Він з травня 2014 року протистояв російській загрозі у складі 93 ОМБР «Холодний яр», бо вважає, що жителі Донбасу мають перші захищати Україну від загрози, яка зародилася в їх регіоні.
Він говорить, що на війну пішов, бо не хотів, аби замість нього ішли ще неодружені молоді хлопці, які ще не скуштували сімейного життя. Каже: «бережу генофонд».
До початку війни наш герой був простим вчителем праці у містечку Старобільську, що на Луганщині. Сьогодні йому 60 років і десяту частину свого життя він провів на фронті.
Вітайте – Віктор Малахов, командир взводу у механізованому батальйоні. Сьогодні весь особовий склад з’єднання відправляє діда на пенсію.
«Я з Луганської області, все одно від цієї війни нікуди не дінусь. Маю багато спеціальностей. Я і токар, і фрезерувальник, і електрик, і тесля. Основна моя спеціальність – вчитель у школі. Та туди не повернуся. Бо для того, щоби працювати у школі, треба мати таку крєпку нервову систему (показує кулак). А я вже її не маю. Тому не будемо травмувати дітей (сміється)» – роздумує старий.
Приєднуємося до побажань побратимів – Многая літа, діду!
Нагадаємо: