Постійні представництва Грузії та України при ООН виступили зі спільною заявою з нагоди 12-х роковин збройної агресії Росії проти закавказької держави

Україна як ніхто інший розуміє біль грузинів через війну і окупацію частини їхньої території.

 

 

Там же він розмістив текст спільної заяви.

Нагадаємо, що в ніч з 07 на 08 серпня 2008 року розпочалась російсько-грузинська війна. Російські війська зайняли 20 відсотків території Грузії та зупинились лише неподалік Тбілісі.

У ніч на 08 серпня 2008 року Грузія заявила про обстріл грузинських сіл з боку невизнаної республіки і про декілька провокацій проти офіційної влади. У Тбілісі анонсували відновлення конституційного ладу в самопроголошеній республіці, у результаті наступу грузинської армії, остання зайняла більшу частину Цхінвалі – головного населеного пункту Південної Осетії.

Кремль тоді звинуватив Грузію в спробі силового повернення частини своєї території, яку контролювали проросійські сепаратисти – Південної Осетії – та назвала свою операцію “Примушуванням Грузії до миру”.

Натомість в Грузії та Світі ця військова спецоперація збройних сил РФії була розцінена, агресія РФ проти Грузії

Москва прогнозовано не захотіла миритися з можливою поразкою проросійських сепаратистів, і РФ безпосередньо втрутилися в цей внутрішній конфлікт. Російські державні ЗМІ звинуватили Грузію в цілеспрямованому обстрілі Цхінвалі. 07 серпня війська РФ почали перекидатися в зону конфлікту, перейшовши в контрнаступ наступного дня.

Під час прямого вторгнення російської армії в Грузію, танкові бригади росіян успішно вийшли за межі невизнаної Південної Осетії та Кодорську ущелину.

Крім того  Росія піддала бомбардуванню військові бази, грузинські міста та об’єкти цивільної інфраструктури, а також задіяла проти Грузії  військово-морські сили Чорноморського флоту.

Морська піхота ЧФ захопила головний порт Грузії місто Поті і знищили на рейді всі грузинські катери та кораблі, включаючи кораблі прикордонників.

10 серпня Київ офіційно застеріг російську сторону від участі кораблів Чорноморського флоту РФ в конфлікті.

Президент В.Ющенко заборонив кораблям РФ, які брали участь у бойових діях проти Грузії, заходити в Українські порти. Але керівництво ЧФ РФ проігнорувало заяви якогось там «помаранчового президента» України і кораблі, через деякий час, демонстративно повернулися у місця «попередньої дислокації».

У найнапруженіший момент протистояння, виникла серйозна загроза штурму Тбілісі і повалення президента Саакашвілі, — саме на цьому етапі розпочалося енергійне втручання посередників в особі Ніколя Саркозі.

З огляду на пряме вторгнення РФ у Грузію, у Тбілісі заявили про відвід військ з Цхінвалі і про одностороннє припинення вогню. Президент Міхеїл Саакашвілі підписав план перемир’я, запропонований Євросоюзом, зокрема президентом Франції Ніколя Саркозі (від 12 серпня), головними пунктами якого було остаточне припинення вогню і повернення сторонами конфлікту військ на свої бази.

Та Кремль наплював на зусилля Саркозі і російські війська почали активно просуватися далі вглиб грузинської території. Були зайняті міста: Горі, Сенакі, Поті, перерізана стратегічна дорога, що з’єднує західну і східну Грузію.

В результаті російської агресії, Грузія зазнала воєнної поразки, і на кілька тижнів втратила контроль над значними територіями і стратегічними пунктами.

26 серпня Кремль визнав «незалежність» Абхазії і Південної Осетії, відповідний указ видав президент Дмитро Медведєв. Крім РФії, ці маріонетково-сепаратистські утворення  були  визнані Венесуелою, Нікарагуа, Науру, Сирією і, здається, більше ніким.

«Не Росії вирішувати, якими мають бути межі Грузії», — висловив своє ставлення до конфлікту президент Франції. Водночас, російські війська залишалися на території Грузії, ігноруючи «зусилля» пана Саркозі.

Після окупації частини Грузії і етнічних зачисток грузинських сіл навколо Південної Осетії, сторони досягли угоди про припинення вогню за участю міжнародних посередників.

Попри «досягнуті домовленості» про виведення російських військ з грузинської території до 01 жовтня 2008 року, де-факто, війська РФ залишаються на території «маріонеткових республік» і понині, залишаючись фактором тиску на внутрішню і зовнішню політику Грузії.

У вересні 2008 року Грузія розірвала дипломатичні відносини з Росією.

У 2009 році міжнародна комісія з розслідування причин російсько-грузинської війни на чолі з швейцарським дипломатом Гайді Тальявіні зробила висновок, що «бойові дії розпочала Грузія, але цьому посприяли провокаційні дії РФ». Висновки комісії Тальявіні були розкритиковані у Грузії у країнах ЄС, як такі, що повною мірою не встановлюють ступінь відповідальності РФ за ескалацію конфлікту.

Розрахунок Тбілісі на військове втручання Заходу, передусім США, не виправдався. Натомість Захід сконцентрувався на підтримці реформ – і тут Тбілісі справді має успіх. Грузія у рекордно короткий термін підписала Угоду про асоціацію. Грузини отримали безвіз. Грузія нині суттєво ближча до НАТО, ніж Україна, хоча у 2008 році відмінність між нами не була такою очевидною.

Від часу активних бойових дій російско-грузинської війни минуло 12 років, але Грузія не стала ближчою до повернення окупованих територій.