У місті Вишневе на Київщині провели І етап Кубка України з богатирського багатоборства серед ветеранів війни та військовослужбовців. Участь у змаганнях взяли понад 130 спортсменів із різних регіонів, які змагалися у десятках дисциплін і вагових категорій.
Змагання зібрали ветеранів і військовослужбовців, які випробовували сили у 32 номінаціях. Програма включала силові вправи, зокрема жим колоди лежачи, лог-ліфт, закидання мішка на плече, фронт-холд гирі, жим гирі сидячи та утримання гантелей на час.
«Програма турніру включала низку силових дисциплін, серед яких: жим колоди лежачи, лог-ліфт, закидання важкого мішка на плече, фронт-холд гирі, жим гирі сидячи та утримання гантелей на час», – ділиться з RFI Українською Валерій Газаєв, президент Федерації найсильніших атлетів України і перетягування канату, доброволець загону «Сліпа лють» Української добровольчої армії.
За його словами, такі змагання мають значення не лише для фізичної підготовки, а й для відновлення після війни.
«Такі заходи мають надзвичайно важливе значення, адже спорт для ветеранів – це не лише фізичне відновлення, а й потужний інструмент психологічної реабілітації, соціальної адаптації та повернення до активного життя».
Під час відкриття заходу учасників підтримала співачка Злата Огнєвіч, яка разом із ними виконала Державний гімн України.
Організатори повідомили, що ІІ етап Кубка України з богатирського багатоборства відбудеться 23 травня у Борисполі. Реєстрацію для учасників уже відкрито.
«Запрошуємо ветеранів приєднатися до нашої великої спортивної родини. Тут кожен – приклад для майбутніх поколінь», – каже Газаєв.
Змагання стали одним із прикладів розвитку ветеранського спорту в Україні та підтримки військових у процесі повернення до цивільного життя.
В Україні ветерани та ветеранки з інвалідністю І–ІІ групи внаслідок війни можуть отримати грошову компенсацію для придбання житла. Для цього передбачена поетапна процедура — від постановки на квартирний облік до купівлі оселі.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів №719, компенсація надається з державного бюджету через субвенцію місцевим бюджетам, а отримані кошти заявник використовує для самостійного придбання житла .
Перший етап — квартирний облік. Необхідно стати на квартирний облік у виконавчому органі місцевої ради або через ЦНАП. Для цього подаються документи, що підтверджують місце проживання, статус та склад сім’ї. Рішення ухвалюється протягом місяця .
Другий етап — подання заяви на компенсацію. Після взяття на облік заявник подає пакет документів до підрозділу з питань ветеранської політики або через ЦНАП. До нього входять заява, копії посвідчень, довідка про участь у бойових діях, документи про склад сім’ї та інформація про наявність житла.
Третій етап — рішення комісії. Подані документи розглядає спеціальна комісія. Рішення про призначення грошової компенсації ухвалюється у строк до 18 робочих днів .
Четвертий етап — відкриття рахунку. Після позитивного рішення необхідно відкрити спеціальний рахунок у державному банку.
П’ятий етап — отримання коштів. Фінансування здійснюється через державну субвенцію. Після розподілу коштів між регіонами вони надходять на рахунок заявника .
Шостий етап — придбання житла. Після зарахування коштів ветеран або ветеранка самостійно обирає житло та укладає договір купівлі-продажу. Кошти можна використати виключно на придбання житла.
Розмір компенсації визначається індивідуально за формулою, що враховує кількість членів сім’ї, групу інвалідності, наявність житла та середню вартість нерухомості в регіоні .
У разі відмови або невключення до списку заявник може уточнити статус квартирного обліку, перевірити повноту поданих документів або оскаржити рішення в суді.
Детальніше про житлові програми та інші можливості підтримки для ветеранів — на платформі Veteran Pro.
31 травня 2026 року, у День Києва, традиційно відбудеться 33-й благодійний «Пробіг під каштанами» — перша і найбільша благодійно-спортивна подія України, що вже понад три десятиліття об’єднує людей по всьому світу навколо допомоги дітям із вродженими вадами серця.
У 2026 році захід проходитиме в онлайн-форматі з міркувань безпеки, що дозволяє долучитися учасникам з будь-якої точки України та світу. Учасники можуть самостійно обрати маршрут, темп і формат участі (біг або прогулянка), зберігаючи традиційну дистанцію у 5 км.
Організатори закликають не лише долучатися індивідуально, а й формувати команди та ініціювати локальні старти у своїх містах — як в Україні, так і за кордоном.
Минулого року учасники зібрали 2 000 000 грн благодійних внесків, які були спрямовані на придбання медичного обладнання для Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України. Цьогорічна мета — закупівля відеоларингоскопа, який дозволяє чітко бачити дихальні шляхи маленьких пацієнтів під час процедур та допомагає лікарям діяти максимально точно, з повним контролем над процесом та меншим ризиком ускладнень.
Як долучитися?
Зареєструйтеся на сайті probig.in.ua або увійдіть у свій особистий кабінет, якщо вже маєте.
Оберіть форму участі — індивідуально чи командою від 10 осіб.
Заповніть дані для участі та оберіть спосіб отримання стартового набору — Новою поштою в межах України за рахунок отримувача чи в офісі, що працюватиме в Києві в травні.
У День Києва, 31 травня, з будь-якого куточка світу виходьте на пробіжку або прогулянку, публікуйте фото/відео в соціальних мережах з хештегом #probig2026 #біжузарадималенькихсердець та відмічайте нашу сторінку.
Учасники, які бігтимуть з інших країн, зможуть завантажити стартовий номер у кабінеті. А якщо у вашому місті за кордоном працює відділення Нової пошти, для персонального оформлення міжнародної доставки звертайтеся до команди проєкту на офіційних сторінках чи на info@probig.in.ua.
Разом заради маленьких сердець — майбутнього України. Долучайтеся!
Інститут ветеранів «Архітектура стійкості» на базі КНУБА розпочав вступну кампанію на 2026 рік. Для ветеранів, військовослужбовців і їхніх родин передбачено спрощену процедуру вступу — без складання НМТ, із можливістю навчання за широким переліком спеціальностей.
Проєкт орієнтований на ветеранів, діючих захисників і захисниць, а також їхніх дітей. Вступ здійснюється за результатами співбесіди без обов’язкового складання національного мультипредметного тесту.
Абітурієнтам пропонують понад 100 спеціальностей і близько 250 освітніх програм. Серед напрямів підготовки — інженерія та будівництво, ІТ і управління, архітектура та урбаністика, спорт і реабілітація.
Учасникам програми передбачено індивідуальний супровід на всіх етапах — від подачі документів до працевлаштування після завершення навчання. Також доступна фінансова підтримка, яка може включати державні компенсації, гранти, стипендії та допомогу від роботодавців.
До проєкту долучилися українські заклади вищої освіти, зокрема КНУБА, КПІ ім. Ігоря Сікорського, НУБіП, Полтавська політехніка, Прикарпатський національний університет та інші виші з Києва, Тернополя, Дрогобича та Івано-Франківська.
Детальну інформацію про умови вступу та перелік програм можна отримати на сайті www.veterano.info або за телефоном: +38 (073) 177 72 73.
Зустрічаємося з Василем у кав’ярні. Він зосереджений та серйозний, мовчазний. На обличчі помітні сліди війни. Можливо, коли ти спочатку бачиш його, то не подумаєш, що то війна лишила слід, а от, споглядаючи на тіло, вже чітко розумієш – вона завдала тяжкого удару по світловолосому скромному хлопцю. Обидві ноги – протези. Саме з цього й почалася історія, яка сколихнула Житомир, країну та пролунала за кордоном.
ПОРАНЕННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ
21 липня 2020 року Василя Лямзіна, жителя Попільнянської громади, що на Житомирщині, призвали на строкову військову службу. Згодом Василь залишився служити вже за контрактом у 43-й окремій артилерійській бригаді, був артилеристом. За плечима чоловіка – оборона Київщини, Донеччини, Харківщини та наступ на Курську область. Про війну Василь розповідає неохоче; про день, який змінив його життя назавжди, – теж, але все ж ділиться спогадами.
– 14 серпня 2024 року, перебуваючи на Курському напрямку, ми вже завершували операцію: відстрілялися, почали згортати гармати, складати боєприпаси і вже коли майже все згорнули, по нас прилетів російський баражуючий боєприпас «Ланцет». Мене відкинуло і я підвіс на гарматі: обидві ноги вже було відірвано, тож мені довелося на руках намагатися вибратися. Мої побратими тоді теж отримали поранення різних ступенів. І з того дня почалося моє лікування, відновлення та реабілітація.
Історія Василя на перший погляд подібна до сотні інших історій про захисників і, можливо, його ім’я згадували б лише на День захисників України, а, можливо, і не згадували… Бо, як бачимо, на жаль, зараз людина, яка пройшла крізь пекло, просто загубилася в державі.
ВІДЕО, ЯКЕ СКОЛИХНУЛО МЕРЕЖУ
Повернувшись додому після численних реабілітацій та протезування, Василь звернувся за місцем проживання до органів місцевої влади, щоб оформити групу інвалідності. Однак його справу поклали в «довгу скриньку» і … просто забули. Та, ймовірно, забули б назавжди, поки цю справу не зрушив випадок чи доля (або скоріше небайдужість хлопця на ім’я Володимир, котрий зняв відео, що миттєво стало вірусним).
– Їду на авто по Житомиру, а переді мною їде на мотоциклі доставка Bolt, на сидінні у хлопчини милиці. Чесно, я ще такого не бачив! – емоційно розповідає Володимир.
– Я взяв телефон і почав знімати. Спершу навіть не звернув увагу на все інше. Подумав, що милиці – це таке клієнтське замовлення, аж поки мій погляд не спустився донизу, де я побачив протези. Тоді я зрозумів, що милиці – це для доставщика. Цієї миті мене охопила інша хвиля думок, що навіть хлопець, який не має двох ніг, може працювати, а інші шукають причини. Тоді я виклав це відео у свій TikTok, і воно стало вірусним. Стільки коментарів… Люди одразу включилися і почали цікавитися особистістю Василя.
Відтак вірусний ланцюжок емоційного відео дійшов до житомирського блогера Артема Сохацького. Люди почали скидати йому в особисті повідомлення і просили звернути увагу на цю ситуацію, адже у місті Артем славиться не лише промо-відео, а й тим, що через свою публічність допомагає людям у різних життєвих ситуаціях.
Звичайно, у такий ситуації він вирішив допомогти. І хоч від того дня минув майже рік, Артем одразу пригадує усі деталі, адже ця історія далеко не пересічна.
– Пригадую, що ми зустрілися з Василем і поспілкувалися. Він розповів про своє життя, і я запитав, чи потрібна якась допомога від нас.
Він скромно сказав, що навіть не знає, але я все ж вирішив відкрити банку збору. Чудово розумію, що їздити на протезах мотоциклом не надто зручно, було б зручніше на авто. Ми були вражені, що за добу для Василя було зібрано понад 600 тисяч гривень. І за ці кошти було придбано автомобіль зі спеціальним керуванням.
– Але також я дізнався, що він не отримує допомоги від держави, тому з цим питанням ми пішли до міської ради, – продовжує Артем.
ЗАГУБЛЕНИЙ У СИСТЕМІ
Як виявилося, після реабілітації Василь повернувся додому і вирішив подати документи задля оформлення групи інвалідності. Але зіткнувся з бюрократичною системою, яка знову та знову ганяла людину на милицях від одного кабінету до іншого. Врешті-решт ця система не допомогла, а просто байдуже відправила чекати на виклик комісії. Василь розповідає, що подав усі документи, як належить, але відповідь все не надходила…
– Мені сказали, що документи повинна подавати військова частина, там повідомили, що цим займається військкомат, військкомат відправив до сімейного лікаря, а лікарка дала направлення до травматолога.
Ось тоді мені сказали: «Чекайте, вам зателефонують, коли йти на комісію», але дзвінка так і не було. А мені потрібно було годувати сім’ю і я почав шукати роботу. Майже скрізь мені відмовляли, коли бачили мої ноги, єдине місце, куди мене прийняли, – це доставка Bolt, тому, не вагаючись, я взявся до роботи. У мене був мотоцикл, і я почав їздити. Спочатку було тяжкувато, але я пристосувався!
Після розголосу цієї історії та звернення до міської ради заступник Житомирського міського голови Олег Смаль запросив захисника на зустріч, під час якої виявилося, що документи до МСЕКу ніхто так і не подав, бо про нього просто «ЗАБУЛИ». Чиновник вирішив виправити ситуацію. На своїй офіційній сторінці у Facebook він написав:
«Держава має працювати не на папері, а для людей. Ми вже працюємо над тим, щоб якнайшвидше врегулювати бюрократичні питання й пришвидшити виплати ветерану. Василь зареєстрований у Попільнянській громаді, але зараз живе та працює в Житомирі. Найближчим часом буде вирішено питання встановлення групи інвалідності та статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, що дозволить йому отримати всі належні пільги, пенсії та виплати. Також Василя поставимо на чергу для отримання компенсації на житло. Закріплюємо за ним фахівця з супроводу ветеранів, щоб допомогти з усіма необхідними процедурами та мати постійну комунікацію».
І це дійсно спрацювало – вже за кілька днів Василь пройшов комісію та отримав першу групу інвалідності.
ЖИТТЯ, ЯКЕ ВДАЛОСЯ ВІДБУДУВАТИ
З того часу минув рік. Зустрівшись з Василем, я дізналася про його позитивні зміни в житті, адже за цей час він отримав посвідчення водія автомобіля, купив нове авто, а найголовніше – відкрив власну справу, про яку мріяв усе життя.
– Я відкрив станцію технічного обслуговування автомобілів. З юності цікавився механікою, тому мені це подобається і це те, що мені добре вдається. Мені допоміг центр зайнятості, я відкрив ФОП та отримав грант у розмірі 120 тисяч гривень на обладнання. Тепер я займаюся тим, що мені подобається і приносить прибуток.
Люди, які зіграли важливу роль у житті Василя Лямзіна, є й сьогодні у його житті. Володимир, який зняв відео і виклав у мережу, став клієнтом Василя – він приїжджає до нього на СТО. Артем, який відкрив збір на автомобіль, допоміг створити акаунт у TikTok, що завдяки рекламі допомагає розширити клієнтську базу. Хлопці товаришують, спілкуються та підтримують одне одного.
Про Василя Лямзіна знають не лише в Житомирі: іноземні журналісти зацікавилися його історією і розповіли про неї за кордоном. Також Василь сьогодні бере участь у суспільних заходах, але попри все це, залишається скромним світловолосим хлопцем. Він все ще та людина, що не прагне слави чи визнання, а просто шукає своє місце у житті. Зараз, як здається, він його знайшов – завдяки небайдужим людям.
Василь – реальний приклад сили, незламності й великої скромності.
Однак ми маємо пам’ятати: кожен, хто став на захист держави, – не повинен залишатися в тіні байдужості. Кожен Захисник має право на гідне життя в нашій державі!
Вікторія Дубовик
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
Тактичне спорядження завжди має відповідати вимогам часу і тактики бою, а також враховувати технологічні новинки: і нову зброю, і матеріали, і гаджети. Успішність бренду Rarog якраз і є результатом поєднання інноваційних технологій і потреб військових. Насамперед це стосується засобів індивідуального захисту, а точніше ― плитоносок і бронежилетів.
Орієнтовані саме на українського бійця бронежилети Rarog ― https://rarog.ua/product-category/bronezhylety/ дають змогу гідно реагувати на бойові виклики, вирішувати проблеми, підтримувати бойовий ритм і відповідати тактиці воєнних дій.
Мета конструкторів Rarog залишається незмінною з 2014 року ― забезпечити максимальний захист життя військового, без втрати ефективності на полі бою.
Лінійка бронежилетів Rarog ― від легенди до нового покоління
Конструкторське бюро Rarog працює над ними понад 11 років ― конструює, тестує, вдосконалює за відгуками військових, пропонує нові ідеї і деталі. Бренд спеціалізується на модульних бронежилетах і, безумовно, є провідним їх виробником в Україні.
Plastoon. Це той самий бронежилет-легенда, чия назва добре відома на фронті іще з 2014. З того часу він еволюціонує, з’явився жіночий аналог Helga, але лишається найвідомішим бронекостюмом в українській армії. Бронежилет повного захисту Plastoon має повний комплект модулів ― деталей для захисту шиї, паху, плечей і стегон від уламків. Кожен елемент легко і міцно кріпиться до бронежилета і між собою, і так же просто знімається у разі потреби. Plastoon зручний і ергономічний, а плити з анатомічним вигином для щільної посадки. Він не обмежує рухів і легко набуває будь-якої специфіки ― стає тим, якого потребує ситуація.
MQR. Цей бронежилет ― Modular Quick Release, тобто «швидке звільнення», забезпечує миттєве скидання спорядження у ситуації, коли від цього залежить життя ― потрібно зупинити кровотечу собі чи допомогти побратиму, накласти турнікет або зробити перев’язку. В цей момент просто немає часу на зволікання. Для MQR конструктори розробили спеціальну систему швидкоскидів: достатньо одного руху, щоб звільнитися.
L500. Новинку 2025 року називають кращим офіцерським бронежилетом. Він дійсно створений насамперед для командирів ― максимально мобільних, що мусять швидко адаптуватися і встигати контролювати і допомагати. Його вага разом із керамічними плитами 6-го рівня захисту всього 7 кілограмів, ці параметри роблять його найлегшим в Україні. L500 легко трансформується, його можна робити важчим чи легшим, відкритим чи прихованим, не ризикуючи втрати зручність і зберігаючи анатомічне прилягання.
Rarog Scout. Це нове покоління бронезахисту ― універсальний мобільний бронежилет, створений з урахуванням практики сучасного бою у 2026 році. Конструкція поєднує чітку функціональність, підсилений балістичний захист і зручне анатомічне прилягання. Rarog Scout забезпечує розширене покриття критичних зон, знімні елементи дають змогу налаштувати індивідуальний захист відповідно до ситуації і без перенавантаження. Зручний і якісний Scout має всі шанси стати одним із найпопулярніших на фронті.
Тактичне спорядження і бронежилети Rarog мають гарну славу у нашому війську. Бійці цінують їх за надійність і надзвичайну якість матеріалів, за технологічність, авторські розробки і чутливість бренду до сучасних фронтових вимог ― конструктори уважно прислухаються до побажань і зауважень військових. Цей тандем ― «Rarog+ військові» перевірений часом і продовжує успішну ходу.
Ветерани та ветеранки, які перенесли ампутацію, мають право на безоплатну реабілітацію в межах Програми медичних гарантій. Йдеться про комплексну допомогу, що охоплює фізичне відновлення, психологічну підтримку та підготовку до протезування.
Повноцінне відновлення після ампутації передбачає комплексний підхід — із врахуванням як фізичних, так і психологічних потреб пацієнта. У межах державної програми реабілітація надається із застосуванням методів із доведеною ефективністю, спрямованих на відновлення мобільності та покращення якості життя.
Послуги доступні у стаціонарних та амбулаторних умовах за направленням лікаря або після переведення з іншого медзакладу. У стаціонарі передбачено інтенсивну реабілітацію — щонайменше три години занять на добу. Загалом пацієнт може пройти до восьми реабілітаційних курсів на рік (у випадку множинних ампутацій — більше), кожен тривалістю не менше 14 днів.
Амбулаторна реабілітація передбачає менший обсяг навантаження — від однієї до двох годин на день або менше. У такому форматі доступно до двох курсів на рік.
У межах програми пацієнти безоплатно отримують консультації лікарів і фахівців мультидисциплінарної команди, проходять обстеження, отримують фізичну та психологічну допомогу, знеболення, а також навчаються догляду й профілактиці ускладнень. У стаціонарі додатково забезпечуються харчування, медикаменти та цілодобовий медичний догляд.
Також під час реабілітації пацієнтам надають інформацію щодо забезпечення протезами, підбирають і налаштовують тимчасові засоби реабілітації та навчають користуванню ними.
Водночас вартість постійних протезів та допоміжних засобів покривається за рахунок інших державних і місцевих програм. Медична складова процесу протезування — включно з підготовкою та первинним протезуванням — входить до пакету безоплатної реабілітації.
В Одесі такі послуги надають низка медичних закладів, які мають договори з НСЗУ, зокрема міські клінічні лікарні та консультативно-діагностичні центри.
Військова співачка Охтиранка презентує нову пісню, присвячену спецпідрозділу «Омега» Національної гвардії України. Реліз приурочений до дня заснування підрозділу та є знаком поваги до військових, які виконують складні бойові завдання.
Два роки тому артистка вже зверталась до теми спецпризначенців, випустивши пісню про підрозділ СБУ «Альфа». Та робота стала емоційною реакцією на зустрічі з військовими. Нова композиція – більш виважена і побудована на спостереженнях за повсякденною підготовкою бійців «Омеги», їхньою взаємодією, витримкою та довірою в команді. Нова композиція стала продовженням творчого циклу.
Спецпідрозділ «Омега» НГУ є однією з ключових бойових структур спеціального призначення, що виконує штурмові, антитерористичні та контрдиверсійні завдання. Його бійці працюють у високоризикових умовах, часто залишаючись поза публічною увагою, але виконуючи критично важливу роль у системі оборони України.
Співачка розповіла, що назви «Альфа» і «Омега» у цьому творчому циклі набувають символічного значення – як початок і завершення. У біблійній традиції ця формула звучить як «Я є Альфа і Омега, початок і кінець» (Об’явлення 22:13), що підкреслює цілісність і безперервність. У контексті сучасної України це можна трактувати як шлях боротьби – від перших днів спротиву до незламності, яка триває щодня. Окремий акцент у проєкті зроблено на ролі військової музики. Такі пісні не лише фіксують досвід війни, а й виконують важливу психологічну функцію – підтримують моральний стан військових, створюють відчуття зв’язку з суспільством та допомагають передати їхній досвід через зрозумілу емоційну форму.
«Для мене ця пісня про тих, хто не завжди на виду, але завжди там, де найважче». Реліз пісні відбувся у день створення підрозділу «Омега», що підкреслює повагу до військових та продовжує діалог між фронтом і тилом через музику. Презентація пісні відбулася на українських радіо військового спрямування «Байрактар» та «Армія FM».
Співачка Охтичанка виконала пісню у студії радіо «Байрактар» разом із музикантами Академічного ансамблю Національної гвардії України, які долучилися до привітань спецпідрозділу «Омега». Самі ж Омегівці мали змогу почути пісню наживо на урочистій церомінії відкриття пам’ятного знаку «Омега» в центрі Києва.
Все, що відноситься до постаті Богдана Хмельницького – здавна є вкрай політизованим та міфологізованим. У цих яскравих, але майже повністю оманливих, історичних декораціях – можна відстежити нашарування впливу декількох політичних центрів. Образ козацького командувача (та на мить князя Русі): Богдана Хмельницького – спотворювали і Москва, і Варшава, і Ватикан.
Зважений же аналіз та тверезий перегляд витоків Хмельниччини й факторів, що призвели до звеличення постаті гетьмана Богдана – відсутній і досі. Дане питання є дуже політизованим. Можна зауважити: Москва використовувала гетьмана Богдана і Хмельниччину для того, щоб протиставляти українців з поляками. Варшава – для того, щоб демонструвати приреченість громадянських війн та її очільників. Однак були і істинні, рушійні сили тих буремних подій. Власне, відсутність аналізу та висновків з тих колишніх часів – і є однією з причин сучасної російсько-української війни.
