Ветеран війни з Луцька Олександр Мельник заявив про системну проблему із забезпеченням людей з важкими ампутаціями сучасними електронними протезами. За його словами, чинна система фінансування та реабілітації не стимулює протезні компанії працювати з найскладнішими пацієнтами.
Про це він повідомив на своїй сторінці у Facebook.
Мельник розповів, що тривалий час не міг зрозуміти, чому компанії відмовляються встановлювати йому електронні колінні модулі та натомість пропонують механічні протези. За його словами, йому також пояснювали це нібито невідповідністю певним вимогам, однак він не знайшов таких обмежень у постанові Кабінету Міністрів №518. Ветеран зазначив, що має двосторонню високу ампутацію, а тому освоєння сучасних електронних протезів потребує тривалого часу, регулярних тренувань і реабілітації, яка може тривати не кілька місяців, а роки.
За словами Мельника, проблема полягає в тому, що протезні підприємства повинні протягом 90 днів продемонструвати результат — підтвердити, що пацієнт успішно користується протезом без милиць. Водночас, як стверджує ветеран, держава фінансує лише 70 днів реабілітації на рік. Через це, пояснює він, компанії ризикують зазнати фінансових втрат, якщо пацієнт не встигне досягти необхідного результату за встановлений термін. Саме тому, на думку ветерана, вони частіше обирають працювати з людьми, які мають менш складні травми та швидше проходять адаптацію.
«Складний пацієнт стає невигідний. Не тому що йому не можна допомогти, а тому що система робить допомогу таким людям ризиком», — написав Олександр Мельник.
Він наголосив, що проблема стосується не лише ветеранів, а й цивільних, жінок і дітей, які отримали важкі травми внаслідок війни.
Ветеран також зазначив, що не просить особливого ставлення чи додаткових привілеїв. За його словами, він лише хоче отримати допомогу, яку держава гарантує людям із тяжкими пораненнями.
«Я не прошу подарунки, не прошу особливого ставлення, хочу лише отримати те, що держава гарантує людям з важкими пораненнями. Не розумію, чому сьогодні найважчих пацієнтів часто рятують благодійники, донори та окремі ентузіасти, тоді як держава, система виявляється не готова працювати з такими пацієнтами, яким допомога потрібна найбільше», — говорить він.