Новини ветеранів зі всієї України

«Ми вже перемогли»: як ветеран із Дніпропетровщини вчиться жити по-новому

Опубліковано by Daria

Вадим — приватний підприємець і депутат Межиріцької об’єднаної територіальної громади на Дніпропетровщині. За освітою він інженер-механік, а до повномасштабного вторгнення займався власною справою та активно долучався до життя громади. У 2023 році чоловік приєднався до ЗСУ та почав службу у 704 окремій бригаді РХБ захисту Сил підтримки. Під час виконання бойового завдання Вадим дістав важке поранення і втратив ногу. Після цього він переніс 24 операції, пройшов лікування та реабілітацію, а зараз готується до протезування.

Про службу, поранення, підтримку родини та плани на майбутнє ветеран розповів «Суспільному Дніпро».

Нині Вадим проходить реабілітацію в одному з центрів на Львівщині. Каже, що намагається не просто відновлюватися після операцій, а й залишатися активним. У центрі він бере участь у різних заходах, а у вільний час їздить на футбол, риболовлю та інші події разом із родиною.

«Хлопці грають у футбол. На протезах. І не ходять, а бігають. Дай Боже їм здоров’я. Молодці. Я теж активно стараюсь жити. На футбол вболівати недавно їздив з сином, і на авторалі ходили на “Львів-Арену”. У неділю ось на риболовлю поїдемо. Хочу, щоб було активно і цікаво. Так і ставлюсь до життя», — розповідає Вадим.

У реабілітаційному центрі для ветеранів організовують різні активності: заняття на воді, іпотерапію, поїздки та зустрічі. За словами Вадима, кілька таких заходів відбувається щотижня, і він долучається до них, коли дозволяє стан здоров’я. Водночас головною підтримкою для нього залишається родина.

Рішення долучитися до Збройних сил України Вадим ухвалив після початку повномасштабного вторгнення. Одразу потрапити до війська він не зміг через певні обставини, але згодом вирішив це питання. На його рішення також вплинула загибель двоюрідного брата в Мар’їнці.

«У мене вбили двоюрідного брата в Мар’їнці, тож я не мав морального права не йти. У 2023 році вступив до лав ЗСУ», — розповів Вадим.

Військову службу він почав у 704 окремій бригаді РХБ захисту. До цього чоловік спілкувався з військовими та допомагав Збройним силам України. За його словами, саме військові запропонували йому долучитися до підрозділу.

«Вони запропонували мені в 704 піти служити. Тоді ще був полк, а не бригада. Ну, думаю: поки я доїду до Самбора, то вже й війна закінчиться. Але, як бачимо…», — згадує Вадим.

У війську Вадим служив старшим солдатом і водієм БРДМ у підрозділі РХБ розвідки. Він виконував завдання на Донеччині — у районах Селидового, Нетайлового, Гірняка, Курахового та поблизу цих населених пунктів. Також працював у Чорнобилі за своєю спеціальністю, використовуючи прилади для радіаційної, хімічної та біологічної розвідки.

Про службу Вадим згадує насамперед через людей, з якими разом виконував завдання. За його словами, у підрозділі військові підтримували одне одного, а після його поранення побратими продовжили спілкуватися з ним і приїздити в гості.

«Цікаві були часи, цікаві люди. Хлопці в підрозділі працюють з душею. Завжди підтримували і допомагали одне одному. Я вдячний побратимам — вони і телефонують, і приїздять. Не шкодую, що потрапив у такий підрозділ. Ніколи не було конфліктів. Залишилися гарні спогади, гарні друзі», — каже Вадим.

Ветеран говорить, що сприймав службу як спільну роботу, у якій кожен має виконувати свою частину завдання.

«Від самого початку я сприймаю війну як спільну справу, у якій кожен має виконувати свою роботу. І тільки так», — пояснює він.

За його словами, до оборони країни долучаються не лише військові, а й цивільні та волонтери.

Про саме поранення Вадим розповідає небагато. Після нього чоловік переніс 24 операції, а тепер проходить підготовку до протезування. Йому вже зробили необхідні заміри та зліпок і замовили комплектуючі для протеза.

«Все, що не робиться, то на краще. Але ж ми не знаємо, що для нас краще, бо майбутнє нам невідоме. І навіть моє поранення — по-своєму то на краще вийшло», — говорить він.

За словами Вадима, побратими розповідали йому, що після поранення він був у дуже тяжкому стані. Водночас він сам намагається сприймати ситуацію як ще один етап життя, який потрібно пройти.

«Казали хлопці, що як до мене підійшли після поранення, то я лежав, стікав кров’ю, піна на губах уже була. Врятували мене. Тож, напевне, зараз так думаю, що краще без ноги бути, ніж уже би в землі лежав», — зазначив ветеран.

Зараз він очікує на протезування та продовжує реабілітацію. Каже, що розуміє — шлях відновлення буде непростим, але налаштований рухатися далі.

«Сподіваюсь, все буде добре. Так, шлях відновлення непростий. Але я сприймаю його як ще один етап життя, який потрібно пройти», — говорить Вадим.

Після реабілітації Вадим планує повернутися до активного життя. Його старший син живе та працює у Варшаві, а молодший навчається у коледжі у Львові. Ветеран говорить, що підтримує вибір дітей та хоче, щоб вони використовували можливості, які мають.

Говорячи про завершення війни, Вадим не береться прогнозувати, коли саме це станеться. Водночас він вважає, що Україна вже багато чого досягла як держава і нація. За його словами, про Україну знають у різних країнах, а українці отримують підтримку від людей за кордоном.

«Не знаю як і якою ціною нам це вдасться. Але вважаю, що ми вже перемогли. Як держава, як нація ми перемогли. Нас усі у світі поважають, нас усі знають», — говорить ветеран.

Вадим розповідає, що під час перебування за кордоном не раз бачив підтримку українців. Він також визнає важливість допомоги міжнародних партнерів, без якої Україні було б значно складніше протистояти російській агресії. Водночас свою перемогу він пов’язує насамперед із можливістю українців залишатися на власній землі та будувати майбутнє у своїй країні.

«Перемога України — ми житимемо на своїй рідній землі, працюватимемо, відбудовуватимемо країну. Якою кров’ю, якими вчинками нам це вдасться — важко спрогнозувати. У тому, що ми вже перемогли, я не маю сумнівів», — каже Вадим.

Він називає нинішню війну історичним моментом, у якому його покоління безпосередньо бере участь у подіях, що впливатимуть на майбутнє України. Ветеран згадує випадок із побратимом, який під час обстрілу вибіг із бліндажа подивитися, що відбувається, а після вибуху повернувся назад і знову визирнув назовні.

Після завершення реабілітації чоловік планує повернутися до роботи, власної справи та громадської діяльності. Він хоче й надалі допомагати людям і брати активну участь у житті своєї громади.

«Вже на своїх двох вийду на свої хліба, буду знову допомагати та брати активну участь у житті суспільства. Після перемоги все відбудуємо, все буде в нас добре», — підсумував Вадим.

Гроші є тільки на папері: ветеран із Чернівців розповів про пастку житлової компенсації

Опубліковано by Daria

Ветеран Олександр Кошовий майже пів року збирав документи на житлову компенсацію для своєї родини. У результаті комісія погодила йому близько 1,85 мільйона гривень, але отримати ці кошти одразу він не може. За словами ветерана, навіть після виплати компенсації залишається питання, чи вистачить погодженої суми на придбання житла.

Про це Олександр Кошовий розповів в інтерв’ю BUK media.

Після поранення він разом із родиною переїхав із Запоріжжя до Чернівців, де зараз очолює ГО «Сталь» та працює директором простору «Ветеран PRO Буковина». За його словами, він вирішив публічно розповісти про власний досвід, оскільки щодня працює з ветеранами та бачить проблеми, з якими стикаються вони та їхні родини.

Шлях до рішення про компенсацію зайняв у нього майже пів року. До роботи комісії, яка розглядала документи, ветеран претензій не має, адже вона діє за встановленими державою правилами. Водночас Кошовий вважає, що самі правила потребують перегляду, оскільки в його випадку врахували частку дружини у квартирі в Запоріжжі. Формально це житло є майном його родини, але фактично користуватися ним сім’я не може. У квартирі залишаються батьки його дружини, які також були змушені переїхати з небезпечнішого району міста. Продаж квартири, пояснює Олександр, означав би позбавлення їхнього прихистку.

Сам Кошовий із родиною живе у Чернівцях. Він працює, а його донька ходить до школи та потребує постійної підтримки в навчанні, тому дружина займається дитиною і не має можливості вийти на роботу. При цьому зарплата Олександра як керівника ветеранського центру становить близько 17 тисяч гривень на руки, а за оренду житла сім’я щомісяця платить 15 тисяч гривень.

Погоджена компенсація поки не вирішує проблему з житлом. За інформацією, яку отримав ветеран, фактичної виплати йому доведеться чекати ще близько року. Після цього родині доведеться шукати квартиру, яку можна буде придбати за визначену суму, але скільки коштуватиме житло на той момент і скільки триватиме пошук, зараз невідомо.

Олександр Кошовий звертає увагу ще на одну тему — фінансування ветеранських просторів. У Чернівцях оголосили закупівлю на будівництво нового ветеранського простору очікуваною вартістю 109 мільйонів гривень. Площа будівлі має становити 1463 квадратні метри, а завершити будівництво за документацією планують наприкінці 2027 року.

