗРК, ПТРК, новітні мини зводять практично нанівець переваги масованого застосування цієї дорогої військової техніки у нападі. Ще більш загрозливим для бронетехніки виявилося максимально широке застосування дронів та БПЛА – як для розвідки, так і для безпосереднього враження.
Китайський “весільний” або взагалі саморобний дрон за пару тисяч доларів в умовах активного бою достатньо чітко знищує техніку вартістю у декілька мільйонів «зелених».
Ці практичні рівняння загрожують перевести війну у завмерле окопне протистояння періоду АТО 2015-2021 років – зафіксувавши теперішні позиції військ з деякими можливими (але не суттєвими) змінами на невизначений час.
Битва за Бахмут є відображенням цих нових умов ведення війни: це пекельна м’ясорубка, де люди вперто воюють проти людей із мінімальним застосуванням техніки. І доля Бахмуту вказує, що в цьому випадку перемагають ті, у кого просто більше людей та хто їх особливо не береже.
Майбутня перемога для нашої країни – яка майже повністю зараз залежить від постачання західними партнерами зброї, полягає у виході з даних згубних рамок. Адже, здається вже всім стало зрозуміло, що і ні США, а ні Європа не зацікавлені в тому, щоб ми в дійсності здолали Московію. Вони дають нам стільки зброї та боєкомплекту – скільки потрібно, щоб ми могли опиратися. Не більше. Тому налагодження виробництва українських дронів та БПЛА різних типів – першочергова задача для військово-політичного керівництва держави. І судячи за все – для нового керівництва держави.
Треба зрозуміти – але за останні роки, на жаль, майже нічого для цього не було зроблене. Тисячі, десятки тисяч українських воїнів віддали своє життя на фронті – тому що великі політики та не менші генерали слабко уявляють реалії сучасної війни. І вони досі знаходяться у хибному вимірі з мішанини «совкового» військового минулого та кіношних образів. Між тим перемога має куватися новаторами-стратегами та практиками-тактиками. Як це колись зробили Манштейн та Гудеріан, втіливши в реаліях другої світової війни спочатку суто паперову стратегію «танкових клинів».
Майбутня перемога – повністю залежить від нас. Організація в країні свого, незалежного від інших держав виробництва дронів, БПЛА – і на додачу самобутня стратегія й тактика їх застосування: ось складові нашої перемоги. А те, що зараз в Україні вже працюють десятки «студій», які їх виробляють, і головне: кожного місяця до них додаються все нові та нові – тільки вказує на нерозуміння реалій війни сучасною владою разом з крайньою відірваністю від потреб армії й корумпованістю міністерства оборони.
P.S. Перед нами амбітні, вкрай важкі задачі. Вони потребують колосальних організаційних зусиль, фінансів, патріотизму та часу. Нагадаємо, що Азербайджан чекав свого часу для звільнення Карабаху цілих 30 років…
Анатолій Козловський, офіцер ТрО.
Місія нездійсненна: проблеми отримання статусу УБД