Про все це – у нашому новому відео «Шлях Богдана. ІІІ частина»
У даному відео використані матеріали з нижчезазначених джерел про Хмельниччину, Богдана Хмельницького та цей період в історії України: Іван Крип’якевіч «Богдан Хмельницький»; Самуїл Грондський «Історія козацько-польської війни» Алессандро Гван’їні «Опис Європейської Сарматії» Андре Теве «Всесвітня космографія» Михайло Кубай «Богдан Хмельницький і Жовква» Микола Ковальський «Джерелознавство історія України XVI-XVII ст.» П’єр Шевальє «Історія війн козаків проти Польщі» Проспер Меріме «Українські козаки та їх останні отамани» Віталій Щербак «Українське козацтво. Формування соціального стану»
Свою справу на полі агропідприємець з Полтавщини на деякий час залишив через повномасштабне вторгнення, утім не полишав думок про її розвиток, навіть будучи на лікувані у госпіталі.
Є люди, які життєвою позицією та послідовними вчинками не лише покращують світ довкола, а й є прикладом стійкості, працелюбності та сили духу: як на полі бою, так і в досягненні результатів справи свого життя. Один із них — колишній перекладач, ексвійськовий та аграрій-новатор Володимир Різун, який у селі Пузикове на Полтавщині заснував власне фермерське господарство. Роботу на полі йому довелося залишити через повномасштабне вторгнення.
Так, 25 лютого 2022 р. Володимир сам пішов до військкомату. Спершу потрапив до Третьої танкової бригади, ставши сапером. За три з половиною роки на фронті воював у гарячих напрямках Запорізької та Донецької областях.
ВІЙНА ВІДДАЛИЛА ВІД СПРАВИ, АЛЕ НЕ ВІД ПЛАНІВ
— Коли йшов до армії, роботу на землі залишив на родича. Але і там, коли траплялися вихідні, думав про подальшу роботу на землі, — ділиться В.Різун.
Перший грант «Власна справа» від Центру зайнятості Володимир отримав у 2023 р., будучи на фронті. Він оформив заявку і отримав відповідь. Обов’язковою умовою там було працевлаштування двох людей, один із яких досі працює із Володимиром.
— Вигравши його, у мене неначе відкрилося друге дихання. А далі грантів стало ще більше… Я оформлював їх десятками, пишучи ночами, в лікарні, за будь-яких умов, коли мав вільний час. Просто брав ноутбук і писав. До речі, «Власну справу» я би швидше назвав «безвідсотковою позикою», де необхідно просто за три роки суму гранту повернути державі єдиним податком, ПДФО із зарплати. І майже всі гранти я витратив саме на обладнання для системи No-Till.
Ще одним із переможних періодів для Володимира став минулий рік, коли він повернувся з війни та виграв грант у 4 тис євро від House of Europe. З того часу, як розповідає Різун, він і започаткував свій YouTube-канал RockHarvst, який не несе у собі комерційну складову, а суто популяризує втілення нових агротехнологій на полях.
— Ще був один грант на розвиток агробізнесу від благодійного фонду агрохолдингу «Астарти» у сумі в 20 тис євро, які видавалися у формі обладнання. Ми їх витратили на жниварку до комбайна, — коментує він.
До речі, як розповіли нам в «Астарті», В.Різун, у порівнянні з іншими учасниками, виграв найбільшу кількість грантів. Першу можливість тут виборов у межах проєкту «Курс на Незалежність 2.0» (ставши одним зі 100 переможців). Другий грант на 70 тис грн здобув у проєкті «Сміливі» для придбання комплекту обладнання для точного висіву насіння. Фахівці з «Астарти» наголошують, що обидві грантові можливості Володимир реалізував, перебуваючи на службі у війську.
Із захопленням про аграрія-військового розповідає і його пробратим Михайло Сербін, який і досі захищає країну. До повномасштабного вторгнення Михайло теж працював на полях агрономом-дослідником в селищі Хлібодарське Одеського району Одеської області.
Власну компанію «Agro-research», яка займалася екологічними випробуваннями гібридів соняшника, кукурудзи, сортів озимих культур пшениці, ячменю та ріпаку, Михайло заснував у 2017 р. разом з однодумцями.
— Наше завдання полягало в тому, що перед тим, коли компанії мають реєструвати продукт, вони мусять його протестувати. Тож ми випробовуємо гібриди, які заходять на ринок та як вони себе поводять у тих чи інших умовах. Досліджуємо по класичній технології, аналізуючи вирощення насіння від більшості фермерів та висаджуємо нові. Наприклад, той чи інший гібрид на Полтавщині показав три тонни врожаю, а в Одесі той же — 1,5 тонни, на Західній Україні — 2,5 тонни. Таким способом ми визначаємо, для якої місцевості підходить той чи інший гібрид. І таким чином різними методами знаходимо найкращий продукт для компанії. А ще визначаємо густоту посіву, глибину та інші необхідні нюанси, — пояснює М.Сербін.
Відмітимо, що агробізнеси Володимира і Михайла між собою не пов’язані. Адже Михайло аналізує роботу саме класичної технології вирощення.
— Ми дискутували, яка технологія краща. Технологія No-Till класна, але це вищий пілотаж замлеробства. Для цього потрібні спеціальні сівалки, обприскувач та знання, як працювати і усім цим оперувати. Ми познайомилися у квітні 2023 р. в бригаді «Маґура», саме перед контрнаступом. Та у першу чергу нас зблизила тема агророзвитку. Володимир у душі дослідник-інструментатор, завжди шукає щось нове і не любить ходити, так сказати по «накатаному полі наших предків». Він має свій шлях, свою думку і це притягує однодумців, — розповідає Сербін.
Під час однієї з Михайлових відпусток, В.Різун приїздив до Одещини подивитися на поля, які наразі доглядають колеги Сербіна. Та в першу чергу, чоловіків зблизила війна.
— Володимир сильний воїн, у нього вольовий характер. І я був вражений його вчинком посеред бою, коли розривались міни і нас з дрона «висікли» ворожі оператори. Тоді вся орда працювала по нашому підрозділу, було багато поранених. Тоді ж, у середині бою, коли все розривалось, Вова від евакуації до поля бою повертався три рази за пораненими побратимами. Це був справді геройський вчинок: коли люди боялися навіть голову підійняти, він повернувся і доніс пораненого до Бредлі, а потім знову повернувся назад, щоб забрати наступного. Того дня з поля бою він виніс трьох, – пригадує Михайло.
ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЬ
Окрім освоєння вирощування різних культур ощадливою та ресурсо-енергозберігаючою технологією, Володимир надає послуги з доврожайної діяльності у Кременчуцькому районі, створив просвітницький YouTube-канал та продовжує розвивати агрокультуру України, шукаючи альтернативні методи вирощування від злакових до олійних культур: пшениці, сої, соняшника, ріпаку, льону та гірчиці.
Утім, щоб дійти до таких результатів майже з нуля, чоловік пройшов непростий шлях, включаючи навчання, практику, досвід, проби, експерименти, та щоденну працю.
У першу чергу, Володимир пригадав студентське життя у лінгвістичному університеті у Києві. Юнаку із середньостатистичної родини, як і всім на початку 2000-них, проживання у столиці було непростим. Тому, напевно, така ситуація у тому числі спонукала його наполегливо навчатися, опанувавши англійську та французьку мови, а ще мріяти про роботу за кордоном.
— Із товаришами ми постійно думали про роботу та підробітки. І весь час шукали можливості розпочати свой бізнес, ще будучи студентами, —говорить він.
В один із моментів Різун відчув потребу рухатися далі і спробував себе у французькій компанії, що займалася дилерством агротехніки. Спершу там працював перекладачем, далі шеф-монтером, через що п’ятий курс ВИШу закінчував уже заочно.
— Із тогочасного досвіду найбільше запам’яталося те, що очільник французької фірми за потреби приїздив до нас у поле і разом з нами, молодими і ще не досвідченими працівниками, ремонтував техніку. Така робота кардинально відрізнялася від праці голів українських колгоспів. Тоді, скоріш за все, у мене і відбулася зміна ставлення до українського агровиробництва. Я зрозумів, що пережитки совка в Україні мають відійти в минуле і захотілося створити щось аналогічне: справжнє і своє, — ділиться він.
Згодом, у 2005-2006 р., В.Різун працював перекладачем у французькій компанії, яка зводила новий саркофаг для Чорнобильського реактора.
— Окрім цього, разом із товаришами у Києві ми заснували невелику фірму промислового альпінізму. Ще була робота у шведському представництві компанії Tornum, що займалася будівництвом елеваторів. Після цього був представником французької компанії SABE Group, що спеціалізувалася на виробництві обладнання для сипучих матеріалів. Також працював комерційним директором у компанії Юніверсум, діяльність якої зосереджувалася на будівництві елеваторів. Однак через деякий час я серйозно задумався уже про власний бізнес. І хоча я все життя хотів втекти з села, все ж вирішив туди повернутися й працювати на землі. У 2015 році я засіяв три батьківські паї у 13 гектарів у Кременчуцькому районі.
ДБАЙЛИВА ДО ЗЕМЛІ ТА КУЛЬТУР ТЕХНОЛОГІЯ ОБРОБІТКУ No-Till
Паралельно з цим, у 2015 р., Володимир отримав посаду виконавчого директора сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Зерно-БУНК» в Кіровоградській області, що реалізовувався канадським проєктом розвитку зерносховищ та сільськогосподарської кооперації.
— З нами працювали канадські агрономи. Одним із компонентів проєкту став агрономічний консалтинг, який передбачав ощадливий обробіток землі спеціальною технікою за технологією No-Till. Це технологія вирощування культурних рослин, де ґрунт відновлюється природнім шляхом. Тож тут була необхідна і зовсім інша техніка, яка би працювала при ущільненні ґрунту.
— Відносно підходів нашої роботи, ми називаємо себе антиплуг. Адже плуг вбиває у землі всі аеробні бактерії. У цей же час при No-Till земля покривається рештками і тут необхідне зовсім інше обладнання. А ще це система точного вирощування з передовими технологіями:
gps;
автопілотуванням;
системою зондування землі;
відстеженнням у культурі показників зеленого забарвлення (NDVI).
Тож, завдяки грантам ми зробили апгрейд нашої сівалки John Deere 7000 та почали раціональніше використовувати кожен клаптик землі: коли розумієш, де треба сіяти рідше, а де — густіше, або внести більше чи менше добрив.
Володимир не виключає, що останніми роками відбувається деградація ґрунту через засадження землі окремими культурами, такими як соняшник. Тому No-Till дозволяє, хоч і повільно, але збільшити ґумус та біорізноманіття у грунтах.
За словами Різуна, перехідний період між класичним обробітком землі на No-Till займає близько 5 років, тому поки що така технологія серед аграріїв не є популярною.
ДОСВІД В АГРОКООПЕРАТИВІ ТА НОВІ МЕТОДИ ОБРОБКИ ЗЕМЛІ
— До речі, цьогоріч я брав участь у європейському грантовому конкурсі Land & Soil Award. Не переміг, але отримав диплом визнання (Diploma of Recognition), що для мене є важливою нагородою, оскільки конкурси в Європі значно складніші та більш направлені на професіоналізм.
Про систему No-Till та співпрацю з Володимиром нам розповів і його товариш, агроном із 47-річним стажем Віталій Ланецький. Зараз він працює у агрокоооперативі «Зерно-БУНК» в Кіровоградській області, де і познайомився з Володимиром.
На момент 2015 р. агрокооператив «Зернобунк» складався з участі місцевих одноосібників та фермерів. Головного агронома та виконавчого директора зблизили нововведення при роботі за No-Till, спільне навчання на семіранах та схожі погляди, що стосувалися націлення обробітку землі за європейськими стандартами.
— З Володьою по No-Till мы ставили дослідні поля, пробували, експериментували. Пройшов час, технологія дещо прижилася, погляди людей на неї змінилися. Адже, перш за все, люди, які стали власниками своєї землі, почали ставитися до неї більш бережно та відходити від споживацького підходу.
Аналізуючи свій досвід, пан Віталій у першу чергу зауважує на зміні ґрунтообробної техніки та використанні прямого посіву.
— Варто розуміти, що у землі є бактерії, які потребують кисню, а які ні. І що та сама оранка глибиною у 30 см може призвести до того, що корисні мікроорганізми для рослини, які зберігають вологу та слугують так званою мульчею, просто гинуть.
За словами Ланецького, перехід на No-Till в Україні розпочався близько 18 р. тому.
— У No-Till є і свої недоліки: коли не можна вносити так звані ґрунтові гербіциди. Хоча до цього незабаром звертатиметься чимало аграріїв, адже Європейський союз вносить заборону на використання чималої групи гербіцидів, що загалом охопить декілька сотень їх видів. Але замість цього вносяться препарати для розкладання рослинних решток, які знищують шкідливу фауну разом зі шкідниками, — аналізує аграрій.
До речі, розмову про дану систему обробки обох аграріїв ви можете побачити на каналі Rock Harvst|No-Till «ЧЕСНА РОЗМОВА про No-Till, кооперативи і виживання українського фермерства».
P.S.: Відмітимо, що В.Різун захищав країну три з половиною роки. Про період на війні багато не розповідає — а переважно про те, як і далі бути корисним на своїй землі.
— І чи не найбільшою своєю реалізованою можливістю за останній час вважаю перемогу у гранті від Українсько-ветеранського фонду розміром у 1,5 млн грн, який втілюю і цьогоріч. Наразі відбувається звітування за 2 етап реалізації проєкту.
Тож зараз, завдяки покращенню сівалки, я вперше за 10 років посіяв ріпак. Хоча раніше вирощував виключно пшеницю, сою, соняшник і кукурудзу. Також цього року планую вперше виростити льон та гірчицю, — розповідає він. — А от усе це встигати на сьогодні є проблемою, оскільки людей робочого віку у військовий час, на жаль, стає дедалі менше.
Тож у планах чоловіка — продовжувати йти своїм шляхом та реалізовувати задумане.
— Головне — це вірити, навіть тоді, коли ніхто не вірить! І не опускати рук, — підсумовує він. Ми ж бажаємо В.Різуну нових перемог: як в його агросправі, так і в Україні перед росією, адже для кожної з них Володимир доклав щирі та наполегливі старання.
Ліна РОМАНЧЕНКО
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
