27-го жовтня 1999 року група озброєних людей увірвалась до парламенту Вірменії вбивши вісім політиків у тому числі прем’єр-міністра Вазгена Саргсяна та спікера Карена Демірчана. Згодом нападники здались, в результаті отримавши довічні терміни, але цей напад залишив без відповіді багато питань.
Слідство тоді так і не з’ясувало, як нападники отримали акредитацію як журналісти державного телебачення у парламенті країни? Як вони змогли пронести таку кількість зброї в будівлю Парламенту Вірменії?
На суді головний нападник Наїрі Унанян стверджував, що вони хотіли «відновити конституційний порядок» і посилити позиції тодішнього президента Роберта Кочаряна. Але багатьох вірмен досі не полишає бажання знайти відповідь на питання: – А хто ж насправді стояв за нападниками?
Точно відомо, що після цього теракту вся влада у Вірменії зосередилась в руках президента країни Роберта Кочаряна. До того як Кочерян став президентом Вірменії він також був і президентом невизнаної Нагірно-Карабахської Республіки (НКР). Тому не могло йти мови про якесь «мирне врегулювання конфлікту» з Азербайджаном. Хоча до загибелі прем’єр міністра Саргсяна мирне врегулювання конфлікту могло відбутися за лічені тижні.
Колишній співробітник ФСБ РФії Олександр Литвиненко, який отримав політичний притулок у Великій Британії і згодом був вбитий росіянами, заявив, що розстріл парламенту Вірменії 27 жовтня 1999 був організований російською військовою розвідкою «ГРУ»: “У керівництві російських спецслужб багато хто знає, що розстріл вірменського парламенту організувала інша спецслужба – Головне розвідувальне управління. Ця спецоперація дозволила російському політичному керівництву запобігти підписанню угоди про карабаське врегулювання”.
Згодом, 23 листопада 2006 року, Олександр Литвиненко помер у британській лікарні, але перед своєю смертю звинуватить у ній Путіна.
Нагадуємо: