Сенс створення громадських організацій чи будь-яких інших об’єднань полягає в тому, що можливості кожної окремої людини є дуже й дуже обмежені. Тому лише згуртування й консолідація активної частини суспільства дають змогу повноцінно боротися проти свавілля державних чиновників і керівників місцевого самоврядування.
Але такий підхід впливу на життя в країні має логічне продовження й реалізується підтримкою та співпрацею з громадськими організаціями в інших регіонах. Так, разом із активістами ГО «Спілка ветеранів АТО» з Харківської області, активні дії в боротьбі з корупцією підтримують побратими з Асоціації учасників бойових дій міста Біла Церква на Київщині.
– Наша діяльність, – говорить голова Всеукраїнської асоціації учасників бойових дій з Білої Церкви В’ячеслав Вовченко, – спрямована на допомогу ветеранам у різних напрямках – юридичний супровід, допомога родинам загиблих, сприяння отримання земельних ділянок. Якщо нашою метою є перемога як над зовнішніми, так і внутрішніми ворогами, ми маємо бути єдиними. Тому лише зближення ветеранських організацій з різних регіонів України може принести нам цю перемогу. Сьогодні найближчі стосунки у нас склалися з спілками й асоціаціями Харкова, Дніпра, Києва, Житомира, Полтави. Але в ідеалі це має бути вся країна, де мешкають наші колеги й однодумці.
Тільки таким чином, вважає керівник асоціації, ми зможемо бути почутими владою, а представники владних структур вимушені будуть реагувати на наші дії й прислухатися до слушних зауважень. Так за ініціативи громадських активістів було створено Міністерство у справах ветеранів, рада при Міністерстві, сформована з активних громадян, які пройшли через війну й яким відомі проблеми пересічних учасників бойових дій.
ЗЕМЛЯ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ
Ще з 2015 року, з часу коли законодавчо учасники АТО отримали право на першочергове наділення земельною ділянкою, виявилося, що владі дуже не хочеться ділитися цими ресурсами з будь-ким, включаючи й ветеранів. Так зародилося протистояння тих, хто має право, та інших, хто це право не хоче реалізовувати.
– Отримати свій наділ, – говорить один із засновників асоціації в Білій Церкві та голова фермерського господарства «Гармонія» Сергій Селезень (на фото), – було дуже тяжко. І якби не Асоціація, не активна позиція членів громадської організації, це було б просто неможливим. Чиновники не могли зрозуміти, як без хабарів можна надати людині ділянку. Такого ніколи не було! Тому нам доводилося проводити масові акції, замикати держслужбовців у приміщенні й не випускати їх звідти. Тільки такими рішучими діями вдалося продемонструвати, що ми не відступимося. Вони зрозуміли, що слід належним чином реагувати.
Однак це були вимушені й часткові поступки й до сьогодні проблема залишається, бо далеко не всі ветерани отримали ділянки. Є навіть такі, що воювали з 2014 року, зараз знаходяться на війні й досі не можуть зсунути справу з мертвої точки. Тим більш, воєнний стан спростив завдання місцевих влад не оформляти земельні наділи. Але, коли війна скінчиться, хлопці повернуться додому й тоді місцевим князькам буде непереливки. Активісти примусять відзвітувати, хто, як і в якій кількості отримав землю, на яку в першу чергу, згідно до законодавства, претендували учасники бойових дій.
У Сергія земельні наділи були ще до війни. Але знаходилися вони в оренді й про те, щоб самому їх обробляти, він навіть не думав. Вперше така ідея прийшла до нього в госпіталі, де він знаходився після тяжкого поранення. А коли повернувся, забрав свою землю, об’єднав навколо себе хлопців-атошників і спільними зусиллями вони почали працювати. Так була створена основа фермерського господарства «Гармонія», яке сьогодні працює й дає можливість колишнім військовослужбовцям утримувати власні родини й заощаджувати кошти на подальший розвиток.
Найбільшу небезпеку для сільського господарства в Україні Сергій Селезень вбачає в концентрації землі в одних руках. Ідеться про так звані холдинги, які обробляють десятки й сотні тисяч гектарів.
– Холдинги не сприяють тому, щоб заохочувати людей працювати на землі, – говорить Сергій. – Навпаки, робиться все, щоб люди брали кредити, продавали власні наділи тим самим холдингам і виїжджали з села назавжди. Цікаво, що саме холдинги зараз обробляють ту землю, якою б мали забезпечити чиновники учасників бойових дій. Створення невеликих фермерських об’єднань – це можливість позбутися такої практики й заохотити людей залишатися й працювати в сільському господарстві.