Водночас ветеран наголошує, що не виступає проти створення таких просторів. За його словами, ветеранам і їхнім родинам справді потрібні фахівці, доступні послуги, реабілітація, спілкування та підтримка. Його питання стосується того, чи достатньо вивчають реальні потреби ветеранів перед тим, як ухвалювати рішення про будівництво нових великих об’єктів.

Кошовий також говорить про плани розширювати мережу державних ветеранських просторів по Україні. За одним із оприлюднених розрахунків, можливу вартість усієї майбутньої мережі оцінювали приблизно у 10–13 мільярдів гривень залежно від кількості об’єктів та їхньої умовної вартості. Водночас сам ветеран уточнює, що це не затверджений бюджет програми, а лише оцінка можливого масштабу витрат.

На його думку, перед такими витратами варто порівнювати різні варіанти. Зокрема, рахувати вартість будівництва та подальшого утримання нових просторів, а також можливість пристосувати для потреб ветеранів уже наявні державні чи комунальні приміщення. Окремо, вважає Кошовий, потрібно визначати, де найбільше бракує реабілітації, адаптивного спорту, підтримки родин та інших послуг.

Водночас ветеран визнає, що кошти на житлові компенсації та будівництво ветеранських просторів надходять у межах різних програм. Тому гроші, передбачені на один напрям, не можна просто перенаправити на інший. За словами Кошового, питання полягає не в механічному перерозподілі коштів, а в оцінці того, який результат для ветерана та його родини дає кожна витрачена гривня.

Олександр Кошовий закликає більше радитися з ветеранами та їхніми родинами перед ухваленням таких рішень. Він пропонує враховувати досвід людей, які винаймають житло, чекають на компенсацію, проходять реабілітацію, виховують дітей або мають труднощі з доступом до необхідних послуг. На його думку, саме безпосередня розмова з ветеранами допоможе краще визначати пріоритети ветеранської політики.

«Рішення про ветеранів мають ухвалювати за участю ветеранів», — наголошує Кошовий.

За його словами, після зустрічі у ветеранському просторі кожній людині все одно потрібно мати місце, куди повернутися додому. Саме тому, вважає він, питання житла для ветеранів має залишатися одним із практичних пріоритетів підтримки.

В Україні стартує літературний конкурс для ветеранів і чинних військових: їх запрошують записати власні історії війни

Опубліковано by Daria

1 жовтня 2026 року Ветеранський корпус запускає Всеукраїнський літературний конкурс «Слово самовидця» для ветеранів і чинних військовослужбовців Сил оборони України. Організатори прийматимуть художню та документальну прозу, написану учасниками конкурсу.

Подати твір можна буде до 30 січня 2027 року.

Назва конкурсу відсилає до «Літопису Самовидця» — козацької хроніки, автор якої був безпосереднім очевидцем описаних подій. Організатори хочуть перенести цей принцип у сучасність, щоб військові та ветерани могли самостійно розповісти про події, учасниками або свідками яких вони стали. До конкурсу прийматимуть документальну та художню прозу рекомендованим обсягом від 20 тисяч слів.

«Слово самовидця» продовжує традицію літературних творів, авторами яких ставали люди, що пройшли через війни, визвольні змагання та підпільну боротьбу.

Серед письменників, на творчість яких орієнтуються організатори, — Ернст Юнґер, Еріх Марія Ремарк, Ернест Гемінґвей, Курт Воннеґут, Джордж Орвелл та Антуан де Сент-Екзюпері. В українській літературі серед таких авторів називають Юрія Горліса-Горського, Івана Багряного, Уласа Самчука та Осипа Турянського.

Головою журі конкурсу стане письменник Василь Шкляр, а продюсером — письменник Володимир Даниленко. До складу журі також увійдуть військовослужбовець і Герой України Олександр Іванцов, журналістка Яніна Соколова, кінорежисер Володимир Тихий, письменник і учасник бойових дій Сергій Пантюк, письменниця Марія Матіос та драматургиня і режисерка Наталка Ворожбит.

Участь у конкурсі можуть взяти ветерани та чинні військовослужбовці Сил оборони України. Прийом робіт розпочнеться 1 жовтня 2026 року та триватиме до 30 січня 2027 року. Детальні умови участі та вимоги до творів організатори мають оприлюднити в межах старту конкурсу.

SMM, SEO чи інтернет-маркетинг: ветеранів і військових безкоштовно навчатимуть digital-професій

Опубліковано by Daria

Ветерани та чинні військовослужбовці можуть безкоштовно пройти навчання за однією з чотирьох digital-спеціальностей. Програму запустив UKRSIBBANK BNP Paribas Group спільно з WebPromoExperts. Учасники зможуть обрати курс з інтернет-маркетингу, PPC, SMM або SEO та отримати як теоретичні знання, так і практичні навички для роботи.

За інформацією організаторів, середня зарплата digital-спеціальностів в Україні становить 32 500 гривень.

На курсі з інтернет-маркетингу учасників навчатимуть працювати з онлайн-рекламою, SEO, соціальними мережами та аналітикою. Також програма передбачає створення маркетингових стратегій, аналіз конкурентів і залучення клієнтів.

Курс для PPC-спеціалістів присвячений створенню та налаштуванню онлайн-реклами. Учасники працюватимуть із рекламними кампаніями в Google, Facebook та інших платформах, а також навчатимуться керувати бюджетами й оптимізувати витрати.

На курсі SMM навчатимуть просувати бізнес у соціальних мережах. Програма включає створення контенту, роботу з аудиторією, розробку стратегій та аналіз результатів.

Ще один напрям — SEO. Учасники опановуватимуть оптимізацію сайтів для пошукових систем, аналіз ресурсів, підбір ключових слів, роботу з контентом і технічними параметрами сайтів.

Долучитися до програми можуть ветерани та ветеранки російсько-української війни, а також чинні військовослужбовці та військовослужбовиці. Для участі потрібно надати документи, які підтверджують відповідний статус. Програма розрахована, зокрема, на тих, хто хоче змінити професійний напрям і спробувати себе у digital-сфері.

Окрім самого навчання, учасники зможуть долучитися до професійної спільноти та обмінюватися досвідом з іншими слухачами. Організатори зазначають, що програма поєднає теоретичну підготовку з практичними навичками. Це має допомогти учасникам отримати базу для старту в новій професії.

Подати заявку на участь можна до 15 жовтня. Для цього потрібно заповнити форму на сайті програми та надати посвідчення учасника бойових дій або відповідну довідку, посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, а також сканкопії паспорта та ідентифікаційного коду.

Донька Келлога втрапила у скандал через коментар про загиблого ветерана

Опубліковано by Daria

Донька колишнього спецпредставника США з питань України Кіта Келлога Меган Моббс опинилася в центрі скандалу через коментар про загиблого 32-річного українця. Моббс, яка очолює американський фонд Weatherman Foundation, написала в соцмережі X, що чоловік «помер боягузом», хоча «міг би померти героєм». Її слова викликали бурхливу реакцію в мережі.

Йдеться про трагедію, яка сталася 18 вересня у Кудашівці на Криворіжжі. За словами місцевого рибалки, чоловік біг у напрямку водойми, а за ним переслідували люди у військовій формі та балаклавах. Він стрибнув у воду, проплив близько 10 метрів і зник під поверхнею, а наступного дня водолази знайшли його тіло на глибині близько п’яти метрів.

Загиблим був 32-річний Володимир, який раніше служив у ЗСУ за контрактом. За словами його дружини Аліни, після служби чоловік повернувся до цивільного життя, щоб виховувати маленького сина. Він мав статус військовозобов’язаного та був внесений до застосунку «Резерв+».

Про загибель чоловіка у соцмережі X написала українська історикиня Марта Гавришко. Саме під її дописом Меган Моббс залишила коментар:

«Помер боягузом. Міг би померти героєм».

Після цього між жінками розгорілася суперечка щодо мобілізації, обов’язку громадян захищати свою державу та обставин загибелі українця.

Моббс у відповідь посилалася на власний військовий досвід. Вона зазначила, що після терактів 11 вересня 2001 року вступила до Вест-Пойнта та служила в Афганістані. Також американка заявила, що в ситуації, коли йдеться про виживання держави, громадяни мають бути готовими захищати її, а дискусію про мобілізацію пов’язала з необхідністю захисту вільного суспільства.

Після цього вона назвала Гавришко “пропагандистом роззброєння Заходу” та “апологетом національної капітуляції”:

“Ваші ідеї є отрутою для вільного суспільства і не мають тут місця. У своїй суті вони є антиамериканськими”. 

Обговорення її коментаря швидко вийшло за межі початкового допису та зібрало сотні відповідей користувачів X.

Меган Моббс є ветераною армії США та президенткою Фонду Везермана, який після початку повномасштабного вторгнення працює в Україні, зокрема допомагає з поверненням додому загиблих іноземних добровольців.

«Не життя, а малина»: як ветеран із Рівненщини розвиває ягідний бізнес

Опубліковано by Daria

Учасник бойових дій Сергій Конечний із села Оженин Острозької громади розвиває власне ягідне господарство. Після повернення до цивільного життя чоловік почав вирощувати малину на 70 сотках землі. Сьогодні його малинник займає вже 2,7 гектара.

Про це розповідає Рівненська ОДА.

Спочатку Сергій хотів просто перевірити, чи буде попит на місцеву ягоду. Перші врожаї показали, що покупці на малину є, а господарство можна розширювати. Однак для цього потрібні були гроші на техніку, саджанці, полив та додаткову землю. Збільшити господарство Сергію допоміг грант за програмою «єРобота. Власна справа». За сприяння фахівців Рівненської обласної служби зайнятості ветеран отримав 500 тисяч гривень. Ці гроші він вклав у розвиток ягідного господарства.

За грантові кошти підприємець придбав систему краплинного поливу, мінітрактор і навісне обладнання. Також закупив нові саджанці малини, сировину та інші необхідні матеріали. Частину коштів використав на оренду додаткових земельних ділянок.

Завдяки новій техніці та автоматизації Сергію вдалося збільшити площу малинника майже в чотири рази. Краплинний полив допомагає доглядати за рослинами, а мінітрактор та обладнання полегшують роботу на землі. У господарстві розраховують завдяки цьому отримувати стабільний урожай малини.

Зараз Сергій продовжує розвивати ягідний бізнес у рідному Оженині. Його господарство виросло з невеликої ділянки на 70 соток до ягідника площею 2,7 гектара. Грант став для підприємця можливістю придбати необхідну техніку та зробити наступний крок у розвитку справи.

За чотири роки дії програми «єРобота. Власна справа» жителі Рівненщини отримали позитивні рішення щодо 2575 проєктів на загальну суму 609 мільйонів гривень. Серед отримувачів підтримки — 166 ветеранів та членів їхніх сімей. Програма «Власна справа» є частиною державної політики «Зроблено в Україні».

Тим, хто має бізнес-ідею та хоче дізнатися про можливості отримання гранту, можна звернутися на гарячу лінію Рівненського обласного центру зайнятості за телефонами (0362) 46-05-72 або (096) 539-53-59.

У Харкові розглянули перші бізнес-проєкти ветеранів у межах ваучерної підтримки

Опубліковано by Daria

23 вересня у Харкові відбулося перше засідання Конкурсної комісії з надання ваучерної підтримки ветеранам та ветеранкам на започаткування і розвиток власної справи. Під час засідання члени комісії розглянули шість пакетів документів і бізнес-проєктів, поданих ветеранами та ветеранками. Усі шість заявок отримали підтримку комісії.

Про це повідомляє “Спілка ветеранів СОУ”.

Документи та бізнес-проєкти розглядали відповідно до умов програми та встановлених критеріїв оцінювання. До складу Конкурсної комісії входить, зокрема, представник ГО «Спілка ветеранів СОУ» Юрій Корсунов. Комісія визначає ветеранів-підприємців та ветеранський бізнес, які можуть отримати фінансову підтримку. Йдеться про гранти до 150 тисяч гривень. Отримані кошти можна використати для започаткування власної справи або розвитку вже діючого бізнесу.

“Не так давно траекторія соціальних питань, які розглядає міська рада, змістилася в напрямку ветеранів та їхніх родин. Ми вважаємо, що питання можливості підтримки ветеранських бізнес-ініціатив стало можливо в тому числі завдяки зусиллям “Спілки ветеранів СОУ”. Адже ми неодноразово зверталися і до міського голови, і до відповідних керівників. І наслідком цього стало прийняття комплексної програми соціальної підтримки ветеранів та їх родин, в якій окремим розділом буласаме підтримка ветеранського бізнесу”, — зазначає Юрій Корсунов.

У межах першого засідання комісія опрацювала всі шість поданих заявок. За результатами розгляду кожна з них отримала підтримку.

Робота комісії продовжується, тому ветерани та ветеранки, які планують відкрити власну справу або розширити вже наявний бізнес, можуть скористатися програмою. Бюджет становить майже 2 млн. грн. Половина коштів залишилась на другий етап програми підтримки ветеранського бізнесу. Подавати заявки на участь можна вже зараз, а конкурс відбудеться в другій половині жовтня.

“Дуже важливо, щоб ветеранська спільнота сприйняла це, як реальну програму підтримки”, — наголошує Юрій Корсунов та додає, що умови подачі заявки нескладні.

Ознайомитися з умовами програми можна на сайті Харківської міської ради. Подавати заявки підприємці можуть через Центр надання адміністративних послуг Харкова та його територіальні підрозділи.

Дана підтримка має допомогти ветеранам створювати робочі місця та розвивати власну справу. Також програма спрямована на посилення економічної незалежності ветеранів і розвиток ветеранського підприємництва у Харкові.

«Маємо готуватися вже зараз»: офіцер 3 ОШБр про повернення ветеранів і нову військову еліту України

Опубліковано by Daria

Олесь Мосенко з позивним «Барс» пішов на війну ще у 18 років. Він був активістом Революції Гідності, добровольцем «Азову», а згодом став офіцером Третьої окремої штурмової бригади та командиром роти. У 2023 році під Андріївкою на Донеччині Олесь підірвався на міні та втратив ногу, але після тривалої реабілітації повернувся до служби.

Свою історію Олесь Мосенко розказав на YouTube-каналі “Новинарня“.

