Понад 60% українських ветеранів не хочуть повертатися до роботи за наймом, а планують відкрити власний бізнес. Однією з причин може бути те, що не всі компанії створюють комфортні умови для працевлаштування колишніх військових.
Про це під час ISF 2026 розповів засновник ветеринарного центру Vet-House Володимир Біленький.
За його словами, багато ветеранів прагнуть працювати на себе, а не шукати роботу в компаніях. Водночас підприємець наголошує, що відкриття власної справи пов’язане з фінансовими ризиками. Тому він радить не поспішати з таким рішенням і спочатку ретельно оцінити свої можливості.
«Маємо невблаганну статистику: понад 60% ветеранів не хочуть іти до когось на роботу, а хочуть відкрити власну справу», – зазначив Біленький.
Він також звернув увагу, що значна частина нових бізнесів закривається вже протягом першого року роботи. Тому бажання стати підприємцем не завжди означає готовність до ведення бізнесу.
«Я ніколи не агітую ці 60% завтра почати власну справу. Сім разів відміряти – раз відрізати», – наголосив він.
Окремо Біленький розкритикував підхід деяких компаній до працевлаштування ветеранів. За його словами, програми адаптації колишніх військових нерідко існують лише на папері, а на практиці не враховують їхніх реальних потреб. Через це ветерани можуть відчувати психологічний дискомфорт на новому робочому місці.
Підприємець вважає, що Україні не варто повністю покладатися на закордонні програми підтримки ветеранів. Адже багато з них створювали на основі досвіду Другої світової війни або війни в Іраку, тоді як сучасна війна в Україні має свої особливості. Тому такі програми потрібно переглядати й адаптувати до потреб українських захисників.
«Війна наша унікальна. І те, що було написано за підсумками Другої світової війни чи війни в Іраку, не завжди знаходить відгук у сьогоднішніх ветеранів», – пояснив Біленький.
На його думку, до створення програм працевлаштування та адаптації обов’язково потрібно залучати самих ветеранів. Саме вони можуть найкраще пояснити, з якими труднощами стикаються після повернення до цивільного життя та яка підтримка їм потрібна. Біленький переконаний, що такі програми будуть ефективнішими, якщо враховуватимуть реальний досвід військових.
«Нічого для ветеранів – без ветеранів. Я за те, щоб їх писали ветерани, бо тільки ветеран, пройшовши цю війну через себе, може написати те, що знайде відгук у серцях побратимів», – підсумував він.