Попри те, що війна на Сході України триває вже шість років і українське військо, набувши бойового досвіду і вирішивши багато організаційних питань, все одне потребує допомоги суспільства. Своє плече тим, хто на передовій захищає цілісність України, так само, як і шість років тому, традиційно підставляють волонтери. Ці небайдужі до потреб армії невтомні люди, часто діляться останнім з військовослужбовцями, аби на передовій не бракувало необхідного.
Волонтерський рух, зокрема, на Полтавщині, не збавляє обертів і цими днями, коли, здається, з введенням карантину життя скрізь завмерло. Так, 05 травня на Схід України з обласного центру волонтери відправили чергову партію маскувального обладнання – сіток, халатів, килимків тощо. Виготовили їх вмілі руки жінок і дівчат, які об’єдналися в групу “Hand made для Армії руками небайдужих полтавок”. Цього разу, як повідомила координатор групи Тетяна Сігіда, усі маскувальні сітки, загальною площею 136 кв. метрів, полтавські активістки виготовили за час карантину.
«Дякуємо усім, хто знаходить будь-яку можливість допомогти нашій армії в цих умовах! «Новою поштою» сьогодні на схід передали 8 масксіток! Хай вбережуть! Зараз сітки збираємо, як пазли, з усіх куточків ізоляції наших дівчат. Як добре мати в друзях чудових людей!!!…», – зазначила волонтерка на своїй сторінці у ФБ.
Цікаво, що плетінням маскувальних сіток для військових у Полтаві займаються чимало небайдужих жителів обласного центру. Один з таких – заступник голови Полтавської облради Анатолій Ханко. Йому, учаснику АТО, в недавньому минулому бійцю батальйону «Азов», як нікому іншому зрозуміла важливість підтримки волонтерами тих, кого ворог щодня накриває вогнем на передовій. У А. Ханка, тепер вже поважного посадовця, й нині службовому кабінеті стоїть саморобний станок, на якому у нечасті вільні хвилини він плете маскувальні сітки. Правда, нарікає нині «атовець», за браком часу тепер з-під його рук виходить менше специфічної «продукції», яку він разом з волонтерами відправляє на передову побратимам. Усього – дві-три маскувальні сітки на рік. Але це його посильний внесок у справу збереження життя тих, з ким він ще недавно в окопах ділив окраєць хліба і разом випробував жахливі миті війни.
«Зазначу, що активістки, яких об’єднала Т. Сігіда, гідний приклад для наслідування тими, хто хоче присвятити себе волонтерській діяльності. Ці жінки ледь не єдині на Полтавщині, котрі займаються волонтерською діяльністю на постійній основі від початку війни на Сході в 2014 році, – розповідає А. Ханко. – Навіть важко уявити, скільки життів нашій бійців вони вберегли своєю невтомною подвижницькою справою! У волонтерську групу об’єдналися викладачі і студенти Полтавського педуніверситету, журналісти, громадські активістки тощо. Вони творять буквально дива, вишукуючи всі можливості для підтримки військовослужбовців в зоні бойових дій…».
У планах полтавських волонтерок й надалі робити все можливе для того, аби наші захисники не відчували себе ізольованими від суспільства і мали все необхідне для ведення бойових дій.
Олександр Брусенський, НОВА – новини ветеранів.