Думаємо ви чи ваші знайомі хоч раз задавалися питанням: «А що буде, якщо Путін нападе?», «Чи готова українська армія до великої війни?», «Які недоліки мають наші Збройні сили?», «Чому ми не будуємо заводи з виробництва боєприпасів?» і тд.
Так от – зараз ми відповімо на усі найголовніші питання, які час від часу виникають у кожного українця, коли він чує про нашу армію. Ми вирішили поговорити про це зі спеціалістом з військових конфліктів у СНД, автором близько 40 книжок про етапи російсько-української війни та інші військові конфлікти, Михайлом Жироховим https://www.facebook.com/girohov
Сьогодні тема розмови – чим українське військо уславилося за час війни – головні перемоги ЗСУ під час війни на Донбасі.
«На перше місце я б поставив рейд 95-ї бригади. Особливим його робить дальність – в ході рейду було пройдено близько 470 км, з яких 170 км тилами ворога, а також деблоковано українських солдат на кордоні. Також треба згадати і завдання, які військові там виконували. Фактично рейда було два – один у серпні, з-під Шахатрська до Красного луча, а другий рейд – рейд по приазовському напрямку. Вони вийшли на кордон, взявши Тельманово (але цей населений пункт по Мінським домовленостям віддали росіянам). Для супротивника це була велика несподіванка. І потужно було те, що український прапор з’явився на окупованій території, там чекали російські танки, а з’явилися українські БТР-и.
На другому місці – оборона Луганського аеропорту. Це перш за все заслуга 80 аеромобільної бригади, але там брали участь і 25 бригада, і 1 танкова. Аеропорт Луганський знаходиться на віддаленні від Луганська, фактично в степу. І з усіх сторін його можна було атакувати. І коли ще було перервано постачання після збиття Іл-76 14 червня 2014 року, то ці бійці просто витримали дуже велику кількість обстрілів і нападів без належного постання. Тільки в кінці серпня, коли фронт покотився – вони відійшли – і відійшли без великих втрат.
На третьому місці – бойові дії на прикордонні. Після обстрілу Зеленопілля 11 липня росіяни почали відкрито застосовувати артилерію з боку кордону РФ. І це постійні обстріли – 16-14 годин на добу. Уявіть собі, який був тиск. 79 аеромобільна бригада, разом з 51-ою та 24-ю механізованими, разом з прикордонниками тримали пункти пропуску до останнього – до початку серпня, коли вже було неможливо. РФ використали розтягнуті лінії постачання, росіяни діяли групами спецназу, нападали, закладали фугас. Коли спробували постачати припаси повітряним шляхом, то суттєво підсилили протиповітряну оборону і збили наш транспортний Ан-26. Після цього літати було неможливо. І ці солдати по 3-4 доби не мали не просто їжи, а навіть питної води. І вони вистояли.
На четвертому місці – Дебальцево. Говорять деякі, що великі втрати – але врахуйте те, в якому стані була оборона! Там була виступ, який повністю прострілювалася російською артилерією. Виходити ж можна було лише однією дорогою – і группіровка вийшла, причому і з мінімальними втратами особовому складу. І втрати з тим же Іловайськом навіть не можно не порівняти. Там були прорахунки командування звичайно. Коли втратили Вуглегірськ, і не було резервів, наприклад у напрямку Логвиново. Розвідка спрацювала дуже погано.
Ну і кінець-кінцем те, як ми зупинили – регулярні російські війська в кінці серпня 2014 року на приморському напрямку! Росіяни тоді діяли мобільними батальйонно-тактичними групами, а то ж люди думають, що там якісь танкові клини йшли. І у нас тоді був єдиний козир – артилерія.
Командування проведенням АТО зібрало потужний артилерійський кулак – вся наявна на той час артилерія 152 мм і 122 мм, реактивні системи залпового вогню «Град», «Смерч», «Ураган», тактичні ракети «Точка У».
Так, саме на той період зафіксована максимальна кількість пусків по росіянам. Для розуміння, якщо за весь час війни на Донбасі було використано 95 «Точок У», з них 30 – на кінці серпня-початку вересня. Артилеристам не встигали підвозити снаряди. І майже кожен снаряд потрапляв точно в ціль.
І росіян зупинили не політичні мотиви, а величезні втрати. Навіть зараз їх оцінити можна тільки гіпотетично. Більшість бійців були з-за Уралу, з маленьких містечок, і їх батьки підписали угоди про нерозголошення тому у ЗМІ про них просто не було. В приватних розмовах розмовах російські офіцери це визнають – втратили дуже багато людей. І техніку всю підбиту вони вивозили масово.
Це, до речі, нинішня реальність локальних конфліктів – безконтактна війна. Тобто у серпні 2014 року українська армія діяла за всіма настановами сучасної військової думки – як американці в Сирії чи Ізраїль проти палестинців».
Наступний раз наш експерт відповість на питання: «Що буде, якщо Путін нападе?». Як можуть наступати росіяни, як оборонятимуться українці, і чому Генштаб не буде обороняти Чернігівщину – читайте в нашому наступному матеріалі.