Зараз Мосенко є заступником керівника Всеукраїнського об’єднання «Ветеранський корпус». Він займається питаннями ветеранської політики, підтримкою військових і ветеранів та розвитком ветеранських спільнот у громадах. В інтерв’ю «Новинарні» він розповів про свій шлях на війні, поранення, повернення до служби та те, чому Україна вже зараз має готуватися до повернення великої кількості ветеранів.

«Атошників» вважали маргіналами й алкашами»

Олесь згадує, що ще під час першої відпустки у 2015 році зіткнувся з неприйняттям з боку частини суспільства. Тоді він служив в «Азові» й повертався з Донбасу додому потягом «Маріуполь — Київ». За його словами, після повернення чув від цивільних запитання на кшталт: навіщо він пішов на війну і чи не захотілося йому просто «погратися у войнушки».

Через це, каже Мосенко, він навіть соромився одягати військову форму. На фронті гинули його друзі, а вдома йому доводилося пояснювати, чому він узагалі воює.

Згодом Олесь вирішив не чекати від суспільства якоїсь особливої реакції та сам для себе визначив, чому продовжує службу.

Від Майдану до «Азову»

Мосенко родом із Черкас. Він із дитинства цікавився історією, багато читав про Холодний Яр, гайдамаків та українські повстання. Під час Революції Гідності, коли йому було 17 років, їздив на Майдан разом із друзями-футбольними фанатами. Після початку війни у 2014 році хотів одразу піти воювати, але через вік його не взяли. У 18 років він вступив до «Азову» добровольцем. Своє бойове хрещення пройшов у Широкиному на Донеччині.

Мосенко згадує, що тоді добровольці часто діяли на великому ентузіазмі та багато вчилися просто під час війни. За його словами, саме тоді підрозділи почали активніше переходити на стандарти НАТО та змінювати підхід до підготовки військових.

В «Азові» він служив до 2018 року, а після звільнення продовжував займатися підготовкою молоді та цивільних.

Під час повномасштабної війни повернувся на фронт

Після початку повномасштабного вторгнення Мосенко знову пішов воювати. Спочатку брав участь у боях на Київщині, а потім у складі Третьої окремої штурмової бригади воював на Запоріжжі та Донеччині. Згодом став командиром роти. У 2023 році під час бойового завдання поблизу Андріївки Олесь вирушив разом із побратимами забрати тіла загиблих військових. Під час руху він наступив на міну. Внаслідок вибуху втратив ногу нижче коліна.

Після вибуху військовий наклав собі турнікет і ще близько півтори години діставався до дороги на одній нозі. Він каже, що до цього вже бачив побратимів після ампутацій і розумів: якщо втратить ногу нижче коліна, зможе користуватися протезом та продовжити активне життя.

Він розраховував швидко повернутися до бойової роботи, але після поранення спочатку працював у штабі, зокрема займався логістикою.

Війна — справа сімейна

У родині Олеся війна торкнулася не лише його. Після початку повномасштабного вторгнення на фронт повернувся його батько. Молодші брати-близнюки, яким на той момент виповнилося 18 років, також вирішили служити. Один із братів приєднався до підрозділу Олеся. Через рік після поранення самого Мосенка брат теж підірвався на міні та втратив ногу. Олесь приїхав до нього в лікарню в Харкові й побачив брата після ампутації.

За словами військового, це було особливо важко пережити.

Другий брат також продовжує служити, але Олесь домовився з матір’ю, що той не братиме участі в бойових завданнях.

«Якщо не займатися ветеранами зараз, проблем буде набагато більше»

Після власного досвіду повернення з війни Мосенко почав більше займатися ветеранськими питаннями. Він говорить, що ветеранам найчастіше потрібна допомога з юридичними питаннями, працевлаштуванням, освітою, перекваліфікацією та поверненням до нормального життя в громадах. На його думку, ці питання не може вирішити лише держава. До підтримки ветеранів мають долучатися громади, бізнес і суспільство загалом. Мосенко говорить про необхідність створення ветеранської культури, у якій ветерана сприйматимуть не лише як людину, якій потрібна допомога, а й як фахівця, лідера та активного члена суспільства.

“Я і сам це прожив – шлях повернення з війни пройти двічі вже встиг. Знаю ці проблеми, ще тоді “переварив” їх, усвідомив і бачив, як це працює. А проблеми, насправді, у всіх ветеранів спільні. Найперше людей цікавить юридична консультація: вони не знають ні про свої права, ні про обов’язки, ні про гарантії соціальні від держави. Потім – працевлаштування. Також випливають питання соціалізації, освіти і перекваліфікації”, – говорить Олесь. 

“Наша мета – створити ветеранську культуру. А це, в першу чергу, повага до ветерана і його роль як авторитета в суспільстві. Людини, до якої варто прислухатись, яка може бути прикладом”, – додає він. 

