Восени минулого року портал «НОВА: новини ветеранів» неодноразово звертався до теми отримання землі ветеранами. І в кількох публікаціях ми розповідали про ініціативу Народного депутата України Сергія Рудика та його законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права учасників бойових дій та сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України при відведенні їм земельних ділянок за рахунок земель державної і комунальної власності».
Нагадаємо, що депутат і діючий військовослужбовець запропонував чи не найпростіший, але ефективний механізм – створити резервний фонд земель державної й комунальної власності, щоб у подальшому розподілити наділи серед учасників бойових дій.
ЗАКОНОДАВЧІ ПОНЕВІРЯННЯ
Відтоді минуло достатньо часу. Із нового року знято мораторій на приватизацію земель. Тепер юридичні особи, включаючи іноземців, мають право придбати у власність до десяти тисяч гектарів, а учасники бойових дій не те, що не отримали своїх двох гектарів, у них немає змоги приватизувати жодної сотки. Як це має сприйматися тими людьми, які зараз воюють, ризикують власним життям і стримують окупанта на лінії розмежування?! Питання риторичне!..
Нашому кореспонденту вдалося поспілкуватися з підполковником ЗСУ, Народним депутатом і заступником голови Комітету з питань аграрної та земельної політики Сергієм Рудиком. І ось що він розповів:
– Законопроєкт набрав у комітеті чотирнадцять голосів «за» при двох «утрималися». І це незважаючи на неймовірну протидію виконавчої гілки влади в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України. Коли в грудні минулого року я приїхав на три дні на сесію, мені довелося грюкати по столі кулаком лише для того, щоб проєкт потрапив до порядку денного. Стало очевидним, що багато «колег» із Комітету з питань аграрної та земельної політики не хочуть його прийняття, а в уряду є своє бачення вирішення цієї проблеми. Тому пропозиції деяких депутатів подумати, запитати в Кабінету Міністрів, отримати офіційну довідку від Держгеокадастру, є не чим іншим, як спробою затягнути процес… Не зважаючи ні на що, всі ці бюрократичні перепони ми подолали й нарешті отримали висновок комітету – схвалити за основу цей законопроєкт, включити його до порядку денного сесії та застосувати норму регламенту, яка дозволяє вносити суттєві правки…
А далі? Далі доведеться чекати й сподівалися, що в погоджувальної ради достане політичної волі винести законопроєкт до сесійної зали, а в народних обранців – проголосувати за нього…
ГОЛОСИ ВЕТЕРАНІВ
А що думають самі ветерани з цього приводу? Наскільки прийняття змін, запропонованих депутатом Рудиком, покращить і вирішить цю вже, здавалося, безвихідну ситуацію з землею? Ми звернулися до начальника штабу ГО «Спілка ветеранів АТО» Влада Якименка й ось що він розповів:
– Факт продажу іноземцям української землі під час війни – це злочин. Неможливість отримання земельної ділянки ветераном – також злочин. Влада сподівається, що війна все спише. Але так не буде! На жаль, це далеко не єдина проблема. І навіть з прийняттям законопроєкту всі проблеми не вирішаться. Окрім неможливості приватизації, захисники будуть стикатися з повним небажанням територіальних громад надавати земельні наділи ветеранам. Так було до повномасштабного вторгнення, так буде й тепер. Прикро, що війна там нікого нічому не навчила. І навіть коли закон буде прийнятий, учасники бойових дій змушені будуть терпіти повне ігнорування їхніх прав керівництвом територіальних громад. Тому передбачаю, що нам доведеться дуже багато протистояти такому свавіллю, звичайно ж, у законний спосіб. Ми будемо всіма силами обнародувати інформацію, звертатися до правоохоронних органів, примушувати виконувати законні норми, подавати позови до суду. Так що головне, щоб був закон, а його реалізацію постараємося забезпечити…
Інший респондент – керівник Громадської спілки «БАЗУКА», заступник голови «Руху ветеранів України» Тарас Лелюх. Очолювані ним об’єднання включають в тому числі й сільськогосподарські підприємства та дбають про комфортні умови ведення бізнесу людьми, діяльність яких пов’язана з землею.
– Ми давно очікуємо резерв земель державної власності й не можемо дочекатися, – говорить Тарас. – Законопроєкт Народного депутата є лише початковим кроком на цьому шлях. Але він має бути зробленим. Без цього рухатися далі неможливо. Я вдячний Сергію Рудику за все те, що він робить для учасників бойових дій. На жаль, війна на керівників територіальних громад вплинула не так, як того хотілося б. Дехто з них на бруківці й газонах збільшив власні статки, завищуючи розцінки вдвічі-втричі. Якби територіальні громади забезпечили хоча б власних ветеранів і членів родин загиблих, це вже була б велика перемога. Але вони не роблять навіть цього.
Децентралізація породила появу нових царьків на місцях, які не зупиняються навіть перед порушенням законодавства. Що в порівнянні з цим порушення прав ветеранів? Та й законодавство досі працює проти нас. Поки законопроєкт обговорюється у Верховній Раді, мораторій для ветеранів продовжує існувати. А другий етап земельної реформи, не зважаючи на бойові дії, так і не був відтермінований. Не допомогла ні петиція, яку Президент обіцяв розглянути, ні здоровий глузд. Поки хлопці й дівчата воюють, бариги десятками тисяч гектарів розкрадають їхню землю!
ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД БЕЗСИЛИЙ ПРОТИ ЦИНІЗМУ
Наше видання вже піднімало кричущу проблему, коли дбати про захисників як на державному рівні, так і в органах самоврядування приставлені люди, які не мають жодного відношення до захисту країни. Це такі собі «професійні чиновники», які все життя знаходяться на державній службі й воліють не поступатися власними посадами до самої смерті. Але слід пам’ятати, що саме такі «господарники» й «професіонали» з готовністю здавали ворогу окуповані території й усе, що на них знаходилося. Так було на окупованій Харківщині, Херсонщині, Сумщині, Чернігівщині. Тому що головною метою життя для них є перебування біля годівниці при будь-якій владі – законній чи окупаційній.
Те чи приблизно те саме відбувається й на рівні Верховної Ради – головного законодавчого органу держави. Одиниці народних депутатів, зокрема Сергій Рудик, знаходяться на фронті, воюють і захищають Батьківщину. Натомість десятки й сотні обранців сидять у мирному Києві, відпочивають на всесвітньо відомих курортах, створюють корупційні схеми, дербанять бюджет і кошти, що надходять від закордонних партнерів, купують собі наддорогі авто й елітну нерухомість. При цьому про закони, які б підтримували й захищали ветеранів, дбають не ці десятки й сотні депутатів, а ті одиниці, що вимушені приїжджати з фронту до Києва, щоб просувати такий необхідний сьогодні законопроєкт.
Але, не зважаючи на такі надмірні зусилля, немає ніякої впевненості в тому, що проєкт цей дійсно стане законом, оскільки далеко не факт, що благополучні депутати за нього проголосують. Вони ж мають дбати про себе, про автівки й нерухомість, а не витрачати час і сили на якихось там воїнів і захисників!
Мені здається, придумати більш цинічну ситуацію просто неможливо!
А як уважаєте ви, шановні читачі?
Олександр ОЛЕКСІЄНКО, “НОВА: новини ветеранів”.