В цьому році очікується початок хвилі закриття шахт, на окупованих територіях Донецької та Луганської областей
Про це йдеться в статті Дмитра Кирилова для Радіо Свобода.
За інформацією журналіста, перша справжня екологічна катастрофа на Донбасі почнеться не в “ДНР”, відомої своїми ртутними рудниками, величезними складами хімічних відходів і радіоактивної шахтою “Юнком”, а саме в Луганській області, бо тут російські окупанти затопили всі шахти об’єднань “Первомайськвугілля”, “Стахановвугілля” і “Донбасантрацит” ще в 2014-2015 роках.
Вода із затоплених шахт “Первомайськвугілля” ще в 2018 році через шахту “Батьківщина” прорвалася в діючу українську шахту “Золоте”, затопивши її повністю за лічені дні. Зараз шахтні води відкачуються і без очищення потрапляють в річку Лугань, а далі в Сіверський Донець і, зрозуміло, поступово і невпинно заповнюють існуючі водоносні горизонти.
“Луганська область відрізняється від Донецької тим, що живиться водою з підземних водозаборів (в Донецьку йде канал Сіверський Донець – Донбас) . Далі просто – найближчий Попаснянський водозабір знаходиться на підконтрольній Києву території, але 90 відсотків його води йде споживачам в “ЛНР”. Якщо водні горизонти затоплять брудні шахтні води, проблему питної води для сотень тисяч людей потрібно буде якось вирішувати. Масштаб проблеми потроху починають розуміти всі. Тому неформальні контакти з експертами “на тому боці” через західні благодійні фонди вже зараз відбуваються якраз по екологічним проблемам “ЛНР”, а не “ДНР”, – повідомляє Кирилов.
Є проблеми і через затоплення шахт “Стахановугля” – питні горизонти забруднюються, наземні водні ресурси починають висихати.
“Ситуація настільки очевидна, що стали публічно по телевізору обіцяти відновити водовідлив, але це неможливо: насоси або потонули, або ті, що були на поверхні, розкрадені і порізані на металобрухт. Нас всіх тут годують в основному словами”, – розповідає Радіо Свобода джерело на непідконтрольною території Луганської області.
Затоплення шахт в ОРДЛО триватиме і надалі, бо Росія як не планувала. так і не планує вкладати величезні гроші в гірничу промисловість Донбасу.
“Вони жеруть самі себе, жеруть людей, які пачками звільняються, бо немає ніяких перспектив, – розповідає про настрої в шахтарському середовищі співрозмовник з міста Антрацит. – Якщо раніше, в 2014 році люди поверталися, бо тут є хоч якісь будинки -квартиру, то зараз це житло багато хто готовий не те що продавати, а просто залишати – нехай буде як воно буде! Всі, хто має освіту і професію, прут в основному в Росію, де користуються досить серйозним попитом: наші люди працьовиті і для них ті гроші, які зараз платять в РФ, здаються на тлі наших реалій дуже істотними. Ще років п’ять такого планомірного випалювання – і не залишиться жодного сенсу ні в яких мирних переговорах, на цій землі не залишиться нічого: ні людей, ні землі “.
Катастрофа у вугільній промисловості Донбасу стосується не тільки екології. Цілі міста втрачають сенс свого існування, деградує велика територія, звідки масово виїжджає працездатне молоде населення. Тут уже не може бути бунту, тут скоро залишаться одні пенсіонери і жінки з дітьми в очікуванні виклику від своїх годувальників.
Можливо, саме так в головах місцевих “адміністраторів” і виглядає «умиротворення регіону».