Пілотний проєкт зі впровадження в Україні інституту помічника ветерана стартував у липні 2023 року в чотирьох областях. Сьогодні мова йде вже про 10 областей. А у наступному році проєкт планують розширити на всю Україну. В держбюджеті на це вже виділили 3,8 млрд гривень.
В уряді протягом наступного року планують працевлаштувати від 500 до 15 тисяч помічників, які мають допомагати ветеранам на шляху повернення до мирного життя. Але в суспільстві тривають дискусії відносно користі від цього проєкту.
«Вибачте, ветерани — не ідіоти», – вважає Масі Найєм
«Дайте, будь ласка, зручні сервіси, що потрібні саме ветеранам, а не помічника, який розбирається в незручних сервісах! Ну, вибачте, ветерани — не ідіоти», — заявив під час Українського жіночого конгресу військовослужбовець і адвокат Масі Найєм, звернувшись до міністерки у справах ветеранів Юлії Лапутіної.
«Ця програма була підтримана урядом. У нас буде повний звіт, як спрацював цей пілотний проєкт, а далі будемо дивитись. Ніхто нічого нового не придумав. У нас уже є досвід, десятки помічників прекрасно працюють…» — відповіла йому Юлія Лапутіна.
«Півтора мільйона людей ще не демобілізувались. У цьому проблема. А мова про 3,8 мільярда гривень. У мене є сумніви», — продовжив думку Найєм. До проєкту «Помічник ветерана» він ставиться скептично. Вважає, що це пошук швидких рішень.
«Це просте, модне, швидке рішення. Але… за 3,8 мільярда. Їм давно треба зрозуміти, що воно так не працює в складних системах. І якщо цей помічник буде супроводжувати ветерана в отриманні тих чи інших пільг, допомагати з тими чи іншими інституціями, то фактично ми визнаємо, що це настільки кінчена система, що ми хочемо виправдати себе хоча б перед ветеранами. Тому дамо їм помічника!» — завив Масі Найєм у розмові з кореспондентом hromadske.
Він пропонує Міністерству змінити філософію подачі пільг, визначитись із розмитим нині поняттям «ветеран» та працювати з родинами військових. Його ідея полягає в тому, аби це була кампанія на інформування сімей: із доступною інформацією про те, що стається з військовими, якими вони повертаються до цивільного життя, як себе з ними поводити, реагувати тощо.
Аргументи Міністерства у справах ветеранів
Реагуючи на невдалу публічну комунікацію з Масі Найємом, міністерка все ж не бачить фактичних підстав для такої критики.
«Аби щось практично побачити та відчути, треба започаткувати щось і пройти цей шлях. Попит на створення таких інституцій виявили саме громади. І вони продовжують до нас звертатися, щоб долучитися до проєкту», — повідомила hromadske Юлія Лапутіна.
Пілотний проєкт із помічниками ветеранів вона вважає цілком успішним. Водночас визнає, що ветеранам мають бути надані сучасні сервіси, і в цьому напрямку вже, мовляв, багато чого зроблено. Та одне не заважає іншому.
«Тобто мають бути і сервіси зручними, і точки входу в цивільне життя для ветерана мають бути різними. Хтось може прийти самостійно в ЦНАП, і він знає, куди йти, щоб отримати відповідну послугу, довідку або сервіс. А хтось цього не знає. Йому треба допомогти. Коли ми проаналізували, що потрібно людині, яка повертається з війни, то дійшли висновку, що людині потрібно, щоб її в громаді хтось зустрів. При цьому багато хто волонтерив і допомагав ветеранам самостійно. Немає нічого поганого в тому, що тепер ці люди можуть бути працевлаштовані.
Ми хочемо зробити так, щоб ветеран, повернувшись із фронту додому в цивільне життя, отримував гідну зарплату, був максимально реабілітований фізично та ментально, щоб його родина відчувала рівні умови життя, навіть якщо сам ветеран — особа з інвалідністю внаслідок війни».», — вважає пані міністерка.
Показником ефективності пілоту в Мінветеранів уважають те, що попит на посаду перевищує пропозицію проєкту: бажання стати помічниками виявили 840 людей, а це майже на третину більше, ніж нині потрібно.
«Середня заробітна платня — близько 16 тисяч гривень (після сплати податків працівник отримає “на руки” в районі 9 тисяч гривень, що станом на 01.12.223 становить близко $250 – прим. ред.). Це ще залежить від кількості наданих послуг. Я думаю, що на рівні областей і селищних громад — це досить нормальна заробітна платня. Навантаження так, велике, але не всі сто ветеранів, для яких буде працювати помічник, потребуватимуть нагляду й догляду», — відповідає Юлія Лапутіна. Щоправда, на місцях про таку зарплатню наразі не йдеться. Адже здебільшого наданих послуг поки що не так багато.
Аби стати помічником, потрібно пройти майже місяць навчання. У межах проєкту в областях створили 11 центрів ветеранського розвитку на базі місцевих вишів.
В установах, які найчастіше відвідують ветерани — ЦНАПи, центри Пенсійного фонду тощо, — для помічників мають обладнати робочі місця. Але виключно в офісах вони не сидітимуть. Помічники відвідуватимуть військові шпиталі, цивільні лікарні та реабілітаційні центри, пропонуючи допомогу, зокрема й пораненим захисникам. І будуть зі своїми підопічними на постійному зв’язку.
“Якщо ветеранам не треба буде помічник — це найбільший успіх”, – Юлія Лапутіна
«Проєкт “Помічник ветерана” — лише одна зі складових загальнодержавної ветеранської політики. Так би мовити, підготовка до етапу після перемоги», — каже міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна.
У кожній обласній і районній адміністрації також планують самостійно створити структурний підрозділ у справах ветеранів, а в кожному ЦНАПі — «ветеранське вікно». У Міністерстві розраховують наступного року запустити всеукраїнську гарячу лінію.
«В ідеалі має бути так, що, якщо людина зателефонувала на гарячу лінію, фактично їй ця послуга була надана. Або через те, що до неї у віддаленому селі прийшов помічник і допоміг, або через відповідні комунікації з місцевим самоврядуванням, де врегульовано питання. Тобто це така загальнодержавна інфраструктура, яку ми готуємо до реалізації наступного року вже повним ходом», — пояснює hromadske Лапутіна.
Інше завдання — виявити прогалини в наданні сервісів ветеранам. Тут необхідно налагодити взаємодію між помічниками й Мінветеранів. Коли, до прикладу, помічники бачать, що саме не працює і що потрібно змінити, а Міністерство це усуває.
«Щоб виявити всі ці прогалини, потрібен час. А їх можна виявити лише в практичній роботі. І тому це буде справді чудово, якщо через рік чи два наші захисники та захисниці не потребуватимуть помічника. Це, напевно, буде найбільший успіх цього проєкту», — певна Наталя Заболотна, заступниця начальника Вінницької ОВА.
Джерело: hromadske.ua