Як би нам не кортіло, але дізнатися наперед про зигзаги своєї долі людині не дано невидимою силою, яка запрограмоване, наче взявши за руку, веде її життєвим шляхом. Лише там, наверху, де у безодні таємничої пітьми виблискують далекі зорі, напевне знають, коли, наш, здавалося б назавжди встелений шовковою травичкою широкий життєвий шлях, одного фатального дня змінить свій напрямок і виведе на вузьку тропку, рясно вкриту вже колючим терном. І багато хто з людства завжди ладний покласти на жертовник останнє, аби вчасно дізнатися про несподівану витівку своєї долі…
Так само і планида ветерана АТО, нині вже 52-річного Павла Ротаря,у минулому випускника Луцького педінституту, склалася так, що довелося йому, митцю за покликом душі, одного дня сумно пам’ятного 2014 року відкласти подалі фарби і пензля і стати до строю добровольчого батальйону «Золоті ворота», який формували на Київщині під орудою МВС. Формували з добровольців, котрих одразу відправляли на Донбас, де вже палало полум’я військового конфлікту. А перед тим Павло Ротар, художник, який зачарувався, зокрема, світом петриківського розпису, успішно торував шлях до творчого визнання. Його оригінальні роботи в стилі «петриківки» встигли побачити шанувальники українського народного мистецтва на міжнародних виставках у Франції, Білорусії, Туркменії, Україні. Було у митця ще багато творчих задумок, але війна поклала їм край і змусила відкласти пензля і взяти до рук автомат…
«Раптова зміна в моєму житті, яка сталася 2014 року, лише на деякий час відволікла мене від живопису, – пригадує сьогодні сержант поліції полку особливого призначення «Київ» П. Ротар. – Навіть на війні, де здавалося б, геть немає місця мистецтву, бо там панують зовсім інші закони буття, я замислювався над тим, в який спосіб мистецтвом підтримати дух українського солдата, який боронить від сепаратистів свою землю. Суспільство мало знати правду про війну і те, якою ціною творчість пробивається через жахи війни…».
Так, на фронті, зародився унікальний мистецький проект «Військово-польовий АРТ». Життя в який вдихнув П. Ротар.
«У вільний від чергувань час я придивлявся до всього, що супроводжувало життя військовослужбовців на передовій – до порожніх ящиків з-під снарядів і набоїв, маскувальних сіток, касок, осколків від боєприпасів, відстріляних тубусів, фляжок тощо. І одного дня у голові промайнула думка, що практично все це може стати основою для розпису, який перетворить ці «сірі» речі у витвори мистецтва…»,- зазначив сержант поліції, пригадуючи обставини, які породили його творчий проект.
Почав з того, що спробував сам розмальовувати снарядні ящики… петриківським розписом. Яскраві візерунки і дивні казкові сюжети на темно зеленому тлі казенного військового майна привнесли новизну у фронтове життя, навіювали думки про прекрасне, про те, що нарешті колись закінчиться війна і кожен з фронтовиків повернеться до мирного життя. Незабаром про оригінальний мистецький проект сержанта поліції дізналися і в інших військових формуваннях. З’явилася ідея організувати «фронтову» виставку і запросити до участі в проекті інших митців.
Переломним днем, який остаточно вирішив долю проекту і дав йому право на життя, стала виставка в Києві з нагоди дня Збройних Сил України у грудні 2015 року. Її відвідав п’ятий президент України Петро Порошенко, який не лише схвально оцінив ініціативу фронтовиків, але й запропонував свою допомогу у подальшому розвитку і просуванню проекту.
«Відтоді я із своїми однодумцями організував уже чотири десятки виставок у тридцяти містах України, – розповідає далі про долю свого дітища сержант П. Ротар. – Ми встановили зв’язок з митцями народної творчості у більшості міст країни. І перед тим, як організувати чергову виставку, запрошували їх взяти в ній участь, надавши свої вироби. Сьогодні з нами співпрацюють вже понад 250 творчих людей, котрі так само, як і я, захопилися ідеєю військово-польового арт-проекту…».
П. Ротаря часто запитують про те, як він, сержант поліції, який і нині служить в МВС, знаходить час для організації виставок. Фронтовик пояснює, що використовує відпустки. Крім того, організаційну допомогу йому надають керівники МВС регіонів, до яких митці привозять свою виставку.
«Те, чим ми сьогодні займаємося, теж фронт. Але творчий, – переконаний учасник бойових дій П. Ротар. – Наш проект, це виставка не про війну, а про мир. Адже кожен її експонат, розписаний художниками, символізує мирне життя й те, що навіть на війні музи не мовчать…».
Сьогодні виставка «Військово-польовий Арт» розгорнута в Лисичанську. Творчі плани авторів проекту довелося дещо скоригувати через проблеми, пов’язані з поширенням корона вірусу. Коли це лихо відступить, П. Ротар планує, що наступними пунктами, в яких побачать виставку, стануть міста Нова Каховка, Мелітополь, Ізюм тощо. Крокуватиме проект фронтовика й іншими містами. А поки сержант поліції П. Ротар несе службу на одному з постів в Авдіївці, що на Донеччині. Служить і плекає нові творчі плани, у яких багато цікавого і пізнавального для тих, кого цікавить тема війни і мистецтва…
Олександр Брусенський