МИКОЛАЇВСЬКА ОДА ЗА ШІСТЬ РОКІВ ВІЙНИ НЕ СПРОМОГЛАСЯ ПРОДУМАТИ І ЗАПРОПОНУВАТИ ХОЧ ЯКИЙСЬ МІНІМАЛЬНИЙ ТРАУР ЗА ЗАГИБЛИМИ БІЙЦЯМИ ЗСУ

На війні загинув ще один боєць. Його вбив снайпер. Людина родом з Первомайська. І ось – жодна (…) з ОДА навіть за шість років війни не спромоглася продумати і запропонувати хоч якийсь мінімальний траур за загиблими бійцям ЗСУ. А потрібно небагато (про більше і не просить ніхто!) – це оголосити хоч на день траур по всій області, приспустити прапори на всіх обласних установах, не проводити ніяких розважальних заходів!

І в обласних ЗМІ всюди повідомлення має бути.

У холі ОДА в цей день повинен бути портрет бійця з його біографією.

Люди! За шість років війни це навіть нікому з чиновників і в голову не прийшло. А це ж просто мізер!

У місті мені вдалося таку пропозицію затвердити, вона закріплена наказом Сенкевича.

На моїй першій (і останній) зустрічі з губернатором Стадником (Олександр Васильович Стадник – Голова Миколаївської обласної державної адміністрації з 18 вересня 2019 року.) і його талановитими радниками, я його попросив зробити аналогічний документ, який вже прийнятий в місті. Траурна процедура і все інше, прописане вище. І підписати це – щоб саме губернатор це зробив.

На цю пропозицію Олександр Васильович відповів мені – “Навіщо це прописувати, адже це і так всім зрозуміло!”

Як воно ВСІМ зрозуміло, ми вчора переконалися на власні очі. Абсолютно нічого і нікому непотрібно.

Ми пішли до Стадника – його не було на місці, він у відрядженні. Вдалося поспілкуватис з в.о. голови ОДА –  Трайтлі. Ну, ось і поспілкувалися! Реакція приголомшлива: то він не знає нічого про загиблого бійця, то пропонував нам самим йти чіпляти траурні стрічки,… Загалом, самі дивіться. І найжахливіше, у мене, у всякому разі, склалося таке враження, що їм дійсно  абсолютно “побоку все ето”

Ми не просимо показно сумувати і лити сльози. Всього лише приділити жалюгідний мізер уваги загиблим героям ЗСУ з боку влади.

Коротше, завтра несу їм розпорядження по місту – щоб прописати аналогічне в області. Нам просто необхідно залишатися ЛЮДЬМИ і пам’ятати, що війна, як і раніше йде, і гинуть від рашістської зарази наші люди. І ця війна не так і далеко від нас.

За матеріалами www.facebook.com Дмитро Рябченко