Для порівняння слід зазначити, що фермерське господарство Сергія нараховує лише три сотні гектарів, але воно дає можливість працювати тут біля десяти працівникам, частина з яких колишні військовослужбовці та інваліди війни.
“МІСТ СПОТИКАННЯ“
Біблійний образ «каменю спотикання» означає неподолану перепону, яка знаходиться на шляху й заважає просуванню до певної мети. Таким уже не каменем, а купою каміння в діяльності Білоцерківської асоціації учасників бойових дій став міст на проспекті князя Володимира.
Один з активістів, член Асоціації Віктор Левицький мешкає саме в тому районі Білої Церкви, де знаходиться цей міст. Він детально пояснив, у чому полягає позиція громадської організації ветеранів і його особиста:
– Достатньо дивним виглядало рішення місцевої влади ремонтувати міст, який на той час не потребував термінового ремонту. Тобто комусь під час війни дуже захотілося витратити немалі кошти на облаштування пішохідних доріжок.
Активіст розповів, що на початку повномасштабного вторгнення міст було заміновано. І тільки-тільки розмінували, відразу кинулися його ремонтувати. Було виділено понад 20 мільйонів гривень, цілу зиму над втіленням проєкту працювали два підприємства-підрядники. Але відразу після ремонту дощі показали, що міст протікає ще більше, ніж це було до ремонту. І тоді міська влада в особі мера Геннадія Дикого не знайшла кращого виходу з ситуації, що склалася, ніж виділити ще 10 мільйонів на усунення недоліків попереднього ремонту.
Ця ситуація сама по собі є кричущим проявом безгосподарності. А враховуючи, що відбувається все це в тяжкий для держави час воєнного стану, можна припустити що такі дії влади є відвертим злочином. Проаналізувавши ситуацію, активісти-ветерани дійшли висновку, що, скоріше за все, на цих ремонтах відбувається відмивання коштів, а саме корупційні дії, спрямовані на знесилення держави, яка воює.
Зараз група активістів, де головну роль відіграють члени Асоціації учасників бойових дій, контролює процес ремонту, постійно здійснює його відеофіксацію. А після закінчення активісти планують запросити незалежну комісію, щоб професіонали дали висновок, чи належним чином виконано ремонт і чи потребував він виділення саме таких сум із міського бюджету.
– Коли в країні йде війна, – зазначає Віктор Левченко (на фото), – слід допомагати військовим цю війну виграти. І саме на такі цілі мають витрачатися кошти. А вже після перемоги можна буде фінансувати посадку дерев і квітів, ремонт мостів і таке інше. На жаль, для міської влади першочерговим завданням є не перемога, а заробляння грошей. Так само, як це було в мирний час. Тому складається враження, що для них немає війни, їх ніяк не обходять бойові втрати, котрі несуть наші захисники. Вони роблять своє. І в такій ситуації ветерани, які на собі відчули страхіття війни, не мають права стояти осторонь, а рішуче протидіють проявам безгосподарності, що у воєнний час мають кваліфікуватися як злочинні дії з боку владних структур міста.
ВЕТЕРАНИ МАЮТЬ ОБ’ЄДНАТИСЯ У БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ!
Як бачимо, проблеми в різних регіонах України, дуже схожі, якщо не ідентичні. Тому співпраця між громадськими організаціями враховує ще один, чи не найважливіший аспект – використовувати досвід і напрацювання тих спілок та асоціацій, які досягли в цьому значних результатів.
Ветерани наголошують про необхідність докорінних змін у країні вже найближчим часом – і саме війна є каталізатором цих реформ! Адже наші західні партнери, завдяки яким Україна отримує зброю та ресурси для протистояння московській навалі, вже наголошують, що основною перепоною на шляху до вступу в ЄС і НАТО є корупція.
І тільки в формуванні загального суспільного спротиву корупції, активному включенні до боротьбі з нею громадських інститутів, у першу чергу – ветеранських об’єднань, полягає теперішній вектор України.
Проблеми, що виникають у Білій Церкві, Харкові, Києві, Львові – є спільними проблемами нашого суспільства, яке раз і назавжди має позбавитися толерантного ставлення до корупційних дій. Бо корупція – це те, що позбавляє нашу армію дронів і бронежилетів, бойових виплат і військової техніки, довіри від союзників і майбутнього для наших дітей.
Але ми віримо, що зможемо бути єдиними й отримати перемогу не лише над зовнішніми окупантами, а й тими, хто всередині країни не хоче жити, згідно до прийнятих норм і законів!
Автор: Іван Виговський, “НОВА: новин ветеранів”
Часопис війни, 484 доба – огляд подій на фронті