Він вважає, що ветеранські спільноти мають бути доступними навіть у невеликих громадах. Ідея полягає в тому, щоб після повернення з фронту людина знала, куди звернутися за документами, юридичною консультацією, роботою чи навчанням, а також могла знайти своє коло спілкування.

Мосенко також говорить про відповідальність самих ветеранів. На його думку, вони мають розвиватися, здобувати освіту, працювати та ставати прикладом для інших. Саме це він пов’язує з ідеєю відродження української військової аристократії — спільноти людей із військовим досвідом, чіткими принципами та авторитетом у суспільстві.

Водночас він наголошує: до масового повернення військових із фронту потрібно готуватися вже зараз. Мосенко побоюється, що без системної роботи ветерани можуть зіткнутися з тими самими проблемами, які переживали учасники війни після 2014 року. За його словами, цього разу масштаб буде значно більшим, тому підтримку та умови для повернення військових потрібно створювати заздалегідь.

“Я завжди хлопцям, вихованцям казав те, що я колись в першу свою відпустку зрозумів. Повертався, спілкуючись з ними, до себе тодішнього. Говорив їм: ви маєте бути представниками військової еліти – і в формі охайні, і без. Показувати шляхетний приклад, розвиватися – робити це для себе, в першу чергу. Адже українці – це нація воїнів. І ми навіть краще воюємо, ніж садимо гречку. “Військова аристократія колись була присутня в Україні, і її треба відроджувати”.

У Тернополі ветерани змагалися з адаптивного пауерліфтингу: переможець отримав автомобіль

Опубліковано by Daria

У Тернополі відбулися змагання з адаптивного пауерліфтингу, у яких взяли участь 16 ветеранів із різних міст України. До Тернополя приїхали захисники з Житомира, Львова, самого Тернополя та інших населених пунктів. Учасники, які проходять реабілітацію в медичних закладах міста, долучилися до спортивного турніру.

Про це повідомляє Тернопільська міська рада.

Ветерани змагалися одразу у трьох дисциплінах: становій тязі, жимі лежачи та підйомі на біцепс. За підсумками триборства перше місце посів Дмитро Левківський із Житомира. За перемогу він отримав головний приз — автомобіль. Друге місце зайняв тернополянин Олександр Грищук. Третім став ще один представник Тернополя — Валерій Кістєв. Усі учасники змагалися за підсумками трьох вправ, демонструючи свої фізичні можливості після служби та реабілітації.

Цьогорічний турнір у Тернополі провели вже вп’яте. За цей час змагання стали однією з подій для ветеранської спільноти, де захисники можуть зустрітися, позмагатися та показати свої спортивні результати.

Турнір відбувся у спортивному комплексі Workout Hall. Організаторами стали Тернопільська міська рада, Центр підтримки ветеранів та родин Героїв і організація PROKOPGYM. Окрім спортивної частини, такі змагання дають ветеранам можливість спілкуватися та долучатися до спільних активностей під час відновлення.

Ветерани можуть отримати до 150 тисяч гривень на власну справу: стартувала ваучерна підтримка ветеранського бізнесу

Опубліковано by Pups

У Харкові стартував конкурс на отримання ваучерної підтримки для ветеранів і ветеранок, які планують започаткувати власну справу або вже розвивають бізнес у громаді. Максимальний розмір підтримки становить до 150 тисяч гривень на рік, а кошти надаються на безоплатній та безповоротній основі за результатами конкурсного відбору.

Для ветеранської спільноти Харкова запуск такого механізму має особливе значення. ГО «Спілка ветеранів Сил оборони України» ще з 2024 року системно порушувала питання необхідності створення на рівні міської громади окремих інструментів підтримки ветеранського підприємництва. Сьогодні один із таких механізмів уже запроваджений і ветеранам важливо скористатися цією можливістю.

Хто може отримати підтримку?

Програма передбачена як для ветеранів, які тільки планують розпочати підприємницьку діяльність, так і для вже працюючого ветеранського бізнесу.

Подаватися можуть:

  • ветерани та ветеранки, які мають намір зареєструвати ФОП або юридичну особу та вести діяльність на території Харківської міської територіальної громади;
  • чинні ФОП-ветерани, які зареєстровані та здійснюють підприємницьку діяльність у Харкові;
  • юридичні особи, які відповідають критеріям ветеранського підприємництва та здійснюють діяльність на території Харківської громади.

Звертаємо увагу і ветеранів, які продовжують проходити військову службу та зберегли ФОП, зареєстрований до мобілізації або вступу на військову службу. Сам факт продовження служби в Положенні не визначений як окрема підстава для недопуску до конкурсу, однак у кожному випадку необхідно враховувати вимоги законодавства щодо суміщення військової служби та підприємницької діяльності.

Детальніше про особливості ведення ФОП та бізнесу під час військової служби ми розповідали в окремому матеріалі:

Бізнес під час служби: що робити з ФОП і ТОВ, якщо власник мобілізований

Для діючого бізнесу однією з важливих умов є відсутність простроченої податкової заборгованості. Підприємство також не повинно перебувати у процесі припинення, санації чи банкрутства.

