У середу, 14 грудня 2022 року, народні депутати проголосували законопроєкт № 8271.
Одразу була зареєстрована петиція до президента з проханням накласти вето на цей закон. Лише за добу ця петиція зібрала 25.000 підписів, необхідних для того, щоб на неї дали відповідь.
Чому законопроект № 8271 викликав настільки різку реакцію суспільства, кому він вигідний, а хто від впровадження таких норм може постраждати найбільше?
Що змінює Законопроєкт № 8271?
Основний «удар» потенційного закону спрямований на вітчизняні суди. Їм планують заборонити пом’якшувати покарання або призначати умовні строки для військових, засуджених за такі злочини, як:
- непокора (ст. 402 КК),
невиконання наказу (ст.403 КК),
погрози чи насильство щодо начальника (ст.405 КК),
самовільне залишення військової частини (ст.407 КК),
дезертирство (ст.408 КК) та
самовільне залишення поля бою (ст. 429 КК).
Крім цього, передбачається збільшення терміну покарання за військові злочини й адміністративні правопорушення. Наприклад, за розпиття військовими алкогольних напоїв.
У пояснювальній записці до законопроекту йдеться про те, що недостатньо жорстка судова практика покарань військовослужбовців, котра існує на даний момент, фактично заохочує до вчинення правопорушень:
«Враховуючи триваючу фазу війни та оголошений воєнний стан в Україні, за вказаними правопорушеннями (самовільне залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби) розглядається значна кількість справ, як у кримінальному, так і в адміністративні провадженні.
Така судова практика розгляду справ моделює негативну поведінку серед військовослужбовців та нівелює принцип невідворотності справедливого покарання за скоєння правопорушень пов’язаних з самовільним залишенням військової частини, під час виконання обов’язків військової служби».
Наразі відомо, що від 24-го лютого за злочини «проти встановленого порядку несення військової служби» судами було винесено більше півтори сотні вироків. Втім практично всі вони засекречені, тож проаналізувати цю судову практику наразі не є можливим.
Крім цього, законопроектом планується надання повноважень Військовій службі правопорядку у Збройних Силах України здійснювати огляд уповноваженими посадовими особами військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння з використанням технічних засобів та тестів.
Ініціатори та бенефіціари
08 грудня 2022 року від депутатів «Слуги народу» надійшов до Верховної Ради Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
12 грудня 2022 року цей законопроект був розглянутий профільним комітетом парламенту.
14 грудня 2022 року депутати без особливих обговорень та дискусій прийняли за основу та в цілому законопроект №8271.
Від набрання чинності №8271 відділяє тільки підпис президента та подальша офіційна публікація документа.
Одразу ж кидається в очі оперативність парламентського бюрократичного механізму, що майже автоматично дозволив перетворити волю ГШ у закон. Без сумнівів та зволікань, а також без урахування думки військових та громадськості.
Із фейсбук-дискусій нардепа Давида Арахамії можна дізнатися, що ініціатива по “8271” виходила від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Причина поспіху — критична ситуація під Бахмутом. Арахамія згодом уточнив, що під «критичною ситуацією» мається на увазі масове дезертирство:
«Цілими підрозділами залишають ділянки, потім сплачують штраф 40 тис. грн і повертаються вихваляючись, а хтось за це платить життям. Таке обґрунтування військових».
На своїй сторінці у Фейсбук Генштаб всіляко вітає прийняття парламентом “8271”:
«Суди неоднаково застосовують норми кодексів під час ухвалення рішень по суті. Це негативно впливає на стан військової дисципліни та правопорядку у збройних силах України».
Після прийняття 8271, вважають у Генштабі, суди не зможуть призначати більш м‘які покарання за злочини (зазначені вище — ред.), що є «справедливо в умовах війни, адже такі злочини послаблюють обороноздатність, можуть фатально вплинути на виконання бойових завдань іншими законослухняними військовими».
Критика законопроєкту № 8271
Прийняття законопроекту спричинив лавину обурення, що досі несеться соціальними мережами. Серед найактивніших критиків 8271 депутатка Ради з об’єднання Справедливість, членкиня Комітету Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Соломія Бобровська. На своїй сторінці у Фейсбук вона зазначає, що «норми цього законопроекту надмірні та шкідливі»:
«Так, за перелічені військові злочин не буде можливості призначити покарання менше за нижню межу, визначену Кримінальним кодексом, з урахуванням обставин конкретної справи, не буде також можливості надати засудженій людині умовно-дострокове звільнення. Так, можливо у деяких обставинах це може бути виправданим. Але не у всіх.
Закон нашвидкуруч протягнули через правоохоронний комітет, наш комітет щодо нього ще не засідав, зауваження наші ніхто не вислухав, і з порушенням регламенту проголосували в цілому – і одразу направили на терміновий підпис Президенту.
Авторами проекту закону не зазначено та не наведено жодних переконливих обґрунтувань наявності суспільно небезпечних наслідків від скоєння визначених злочинів, щоб «обтяжувати» і так немалі санкції.
Найбільше запитання, чому одні матимуть право на пом’якшення (ст. 152 «зґвалтування», ст. 115 « умисне вбивство», ст. 111. «Державна зрада», а діючі військовослужбовці по ст. 405, 403, 407, 429, 402 ККУ – ні».
Письменник та військовий Артем Чех надав “8271” більш радикальну оцінку, ніж Бобровська:
«Безмежне поле для можливих маніпуляцій, банальної помсти і зловживань службовим становищем.
Безумовно, у війську є проблеми з дисципліною. Їх треба вирішувати. Але не катівськими методами рабовласницького устрою, бо інакше гасло «Вірю в ЗСУ» трансформується за своєю суттю у феодальне гасло «Вірю галерникам».
А галерники-веслярі, бувало, піднімали такі бунти, що на дно йшло не лише судно, але й весь флот. Не закликаю. Застерігаю. Бо не байдуже.
І я не знаю, чому так раптом знадобилося протягнути цей підленький закон, але відчуваю, що він стане пострілом у свою ж ногу. А у кульгаве ЗСУ вірити буде набагато складніше».
«Мрія для совково-паркетного командира-самодура», — так оцінив потенційний закон керівник військового напрямку «Фонду Сергія Притули» Роман Сініцин. Також він вважає, що можливе підписання “8271” негативно вплине на особистий авторитет Зеленського.
Загалом «натяк» владі очевидний: ліпше займатися причинами, що призводять до правопорушень, а не зарегулюванням та протягуванням драконівських методів, котрі швидше за все призведуть тільки до погіршення ситуації.
Підписання ж Закону № 8271, перетворення його положень у закон, може призвести до серйозного підриву авторитету влади та командування серед військових, волонтерів та громадськості загалом, що не принесе користі ні першим, а ні другим.
Єдиний потенційний вигодоотримувач від українського розбрату є російська федерація.
Якою буде доля законопроекту № 8271 — дізнаємося вже незабаром.
Олександр Смаглюк
Статтю розміщено з дозволу редакції ЕМС.
