Щоб побачити космос на власні очі не потрібно витрачати великі гроші на квиток для суборбітальної подорожі. Зблизька космос можна спостерігати навіть з повітряної кулі.
Повітряна куля, здатна піднятися в стратосферу називається стратостат або стратосферний аеростат. Він призначений для польотів на висоту понад 11 кілометрів. Стратостати, призначені для підйому лише до нижніх шарів стратосфери, називаються субстратостатами.
Space Perspective представила дизайн капсули до повітряної кулі, яка відкриває можливість я туристичних польотів до межі космосу. Капсула підніматиметься в стратосферу на висоту 30 км на повітряній кулі. Планується, що політ триватиме близько шести годин. На борту капсули можуть розміститися дев’ять осіб – пілот та вісім пасажирів.
Компанія обіцяє перші польоти розпочати в 2024 році. Space Perspective вже продала 900 квитків по $125 тисяч кожен. Це набагато дешевше за суборбітальну космічну подорож.
Спроба побачити космос, піднявшись у стратосферу на повітряній кулі була вперше реалізована ще 90 років тому. Але тоді більшість “екскурсій” закінчилася трагічно.
Історія польотів у стратосферу.
Перший у Світі стратостат був сконструйований та побудований швейцарським ученим Огюстом Пікаром. 27 травня 1931 він та Пауль Кіпфер здійснили перший в історії політ в стратосферу з міста Аугсбург (Німеччина) Вони змогли піднятися на висоту 15785 метров. Стратонавтам вдалося вдало приземлитися в тірольських Альпах.
18 серпня 1932 Пікар здійснив другий політ разом з бельгійським ученим Максом Козінсом. Стратостат стартував із Цюріха та досяг висоти 16,2 км. Під час польотів Пікар зібрав важливі дані про верхні шари атмосфери та про космічні промені.
Негайно наздогнати і перегнати Пікара вирішили в СРСР.
30 вересня 1933 року стратостат «СССР-1» конструкції К. Д. Годунова (на фото) піднявся на висоту 19 кілометрів.
30 січня 1934 року з Кунцева (під Москвою) стартував стратостат «Осоавіахім-1». Після досягнення висоти 20,6 км, було втрачено зв’язок з пілотами. Політ завершився катастрофою, все обладнання було розбите, члени екіпажу загинули. Зім’яту від удару об землю капсудлу-гондолу було знайшли в Інсарському районі Мордовської області, біля села Потизький Острог, за 8 км на південь від станції Кадошкіно. Судячи із записів у “Бортовому журналі”, апарат досяг висоти 22 км. Членів екіпажу нагороджено орденом Леніна посмертно. Урни з їхнім прахом були поховані в Кремлівській стіні особисто Сталіним, Молотовим та Ворошиловим.
В 1934 року аварією закінчився і політ стратостата «СРСР-2».
26 червня 1935 року стартував стратостат «СРСР-1-біс». На етапі зниження з’ясувалося, що оболонка пвітряної кулі пошкоджена. Після входу із стратосфери в тропосферу, двоє пілотів вистрибнули з парашутом, а третьому вдалося більш-менш вдало приземлити гондолу.
У 1937 році стратостат «СРСР-3» теж зазнав аварії.
16 липня 1938 року з льотного поля під Звенигородом (Підмосков’я) стартував субстратостат “ВВА-1”. 18 липня 1938 року шар-стратостат приземлився на високовольтну ЛЕП у центрі міста Сталіно (сьогодні м. Донецьк, Україна). Вибухнув водень, яким була заповнена повітряна куля. Стратонавтів було поховано в Сталіно на перетині бульвару Пушкіна та проспекту 25-річчя РСЧА. 26 квітня 1953 р. На могилі було встановлено пам’ятник.
22 червня 1940 р. «Осоавіахім-2» стартував у Звенигороді. На перших секундах зльоту на висоті 10 метрів гондола відірвалася від повітряної кулі… Екіпаж відбувся забоями.
У 1958 році в СРСР було побудовано стратостат «Волга»… Але в цей час вже почалася ера космічних польотів і ідею польотів на повітряних кулях у стратосфері відклали до першої половини 20-их років 21 століття.
Олександр Олійник, НОВА: новини ветеранів АТО/ООС
