2016 рік. Зона АТО. Відзнаку «За жертовність» А.Зайцю вручає командир 17-го батальйону тероборони О. Щербина.
День 19 травня 2020 року в біографії жителя Кременчука (Полтавська область) 30-річного Антона Зайця, без перебільшення, залишить яскравий слід. І, одночасно, подумки знову поверне його до трагічних подій 2016 року, які назавжди зберігаються у кременчужанина у найвіддаленіших закапелках пам’яті.
Виклик до Кременчуцького міського військкомату, здавалося, для учасника АТО нічого гарного не віщував. «Резервіст» А. Заєць 2016 року вже переступав поріг військкомату, звідки йому надійшла повістка про призов за планом мобілізації четвертої хвилі. Тоді 26-річного жителя Наддніпровського міста відправили служити в зону АТО, де розгорталися бойові дії. Попри молодість лейтенанта запасу призначили на посаду командира першої роти 17 батальйону територіальної оборони. Свою родословну батальйон веде з Кіровоградщини, де цей підрозділ було сформовано в сутужний для країни час у квітні 2014 року.
«Але 2016 року батальйон вже комплектували не виключно з жителів Кіровоградщини, як на початку бойових дій, а з резервістів і добровольців із інших регіонів України, – розповів інформаційному порталу «НОВА» колишній перший командир 17-го тер батальйону Олександр Щербина. – Коли на посаду командира роти призначили А. Зайця, він одразу зарекомендував себе вимогливим до підлеглих і досвідченим командиром. Хоча і мав невисоке офіцерське звання…».
За вміле командування підрозділом і бойові успіхи лейтенанта А. Зайця 2016 року було нагороджено відзнакою «За жертовність». А вже незабаром командуванню за підписом О. Щербини «пішло» представлення на нагородження командира роти лейтенанта А. Зайця орденом Богдана Хмельницького третього ступеню.
«Підрозділ, яким командував А. Заєць, завдяки добре організованій розвідці і вмілому маневру під час нічного бою оволодів ключовою висотою поблизу Зайцевого Донецької області, – пригадує О. Щербина. – Завдяки цьому у полі обстрілу батальйону потрапила окупована Горлівка…».
Але заслужена нагорода найшла героя лише чотири року потому. Відверто кажучи, ані О. Щербина, ані сам А. Заєць, котрі після демобілізації знову повернулися до Кременчука, вже не сподівалися, що подання комбата на нагородження буде таки реалізовано. Розуміли, що 2016 року ситуація в зоні АТО все ще залишалася складною, було чимало неузгоджень в роботі штабів тощо. Тож, «папірець», який мав відіграти важливу роль в житті лейтенанта, міг десь і загубитися…
«Але сталося по-іншому, – веде далі О. Щербина. – Днями мене зателефонували з Кременчуцького військкомату і повідомили, що прийшов орден, яким нагороджено, хай і з запізненням, мого колишнього підлеглого Антона Зайця. Я вмовив воєнкома дозволити саме мені вручити нагороду «моєму» офіцеру запасу. Я вручав йому першу медаль, тепер маю вручити і орден…».
Церемонія нагородження відбулася в Кременчуцькому міському військкоматі. Куди, виходячи з міркувань безпеки під час карантину, запросили обмежене коло учасників. Як і домовилися, орден Богдана Хмельницького, який шукав А. Зайця довгих чотири роки, йому вручив його колишній командир. Сам герой був не багатослівний, адже не звик до публічності і надмірної уваги до себе. Наразі він знайшов своє місце в цивільному житті, але подій 2016 року й досі ятрять його душу…
Олександр Брусенський, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС