Завдячуючи сайту міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm ми продовжуємо публікацію розвідувально-аналітичної довідки про підрозділи 1-го та 2-го Армійських Корпусів, які розгорнуті та керуються Російською Федерацією на окупованій частині українського Донбасу.
ЧАСТИНА 2 (продовження)
РОЗВІДУВАЛЬНІ ДАНІ ПРО ПІДРОЗДІЛИ ОКУПАЦІЙНИХ 1-ГО ТА 2-ГО АРМІЙСЬКИХ КОРПУСІВ РФ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ДОНЕЦЬКОЇ ТА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ.
2 АК (Другий Армійський Корпус)
2 АК є менш чисельним, до його складу входять лише 4 лінійні бригади, з яких одна – належить 1 АК, але оперативно підпорядковується другому корпусу. Загальна довжина лінії розмежування у межах 2 АК – 158 км, з яких значна частина приходиться або на міську забудову, або на украй складні для пересування через природні перешкоди райони.
Отже, до складу 2 АК входять:
– 2 АК (в/ч 77077)
– 2 ОМСБр (в/ч 73438)
– 4 ОМСБр (в/ч 74347)
– 7 ОМСБр (в/ч 08807)
– 6 ОМСП (в/ч 69647)
– Окремий комендантський полк (в/ч 44444)
– 10 ОАБр (в/ч 23213)
– ОТБ (в/ч 64064)
– ОРБ (в/ч 55055)
– Окремий батальйон охорони (в/ч 73604)
– ОЗРДн (в/ч 13931)
– Окремий батальйон матеріального забезпечення (в/ч 14941)
– Окрема рота РЕБ/РЕР/БПЛА (в/ч 05776)
– Окрема інженерно-саперна рота (в/ч 11011)
Отже, в основних рисах, організаційно-штатна структура 2 АК відповідає структурі 1 АК, що в свою чергу обумовлено їх формуванням за шаблоном російських АК, та вимогою від командування ЗС РФ забезпечити їх інтеграцію до структур російської армії.
Не дивлячись на «компактність» корпусу, а можливо і з огляду на неї, підрозділи 2 АК краще забезпечені ОС відносно штатної чисельності (за винятком 7 ОМСБр). В цілому по корпусу боєздатність підрозділів вища за 1 АК.
7 ОМСБр
7 ОМСБр має в районі оборони н.п. Дебальцеве, яке є критично важливим залізничним вузлом, і при тому згідно з Мінськими домовленостями має входити у підконтрольні Уряду України території. Більша частина району оборони представляє з себе непрохідні для важкої техніки ділянки місцевості, з великою кількістю перепадів висот, балок, тощо.
Єдина ділянка для розвитку наступу в обидва боки – траса Бахмут-Дебальцево. З боку підконтрольного ООС, траса впирається в оперативно-значимі Світлодарську та Миронівську ТЕЦ. З іншого боку, водна перешкода робить розвиток наступу малоймовірним.
Для 7 ОМСБр характерний високий рівень бойової підготовки піхоти, і разом з тим вкрай низький рівень дисципліни, чисельність особового складу відносно штатної сягає не більше як 50%.
6 ОМСП
6 ОМСП («казачій полк» ім. Платова) спирається на населені пункти, зокрема Стаханов, Первомайськ, Ірміно. Штатна структура полка достовірно невідома, але в цілому підрозділ має невисоку, типово казаческу боєздатність.
В зоні відповідальності полку знаходиться з боку ООС важлива траса Попасна-Бахмут, яка є єдиним в даному районі небезпечним напрямком для наступальних дій з боку РФ.
4 ОМСБр та 2 ОМСБр
4 ОМСБр (включно з батальйоном «Прізрак») та 2 ОМСБр – є формуваннями з типовою для обох АК структурою. Особливістю їх району оборони є те, що 80% по фронту він проходить по річці Сіверський Донець, що різко обмежує активність бойових дій на даному напрямку.
2 ОМСБр базується в Луганську, та за рахунок зручного розташування і фактичної неучасті в бойових діях має рекордний для обох АК відсоток укомплектованості в межах 80%.
Всі лінійні підрозділи 1 та 2 АК мають наразі майже ідентичну організаційно-штатну структуру, що відповідає типовому штату ЗС РФ.
Як правило, у склад бригади або полку входить 3-4 (в окремих підрозділах – включно з БТРо) мотопіхотні або мотострілецькі батальйони, танковий батальйон, ГАДн, ГСАДн, РЕАДн, ЗРДн, та інші підрозділи:
Склад окремих підрозділів може відрізнятися залежно від конкретної бригади, що найчастіше обумовлено історичними особливостями формування, та призначенням підрозділу.
Так, замість вогнеметної роти у складі бригади може бути вогнеметний взвод. У складі танкової роти може бути 3 або 4 роти.
Дуже часто зустрічаються рудиментні залишки окремих «легендарних» підрозділів, химерно інкорпоровані в загальну структуру бригади чи полку.
Бригади, що мають у своєму складі БТРо, мають 4 батальйони, БТРо може включати в себе окрему танкову роту, як, наприклад, 1 БТРо у складі 3 ОМСБр.
У 5 ОМСБр наявні лише 2 МСБ, але замість одного, до складу входить 2 танкових батальйони, що обумовлено застосуванням даної бригади в якості корпусного резерву.
На озброєнні лінійних бригад знаходиться як правило техніка аналогічна тій, що наявні у складі ЗСУ, що робиться з метою приховування постачань з боку РФ.
Як правило, це БТР-70 та -80, БМП-1 (БМП-2 наявні в мізерних кількостях), танки Т-64 та Т-72, САУ 2С1, гаубиці Д-30, БМ-21, МТ-ЛБ, ЗРК Оса та Стріла, ПЗРК Ігла, тощо.
Але, існують винятки, наприклад, на озброєнні 9 полку знаходиться батарея Нона-К, які відсутні на озброєнні ЗСУ, тощо.
Звертає увагу на себе той факт, що в залежності від бригади, декларована комплектація технікою складає від 80 до 100%, при тому що комплектація особовим складом майже ніколи не перевищує 50-60 %. Це свідчить про те, що бригади 1 АК є по суті кадрованими, та розраховані на швидке поповнення особовим складом кадрових підрозділів РФ.
Окремі підрозділи, зокрема «Спарта», «Сомалі», «Дізєль» тощо – мають специфічні організаційно-штатні структури, але ці підрозділи мають незначну чисельність, рівень укомплектованості знаходиться на рівні 40%, тому вони здатні або на проведення лише обмежених тактичних операцій, або використовуються як «пожежні команди» для ротацій на невеликих ділянках фронту, або для підсилення найслабкіших батальйонів лінійних бригад.
НАЙБІЛЬШІ ПРОБЛЕМИ 1 ТА 2 АК МАЮТЬ В УПРАВЛІННІ НА ТАКТИЧНОМУ ТА ОПЕРАТИВНОМУ РІВНЯХ.
Збережена радянська система прийняття рішень, типова для більшої частини ЗС РФ і значно ускладнена через подвійне управління, замкнене на РФ:
1) практично не залишає простору для прояву ініціативи для командирів всіх ланок;
2) значно збільшує час прийняття рішень практично на всіх рівнях через подовження командного ланцюга;
3) сильно викривлює наявний стан речей при проходженні через кожну інстанцію через хибні уявлення про обстановку (які, в свою чергу, базуються на окозамильних звітах про високу боєздатність).
Як наслідок – кожне рішення проходить коло інстанцій, фактично зайвих для його успішного формування, і в результаті непоправно спотворюється.
Якщо такий процес, прийнятий в Совітах, слугував свого роду запобіжником «від дурня», і не впливав критично, з огляду на аналогічність процесів у вірогідного противника, то наразі, через 40 років, як у НАТО, так і, дуже значною мірою в Україні, сама процедура прийняття військового рішення, протоколи прийняття рішення, протоколи передачі даних, змінилися у бік мінімізації часу на проходження інформації. Прикладом може слугувати система управління вогнем артилерії ISTAR, яка на практиці була неодноразово застосована в ООС, та довела абсолютну перевагу над радянськими принципами управління артилерією.
Не можна сказати, що 1 та 2 АК зовсім не розуміють даної проблеми. Так, наприклад, у 2 АК систему КББ керівництво корпусу намагається побудувати з огляду на вимоги максимальної гнучкості та швидкості передачі інформації, але, такі приклади поодинокі.
Повністю відсутній, більш того не є технічно сумісним, прямий зв’язок на рівні рота-бригада, вогневий взвод-дивізіон, батальйон-корпус тощо. Обов’язковим є використання ланок зв’язку відповідно до ланцюга підпорядкування, що не є критичним в умовах дій в обороні в малоінтенсивній фазі, але є критично важливим при інтенсифікації бойових дій.
Так, неодноразово фіксувалося, що навіть незначне підвищення інтенсивності призводить до критичного перевантаження каналів зв’язку та прийняття рішень у противника.
Наприклад, виконання завдання вогневим взводом як правило повністю зривається у випадку застосування з боку сил ООС КББ, через відсутність прямої взаємодії взводу з ВУНА, і неможливістю отримувати інформацію про реальний стан поля бою.
Як результат, практика доводить, що швидкість реакції бригадних резервів на загострення складає не менш 4 годин (для найбільш боєздатних підрозділів бригади, таких як рота розвідки, в той час як час реакції ЗВРеЗ вимірюється не менш як 8 годинами), а час реакції корпусних резервів – не менше доби. Виняток складають артилерійські резерви, у випадку їх знаходження на бойовому чергуванні.
На процес прийняття рішень критично впливає вкрай низька забезпеченість 1 та 2 АК засобами РЕР, аеророзвідки, передачі інформації в реальному режимі часу.
Підрозділи РЕР, ППО, ДКЛА рівня вище батальйонного, що задіяні на лінії зіткнення, як правило напряму підконтрольні РФ, комплектуються персоналом з РФ, тому обмін інформацією з ними у більшості випадків неефективний навіть на бригадному рівні.
Винятком є система РЕБ, яку на низці ділянок лінії розмежування противнику вдається наразі застосовувати у режимі реального часу.
В цілому, все це призводить до вкрай шаблонних дій противника, до побудови бойових дій майже виключно за реактивним принципом. У свою чергу, це дозволяє за потреби легко нав’язати 1 та 2 АК необхідний для сил ООС спосіб дій.
Критичною для обох корпусів є проблема морально-психологічного стану особового складу. В обох корпусах, у всіх підрозділах за винятком окремих батальйонів та рот СпП або розвідки, спостерігається надзвичайно низький рівень вмотивованості бійців.
Украй низький рівень матеріального забезпечення (300-400 долл. на місяць з урахуванням надбавок за бойові умови) призвів до природнього відтоку з лав корпусів кадрових військових-добровольців з РФ, та до заміни їх на кадри, що вербуються серед місцевого населення, де подібне грошове забезпечення є прийнятним. Чисельні навчання, перевірки, відправки командного складу на курси підвищення кваліфікації в РФ з подальшим дуже швидким присвоєнням старших офіцерських звань, лише малою мірою нівелює низький освітній та управлінській рівень особового складу.
Розвідувально-аналітичну довідку підготував Роман Гріньов спеціально для читачів сайту InformNapalm.