За час свого існування людство декілька разів потерпало від пандемій. Чума, холера, «іспанка», прокотившись по всій планеті, забрали мільйони життів.
Наразі їхню чорну справу продовжує Covid-19, від якого, за офіційними даними, у світі вже померло понад 82 тисячі людей, а загальна кількість хворих сягнула майже півтора мільйона чоловік.
Ці цифри вражають, але вони мізерні у порівнянні з масштабами «іспанського» грипу. «Іспанка» стала найбільшою за всю історію людства пандемією грипу, яка за кількістю своїх жертв затьмарила навіть Першу світову війну. Так, у період з 1918 по 1920 рік хвороба, за різними даними, забрала від 50 до 100 мільйонів життів, тобто 5% населення земної кулі. Вона з’явилася раптово і так само раптово зникла, залишивши по собі безліч здогадок, які протягом багатьох років намагалися розгадати вчені та медики.
Чому ж саме навчила людство «іспанка», та як отримані знання можуть допомогти зараз, коли світ бореться з пандемією коронавірусу?
Швидкість поширення
Вже за перші пів року поширення іспанського грипу померли 25 мільйонів людей. Причину такого стрімкого росту хворих дослідники пояснюють перш за все тогочасною бідністю, поганим харчуванням та антисанітарією. Не менш важливу роль зіграли військові табори, де солдати перебували в тісному контакті один з одним.
Саме восени 1918 року «іспанка» набула найбільш загрозливий характер. Якраз у цей час завершилася війна і військові почали масово повертатися додому.
Варто відзначити, що грип ширився світом набагато повільніше, ніж коронавірусна інфекція. Адже основними транспортними засобами тоді були залізниця та пароплави, зараз же між країнами існує авіасполучення.
Попри те, що між інфікуванням людей в різних країнах минали місяці, «іспанський грип» не оминув жодного населеного місця на Землі. Єдиним місцем на планеті, яке не зазнало пандемії, залишився острів Маражо в гирлі Амазонки в Бразилії.
Масовість
І «іспанка», і коронавірус однаково вражають як багатих, так і бідних. Сьогодні ми читаємо безліч новин про те, що Covid-19 був виявлений у політиків, зірок шоу-бізнесу та відомих спортсменів. «Іспанка» діяла за тим самим сценарієм.
Саме від неї у віці 25 років померла акторка театру і кіно Віра Холодна, грип «викосив» практично всю родину фізика Петра Капіци, забрав життя відомого поета, ідеолога французького авангардизму Гійома Аполлінера.
Смерть від пневмонії
Саме певна форма пневмонії була причиною смерті від «іспанки» сторіччя тому і від Covid-19 сьогодні.
Але в той час, як коронавірусна хвороба виявляється летальною переважно для людей похилого віру з порушенням імунної системи, грип діяв всупереч закономірностям розвитку епідемій.
Жертвами хвороби ставали здебільшого молоді міцні люди у віці 20-40 років. Справа в тому, що іспанський грип вражав організм людини так стрімко, що реакція імунітету фізично здорової людини була надмірною.
Рівень летальності
Рівень летальності, тобто кількість мертвих від загальної кількості заражених, Covid-19 в світі становить 5.2%. Для порівняння, показник «іспанки» був близько 20%. В той же час смертність від звичайного грипу – менше 1% інфікованих.
Сумні лідери статистики смертності від коронавірусу сьогодні – Італія та Іспанія. Там ці показники складають 12.6% і 9.9% відповідно. В Україні рівень летальності від Covid-19 складає 2.6%.
Важливість карантину
У 1918-20 роках людство ще не винайшло антибіотики, тому єдиним можливим засобом боротьби з «іспанкою» були заходи, які б зупинили її поширення. Так, хвороба майже пройшла повз одне селища на Алясці, в якому були вчасно закриті школи, заборонені громадські зібрання та закриті в’їзди та виїзди в населений пункт.
Наприклад, поліція Нью-Йорку восени 1918 року заарештовувала людей за плювки на тротуар і кашель в громадських місцях. А в одному з американських сіл навіть були заборонені рукостискання.
Соціальне дистанціювання, обмеження фізичних контактів, масочний режим як були 100 років тому, так лишаються і зараз єдиними дієвими засобами, які можуть допомогти людству якнайшвидше впоратися з епідемією.
Адже наразі спеціальних противірусних препаратів від Covid-19 не існує, як не існувало їх і від «іспанки».
Було б чудово, якби пандемії донесли до кожного розуміння персональної відповідальності за темпи та масштаби поширення будь-якої хвороби. А також навчили дбати не тільки про власне самопочуття, але і про здоров’я оточуючих.
Адже вдягнути маску, коли хворієш на звичайні застуду чи грип, не відвідувати місця масового скупчення людей, дотримуватися правил особистої гігієни не коштує надзусиль.
Олена Шаріпова