Ветеранми можуть бути не тільки люди. Відставний прикордонний пес, який відслужив державі й людям вірою і правдою, сьогодні лишився без домівки, без господаря і без догляду в тилу. За переказами сусідів його господар зараз захищає Батьківщину, а пес залишився сам у містечку Ямпіль, що на Вінниччині.
Про історію цього ветерана-прикордонника розповів журналіст і волонтер Василь Кізка.
«Не так давно на цьому місці був будинок. У ньому на квартирі жив відставний прикордонник. А з ним був цей пес. Він із чоловіком все життя служив на кордоні.
Минув час. Прикордонник кудись подівся. А пес залишився тут. Прийшли багаті люди і все розвалили. А пес, навчений охороняти, охороняє це розвалля, як охороняв колись державний кордон. А по вечорах лягає на краю цієї території, складає передні лапи навхрест і пильно вдивляється в проїжджих і перехожих – мабуть чекає прикордонника.
Якби він умів говорити – багато б розказав про службу на кордоні. То була його молодість. А тепер прийшла його зраджена, самотня, беззуба старість. Так буває не лише з собаками, а й з людьми», – розповів журналісту Укрінформ Василь Кізка.
Пан Василь, наскільки має можливість, приглядає за собакою. Каже, взяти до себе не може, бо вже має двох домашніх тварин. До того ж, постійно зайнятий волонтерськими справами.Але в його дощенту заповненому житті знайшовся час приділити увагу і для покинутого собаки.
«До кого я тільки не звертався, намагався знайти йому якесь пристановище! Мені його дуже шкода, бо я пам’ятаю, яким бадьорим він був ще кілька років тому. Коли він, так би мовити, тільки вийшов на заслужений відпочинок», – каже пан Василь.
«Прикордонник був у цивільному, він гуляв із песиком. Я люблю собак, тому підійшов і почав його розпитувати. Він каже: «Я прикордонник, демобілізований за вислугою років. І взяв на демобілізацію цього собаку, адже я з ним служив». І почав мені показувати, що цей пес може. А він був натренований на пошук контрабанди. Мене це найбільше вразило. Він показував, як бере купюру, десь кидає її, чи я ховаю її в кишеню, а собака знаходить. Також демонстрував інші його вміння і навички. Пес був дуже добре «натасканий», – згадує чоловік.
«Кілька місяців тому …у садибу, де раніше жив той прикордонник, прийшли будівельники і почали руйнувати будинок. Виявляється, господарі продали обійстя. Знесли і ту хатину, й паркан. А собака ходить поміж будівельників, не полишає подвір’я. Він розгублений, очевидно, розуміє, що то вже не його територія. Бо вже немає від нього того «натиску» охоронця. Я кілька разів приходив до тих будівельних бригад, розповідав історію цього собаки. Просив, щоб його не кривдили і по можливості підгодовували», – каже Василь.
«Це не дворняга, це елітна собака. Він не дружить з іншими бродячими псами, тримається відсторонено. Донедавна дуже насторожено ставився навіть до мене, хоч я його й підгодовую. Зараз уже іноді дозволяє себе погладити. Але узяти цього собаку будь-хто навряд чи зможе. Адже він службовий і невідомо, як відреагує на спроби забрати його зі знайомого місця. Тому щонайменше потрібна була б допомога фахових кінологів з прикордонної служби, які могли б проконсультувати, як з ним поводитися.
Нещодавно повз мене йшов прикордонний наряд, я їх зупинив. Розповів і їм історію цього собаки. Кажу, мені відомо, що десь у вас там є притулок для собак, які своє відслужили. А йому ж багато не треба, – тільки вольєр і трохи їжі. Це було кілька тижнів тому, вони обіцяли, що повідомлять своє командування і мені зателефонують. На жаль, ніхто зі мною так і не зв’язався», – ділиться Кізка.
Тим часом собака і далі живе на вулиці, стереже розвалини старого будинку. Поки було тепло, тварина була надворі без особливих проблем, але скоро зима. І навряд чи без допомоги прикордонний пес зможе її пережити. Він уже старий, у нього залишився один-єдиний зуб. А тут іще й кульгати почав.
Старому «прикордоннику» насамперед потрібна домівка і людське тепло. Він не такий гарний і відомий, як славнозвісний пес Патрон, але теж чесно відслужив людям. І заслуговує прожити свої останні роки в гідних умовах.