У Національному антарктичному науковому центрі показали кадри рідкісних перламутрових хмар, які днями спостерігали українські полярники на станції “Академік Вернадський”, повідомляє НАНЦ.
Перламутрові хмари побачити складно, бо вони є досить рідкісним явищем. Їхня повна назва — крижані полярні стратосферні хмари, адже вони складаються з кристаликів криги, спостерігаються здебільшого в полярних регіонах і на відміну від більшості хмар, які живуть у „вологій“ тропосфері — нижньому шарі атмосфери, ці формуються в наступному шарі — „сухій“ стратосфері”, — йдеться у повідомленні.
В Антарктиці побачити перламутрові хмари можна переважно взимку, коли в нижніх шарах стратосфери – на висоті 15-27 км, – температура опускається до −85°С. Саме така температура є однією з головних умов формування цих хмар. Інша обов’язкова умова — наявність ядер конденсації, тобто мінічасточок, на яких пара починає переходити в рідкий стан.
На інших материках виникнення перламутрових хмар пов’язують з гірськими хвилями: коли потік повітря в тропосфері натикається на високий гірський хребет, і стрімко “йде” вгору, огинає його та “падає” вниз. Так утворюється хвиля. Оскільки в полярних регіонах межа тропосфери починається на висоті 7-8 км, то верхівка хвилі потрапляючи в стратосферу, сприяє формуванню перламутрових хмар. Також їх утворення може бути пов’язане з сильними тропосферними циклонами.
Перламутрові хмари дуже тонкі, тож вдень, на тлі розсіяного світла їх фактично не видно. А от під час заходу сонця, коли небесне світило опускається на кілька градусів нижче горизонту, його світло відбивається від кристаликів льоду в хмарах таким чином, що виникає оптичний ефект іризації. Він якраз і “фарбує” хмари в різні кольори.
Виділяють також другий тип полярних стратосферних хмар, які на відміну від крижаних складаються з води та азотної кислоти. Однак вони не мають таких яскравих кольорів, як перламутрові, і їх складно помітити неозброєним оком. Водночас саме цей тип хмар сприяє руйнуванню озонового шару, адже на їхніх поверхнях хлор набуває реактивних форм, що знищують полярний стратосферний озон.
“Якраз над нашою станцією (“Академік Вернадський” – ред.), ще британськими вченими вперше було зафіксовано „озонову діру“, стан якої зараз моніторять українські науковці. Полярники-метеорологи Олександр Надточій та Анастасія Чигарева не тільки милуються красою стратосферних хмар, а й спостерігають за ними в наукових цілях.
Фото Ярослава Дозорова
Нагадуємо: