Президент Франції виступив з прихованою погрозою на адресу Туреччини. У заяві Макрона погрози на адресу Туреччини викладені у формі «попередження».
«Франція твердо вимагає від Туреччини покласти край провокаціям, пов’язаним з Нагорним Карабахом, проявити стриманість і не робити ніяких дій, які б могли перешкодити можливості переговорів по довгострокової угоди між сторонами в рамках «Мінської групи», – йдеться в заяві президента Франції.
Які саме провокації та дії Туреччини мав на увазі Макрон він не пояснює. Водночас президент Франції намагається хоч якось нагадати про повністю збанкрутілий проєкт «Мінської групи» та якихось міфічних угод в рамках цієї групи, з вини якої карабахське питання не вирішувалося останні 30 років.
Після заяви про припинення бойових дій в Нагірному Карабаху Еммануель Макрон зажадав невідкладно розпочати роботу з довгострокового політичного врегулювання конфлікту “з урахуванням інтересів Вірменії».
«У цей важкий момент Франція – на боці Вірменії», – підкреслюється в заяві.
Макрон заявив, що «продовжить активні консультації з Росією», а також «найближчим часом» проведе переговори з керівниками Вірменії та Азербайджану. Він привітав заяву про припинення вогню і бойових дій в зоні карабахського конфлікту і оголосив, що Париж вивчає параметри досягнутої угоди.
«Невідкладно має бути проведена робота для визначення параметрів довгострокового політичного врегулювання цього конфлікту, яке б забезпечило збереження нормальних умов для вірменського населення Нагірного Карабаху і повернення десятків тисяч біженців, які залишили свої будинки», – йдеться в заяві президента Франції, яке цитує France-Presse.
При цьому останні 28 років Франція, яка є співголовою «Мінської групи», чомусь жодного разу не згадала про необхідність повернення до Нагірного Карабаху азербайджанців, які були піддані етнічним чисткам вірменами та змушені були покинти свої домівки.
Тим часом Азербайджан звинуватив Францію у відкритій підтримці Вірменії, як сторони конфлікту. Відповідно до “мандату” Париж мав би виступати в якості нейтральної сторони, щоб допомогти мирному врегулюванню та виконати резолюцію ООН по деокупацію Нагірного Карабаху. Однак замість цього, як виявилося, Франція останні 28 років була на боці Вірменії, підриваючи зусилля щодо виконання резолюції ООН.
Варто нагадати, що відносини між Францією та Туреччиною зіпсувалися не через Другу Карабахську війну, а набагато раніше. Після того, як Туреччина підтримала “законний уряд Лівії” та завдала поразки найманцям генерала Хафтара в Лівії, францкзькі кораблі здійснили спробу “оглянути” турецькі транспортні кораблі у Середземному морі. Та їм це не вдалося через дії турецьких військових кораблів. Також інтереси Франції та Туреччини мають точки зіткнулися у Сирії, яку Франція відносить “до своєї сфери впливу”. І ось в умовах Другої Карабахської війни за ініціативи Парижа відносини між двома країнами загострилися ще більше через підтримку Туреччиною Азербайджану в ході війни.
Олександр Вікторович, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: