У Львові вже понад десять років працює ветеранський простір «Фенікс», де військовим допомагають повернутися до мирного життя. Центр заснували ще у 2014 році як волонтерську ініціативу, а згодом він став державним закладом. Сьогодні його очолює ветеран Андрій Посікіра. За словами керівника центру, після повернення з війни найскладніше не фізично опинитися вдома, а знову навчитися жити серед людей. Сам він пройшов бойовий шлях і добре знає, з якими труднощами стикаються ветерани. Саме власний досвід став поштовхом допомагати іншим.
Найчастіше ветерани звертаються до «Фенікса» через втрату довіри до людей, нерозуміння власного стану, постійну втому, головний біль та труднощі у спілкуванні з близькими. Багато хто, за словами Андрія Посікіри, відчуває себе самотнім і не знає, з чого почати нове життя після фронту.
“Ще до повномасштабної війни, я бачив, з якими проблемами стикаються ветерани, коли повертаються з війни. Тобто дійсно тілом повернутися легко, а ментально дуже важко. Після мого бойового досвіду, коли ми більше двох років були в зоні бойових дій, я сам пройшов частину того шляху. Але я не ізолювався — йшов по допомогу до психологів, мав підтримку побратимів, підтримку психологів, які зі мною працювали. Тому згодом вирішив знайти сили й допомагати іншим”, — розповідає Просікіра.
У центрі ветеранам пропонують комплексну допомогу. Тут працюють із психологічним станом, проводять фізичну реабілітацію, допомагають впоратися з болем у спині та наслідками поранень, консультують щодо лікування, працевлаштування й отримання нової професії. Головне завдання команди — допомогти людині відновити внутрішній ресурс, щоб вона була готова рухатися далі.
Особливу увагу у «Феніксі» приділяють ветеранам, які пережили російський полон. Андрій Посікіра розповідає, що саме з ними працювати найскладніше. Після катувань навіть звичайні побутові звуки можуть викликати сильні спогади. Наприклад, дзвін ключів для багатьох колишніх полонених асоціюється з наглядачами та допитами. Саме тому під час роботи потрібні максимальна делікатність, терпіння та емпатія.
Однією з найяскравіших історій відновлення керівник центру називає двох ветеранів, які після полону майже рік не виходили з дому й не спілкувалися з людьми. Спочатку вони звернулися лише через біль у спині. Після кількох десятків зустрічей чоловіки повернулися до активного життя, почали брати участь у соціальних заходах та допомагають іншим ветеранам, які також пережили полон.
Крім психологічної та фізичної реабілітації, центр забезпечує перевезення ветеранів із порушеннями мобільності. Завдяки співпраці з американським фондом United Help Ukraine організація отримала спеціально обладнані автомобілі з підйомниками. Вони перевозять ветеранів до лікарень, реабілітаційних центрів, спортивних секцій та інших установ по Львівській області. Водіями працюють ветерани з інвалідністю. Також ветеранський простір пройшов акредитацію на надання послуг фізичної реабілітації. Для львівських ветеранів місто фінансує десять безкоштовних сеансів лікування та відновлення протягом року.
За словами Андрія Посікіри, після початку повномасштабної війни запити ветеранів значно змінилися. Через тривалі бойові дії дедалі більше військових стикаються з емоційним виснаженням. Особливо важко відновити довіру до суспільства та знайти сили повернутися до звичайного життя.
Окремий напрям роботи — підтримка родин ветеранів. У центрі пояснюють близьким, що після війни людина може змінитися, а відновлення емоційного зв’язку потребує часу. Саме підтримка сім’ї часто стає одним із ключових чинників успішної адаптації. Андрій Посікіра закликає ветеранів не залишатися наодинці зі своїми переживаннями та шукати ветеранські спільноти. За його словами, навіть звичайна розмова за чашкою чаю з людьми, які мають схожий досвід, часто стає першим кроком до відновлення.
“Родина може як підтримати, так і може прибити. Я маю і позитивні, і негативні кейси. Слава Богу, у мене позитивних більше. Жінки приходять і кажуть: “Мій чоловік змінився. У нього пропали кохання, емоції”. Я стараюся пояснити, що емоції заважали йому вижити. Дайте йому час — пів року чи більше. При правильному підході вони, як правило, повертаються. Треба дуже багато такту, часу й делікатності, щоб відновити ці стосунки”, — розповідає Андрій.
Ветеранський простір «Фенікс» працює у Львові на вулиці Джохара Дудаєва, 2. Також центр має сторінку у Facebook, де можна дізнатися більше про його роботу та отримати необхідну інформацію.