Буквально на днях на каналі НТВ, в програмі «Огляд», показали розгорнутий сюжет про роботу конструкторського бюро «Кронштадт» і однією з його новинок, БПЛА «Оріон».
Передача викликала широкий відгук у ЗМІ, тим більше, що в період справжнього голоду на подібну інформацію йшлося не про чергову перспективну розробку, а про комплекс, що пройшов всі стадії випробувань (в тому числі в Сирії) і почав надходити у війська.
Журналісти НТВ не шкодували хороших слів про новий російський безпілотник, зазначивши і його сучасність, і широкий спектр вирішуваних завдань, і деякі інші переваги і сильні сторони. Але спробуємо все ж поглянути на «Оріон» більш об’єктивно і зрозуміти, яким є реальний стан справ.
Перш за все, впадає в очі зовнішня схожість «Оріона» з американським БПЛА MQ-9 Reaper. При цьому подібність не така сильна, як у китайського безпілотника CH-5 ( «Cai hong 5», або «Райдуга-5»).
Практична «стеля» нового російського дрона становить 7 500 метрів, а пересувається він із крейсерською швидкістю близько 200 км / год. З урахуванням того, що поріг досяжності багатьох сучасних ПЗРК ближнього радіусу дії коливається в діапазоні 8-10 кілометрів, зазначеної висоти польоту, м’яко кажучи, замало. І вже точно це не порівняти зі «стелею» в 15 кілометрів у американського ударного безпілотника.
Зброї, яке може бути розміщено на БПЛА «Оріон», вистачить хіба що на одноразове застосування в режимі «вільного полювання». Тобто, якщо оператор комплексу в ході розвідувального польоту виявив, наприклад, скупчення бойовиків, то знищити його можна, не вдаючись до допомоги пілотованої авіації.
Таким чином, попри всі зусилля, повноцінного ударного дрона росіяни не отримали. Наздогнати і перегнати Америку (або хоча б Китай) у РФ не вийшло навіть близько. Ні, інструменту для серйозного локального конфлікту, в якому противник може застосувати досить сучасні засоби ППО теж не додалося. Але в конфлікті низької інтенсивності по типу, наприклад, чеченського, він дійсно може бути дуже корисний.
Нагадаємо: