StopFake – український інтернет-проект, присвячений фактчекінгу (перевірка фактів – прим. ред.). Він створений в березні 2014 року студентами і викладачами Могилянської школи журналістики для аналізу “кремлівської пропаганди у всіх аспектах і проявах”.
Саме цей проект спростував фейк російського «Першого каналу» про те, що малайзійський Boeing рейсу МН17 був збитий біля Тореза Донецької області українським військовим літаком.
Завдяки своїй популярності 27 березня 2020 го StopFake став учасником фактчекінгової програми Facebook. Відтепер саме він допомагатиме соцмережі в боротьбі з фейками та дезінформацією.
І на цьому ми могли б і закінчити, порекомендувавши вам цей проект, але є одне «Але». Інше Українське видання – «Заборона», що спеціалізується на питаннях, які традиційно знаходяться у сфері впливу ліволібералів – гендерні та феміністичні питання, правозахисна діяльність, боротьба з гомофобією, засудження правоконсервативних ініціатив та фашзму, «зелені технології» несподівано знайшло в Українському проекті «нацистський слід».
Які ж сліди нацизму знайшла «Заборона»?
– Виявилось, що один зі співробітників «StopFake» Євген Федченко засудив те, що Громадське назвало патріотичну ініціативу «С14» нацистською! До речі, «С14» потім подала до суду на «Громадське» і виграла суд, тож «Громадське» спростувало свої слова.
– Той же Федченко підтримав сайт «Миротворець» під час іншого скандалу. Тоді «Миротворець» опублікував дані журналістів, які вирішили акредитуватися в прес-службах так званих «ДНР-ЛНР». Федченко засудив цих журналістів (який жах!)
– Марко Супрун, іноземне обличчя проекту, колись виступив на Молодіжному націоналістичному конгресі, поруч з людьми, які були схожі на лідерів гуртів «Кому вниз» та «Сокира Перуна», які вважають себе націоналістичними. Також «Заборона» знайшла у одного з них татуювання у вигляді хреста, а також інші ознаки «праворадикальності». Також лідерів гуртів, які стояли поряд побіжно звинуватили в антисемітизмі.
– Також Марко Супрун дружить з українським націоналістичним видавцем Дмитром Савченком.
Проте проблема полягає не в тому, з ким хто дружить – це справа інша. Кожен має право дружити з ким хоче, а людину все ж не варто називати нацистом, аж поки вона сама не визнає свою приналежність до цієї ідеології, або хоча б не підтвердить свою підтримку усім тезам, які вміщує в себе нацизм.
Жодних татуювань, сумнівних поглядів на історію і виступів з сумнівними гуртами недостатньо – потрібно чітко провести ідеологічний аналіз усіх тез, які висуває гурт. Підозрілі вчинки у молодості можуть бути всього лише помилками молодості.
Проте «Заборона», користуючись побічними фактами спробувала визначити ідеологічну приналежність певного кола осіб не питаючи у них нічого і не розбираючись у їх політичних поглядах. Звичайно, що у багатьох журналістів з’явилися підозри, що справа не в поглядах лідерів гуртів чи фактчекерів, а в поглядах самих журналістів «Заборони».
Вдало цю ситуацію прокоментував інший медійник, журналіст Отар Довженко: «Повторюся: політична боротьба не є функцією журналістики. Нам не варто й не можна бути ніякими “-істами” – тільки журналістами. Всі інші “ізми” потрібно вміти лишати за порогом редакції».
Проте цим не закінчилося – гнівним постом проти редактора «Заборони» Катерини Сергацкової «випалив» журналіст Роман Скрипін. Як журналісти «Заборони» за зовнішніми ознаками спробували визначити нацистськість, так і Роман Скрипін за походженням редактора визначив її проросійськість. Окрім цього він звинуватив Катерину у незнанні мови у 2015 та… недостатньому вихованні сина.
Хоча цей пост, де-факто і був настільки нецензурний, що Фейсбук видалив його, але все ж він – фактично зеркальна копія статті «Заборони».
Таким чином ліберальні журналісти кидають тінь на українських фактчекерів і повторюють тези російської пропаганди. До речі, щось подібне до цієї статті свого часу написали проросійські медіа: RT та Strana.ua. І це б’є передусім по Україні і по нашій готовності до інформаційної війни.
Хотілося б нагадати шановним журналістам із «Заборони» – якщо впаде Україна, то разом з нею впадете і ви, і фактчекери, і націоналісти. Адже зараз всі громадські активісти знаходяться в одному човні – тож краще не розхитувати його зайвий раз.
Прочитати і обдумати матеріали «Заборони» ви можете тут:
Нагадаємо