При цьому відсутність зареєстрованого бізнесу на момент подання заявки не є перешкодою: фізична особа може взяти участь у конкурсі, підтвердивши готовність зареєструвати ФОП або юридичну особу у випадку перемоги.

Які галузі ветеранського бізнесу можуть брати участь?

Важливо, що програма не встановлює вузького переліку дозволених галузей. Таким чином, брати участь можуть ветерани, які працюють або планують працювати у виробництві, торгівлі, сфері послуг, ремонті та технічному обслуговуванні, ІТ, громадському харчуванні, легкій промисловості, метало- та деревообробці, логістиці, освіті, спорті, інтернет-торгівлі, маркетингу, будівельних і побутових послугах та багатьох інших напрямах.

Це не вичерпний перелік. Ключове значення матимуть відповідність заявника вимогам програми та зміст конкретного бізнес-проєкту.

Водночас Положення передбачає окремі обмеження. Не можуть брати участь суб’єкти, основним видом діяльності яких є, зокрема, виробництво чи реалізація алкогольних напоїв, тютюнових виробів, зброї, спорядження та військового обладнання, обмін валют, окремі операції з нерухомістю, а також визначені види фінансової та страхової діяльності.

На що можна спрямувати до 150 тисяч гривень?

Перелік дозволених витрат достатньо широкий. Ваучер може використовуватися на:

  • придбання меблів та обладнання;
  • придбання транспортних засобів комерційного використання;
  • ліцензійне програмне забезпечення;
  • сировину та матеріали;
  • товари та послуги, необхідні для ведення бізнесу;
  • модернізацію та автоматизацію виробничих ліній і процесів;
  • маркетинг і рекламу;
  • інші дозволені бізнес-проєктом витрати, які не потрапляють під встановлені Положенням заборони.

Наприклад, виробнича майстерня може придбати нове обладнання, СТО — діагностичну техніку, заклад харчування — професійне обладнання, а підприємство сфери послуг — програмне забезпечення або профінансувати автоматизацію процесів.

Важливий нюанс: як працює ваучер?

Ветеранам необхідно звернути увагу, що мова йде саме про ваучерну підтримку та відшкодування документально підтверджених витрат, передбачених бізнес-проєктом.

Після отримання ваучера переможець має здійснити відповідні витрати та протягом встановленого строку подати документи для отримання виплати. На етапі виплати підтверджуються фактичні витрати відповідними договорами, рахунками, актами, накладними та платіжними документами. На подання документів для виплати передбачено до трьох місяців від дня отримання ваучера.

Тому перед подачею заявки ветерану варто не просто визначити максимальну суму, а сформувати реалістичний бізнес-проєкт із конкретним бюджетом і зрозумілим економічним результатом. Наприклад, придбання обладнання має дозволити збільшити обсяг виробництва, запровадити нову послугу, підвищити продуктивність, створити робоче місце або розширити ринок збуту.

Які документи необхідно підготувати?

Основою конкурсної заявки є бізнес-проєкт за встановленою формою. Також залежно від категорії заявника необхідно подати заяву, паспорт та РНОКПП, документи про ветеранський статус, витяг або виписку з ЄДР, довідку про відсутність податкового боргу, податкову чи фінансову звітність, а для юридичних осіб — документи, які підтверджують відповідність статусу суб’єкта ветеранського підприємництва.

Також подається інформація про отриману заявником незначну державну допомогу. Заявки приймають до 14 жовтня. Поточний прийом документів розпочався 15 вересня 2026 року та триватиме до 14 жовтня 2026 року. Документи подаються через Центр надання адміністративних послуг Харкова та його територіальні підрозділи.

Консультацію щодо участі можна отримати за телефонами:

(057) 725-29-30
(057) 725-20-65

Графік консультацій: понеділок–четвер — з 8:00 до 17:00, п’ятниця — з 8:00 до 15:45.

Від підтримки ветерана — до розвитку громади

Розвиток ветеранського підприємництва — це не лише питання допомоги конкретному ветерану після повернення до цивільного життя. Власний бізнес означає економічну самостійність ветеранів, створення робочих місць, сплату податків, появу нових виробництв і послуг та загалом зміцнення економіки Харкова.

ГО «Спілка ветеранів Сил оборони України» продовжуватиме інформувати ветеранську спільноту Харкова про можливості програми та інші інструменти розвитку ветеранського підприємництва.

Ми закликаємо ветеранів і ветеранські бізнеси громади, які відповідають умовам програми, не відкладати підготовку документів до останніх днів та використати можливість отримати фінансування для розвитку власної справи. Не відкладайте подачу документів. І обов’язково поширте цю інформацію серед ветеранів Харкова.

Кирил Кузьмінов

Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)