Українська армія народилася в горнилі боїв за нашу землю тільки через 23 роки незалежності, до того вона виживала і існувала в умовах латентного, а моментами і нахабно відкритого її знищення п’ятою колоною в середині нашої держави. Тільки завдяки міцним історичним підвалинам вітчизняних воєнних традицій і духу воїна, який в крові наших захисників передавався з покоління до покоління, українська армія є непереможною і навіть в оточенні ворогів і зрадників продовжує захищати нашу землю.
Воєнні традиції українського воїнства беруть своє коріння ще з лицарських часів періоду України-Русі – дружина князів київських та галицьких, славетне козацьке товариство січовиків і реєстровців, гайдамаки, січове стрілецтво, армія УНР, повстанці УПА та українські бійці в складі червоної армії та інших іноземних армій – всі вони жили та помирали за Україну, відважно билися та перемагали ворогів нашої неньки.
Та навіть з найвідважнішими воїнами будь-яка армія потребує технічного оснащення за останнім словом техніки, адже чим краща техніка, тим менший ризик для життя військового і більший шанс знищити ворога. В арміях українських воїнів-захисників, в силу історичних обставин, зазвичай була скрутна ситуація з технічним оснащенням, проте після здобуття незалежності, Збройні Сили України отримали численний спадок озброєння та військової техніки. Як в складі діючих військових підрозділів, так і на складах ОВТ була величезна кількість танків радянського виробництва різних типів та модифікацій. Найбільшої кількості було танків зразка Т-64 та Т-72, проте був і третій, менш чисельний проте найдосконаліший на той момент зразок танків – Т-80. Станом на кінець 1991 – початок 1992 рр., коли Збройні сили СРСР були остаточно поділені, загальна кількість танків, яка залишилася в складі Збройних Сил України складала близько 4 тис. танків, з них танків зразка Т-80 було приблизно 300 одиниць.
Танки сімейства Т-80 були основним бойовим танком радянської армії на рівні із Т-72 та Т-64, хоча і були розроблені трошки пізніше. Т-80 – перший в світі серійний танк з єдиною газотурбінною силовою установкою. Перший в світі ОБТ з вбудованим динамічним захистом. На озброєнні армії СРСР з 1976 р. Т-80 являється покращеною та досконалішою версією танків Т-64, хоча і розроблялися окремим конструкторським бюро, та все таки розробки велися на основі роботи харківських інженерів.
Паралельно з процесом модернізації танків типу Т-64 і Т-72, на основі виявлених недоліків, та порівняння з розвідувальними даними по перспективних закордонних розробках в СРСР конструкторські бюро бронетанкових заводів вели проектні розробки нових танків. Так уже з кінця 60-х рр., в КБ “Кіровського заводу” в тодішньому Ленінграді було розроблено перші прототипи Т-80. Сімейство танків Т-80 стали першими на той час в світі серійними танками з єдиною газотурбінною силовою установкою. Перші серійні зразки були розроблені на базі танку Т-64 та випускалися на бронетанковому заводі в Ленінграді. На сьогоднішній день машини даної лінійки прийняті на озброєння Збройних сил України, Російської Федерації, Республіки Корея, Кіпру та Пакистану.
Перший дослідні зразки машин з газотурбінною силовою установкою нового покоління, “Об’єкт 219СП1”, були виготовлені 1969 р. На танк було встановлено двигун ГТД-1000Т потужністю 1000 к.с. Наступний “Об’єкт 219СП2” вирізнявся покращеними тактико-технічними характери стиками в порівнянні з машинами типу Т-64. Випробування перших прототипів показали, що встановлений новий двигун сприяв збільшенню масси. Також змінилися динамічні характеристики танка, які вимагали внесення суттєвих змін до ходової частини. Було розроблено нові ведучі і направляючі колеса, опорні і підтримуючі катки, гусениці з гумовими біговими доріжками, гідроамортизатори і торсіонні вали з поліпшеними характеристиками. Була змінена і форма башти. Гармата залишалася 125 мм 2А46-1 з теплозахисним кожухом, електро-механічною системою заряджання і оптичним прицілом-далекоміром ТПД-2-49.
Впродовж 1976–1978 рр. на “Кіровському заводі” велися роботи з модернізації та вдосконалення танків Т-80, так уже в 1978 р. було прийнято на озброєння танк “Об’єкт 219Р”, офіційна назва “основний бойовий танк Т-80Б”. На даному зразку було встановлено: ККРО 9ДО112-1 “Кобра”; СКВ 1А33; лазерний приціл-далекомір 1Г42 та БВ 1В517; стабілізатор 2Е26М; гладкоствольна гармата 2А46-2; система запуску димових гранат 902А “Хмара-2”, посилено бронювання башти; з 1980 р. встановлювався двигун ГТД-1000ТФ (1100 к.с.). З 1982 р. встановлювалася гарматно-пускова установка 2А46М-1. Бойова маса 42,5 т. В ході оснащення танків радянської армії системами динамічного захисту в першій половині 80-х рр., на озброєння було прийнято нову машину Об’єкт 219РВ – основний бойовий танк Т-80БВ. Модифікація Т-80Б з навісним динамічним захистом “Контакт-1” і посиленим бронюванням башти; бойова маса 43,7 т. Танк прийнято на озброєння в 1985 р.
Того ж 1985 р. було розроблено “Об’єкт 219АС”. На даний Об’єкт було встановлено ККРО 9ДО119 “Рефлекс” і систему керування вогнем 1А45 “Іртиш” (лазерний приціл-далекомір 1Г46, електронний балістичний обчислювач, стабілізатор 2Е42, ПРНК ТПН-4С, комбінований нічний приціл ТПН-4 “Буран-ПА”), гарматно-пускова установка 2А46М-1 система запуску
димових гранат 902А “Хмара-2”, ППО 3ЕЦ13 “Іній”, нова комбінована броня з вбудованим динамічним захистом, з 1990 р. встановлювався двигун ГТД-1250 (1250 к.с.) і КУВ 9К119М “Інвар”. Бойова маса 46 т. На озброєння даний танк був прийнятий того ж 1985 р. під маркуванням “основний бойовий танк Т-80У” Однак танк Т-80У виробляли недовго. Його нова силова установка ГТД-1250 раніше споживала занадто багато палива і була складною в обслуговуванні. Натомість почали виробляти дизельну модель Т-80УД.
З 1987 р. почали випускати Т-80УД з дизельним двигуном 6ТД потужністю 1000 к. с. замість газотурбінного. Цей танк був краще пристосований до бойових дій в пустелі, де повітря насичене пилом. На ранніх Т-80 двигуни мали малий ресурс в пустельних умовах через підвищений відсоток зносу від впливу піщаного пилу. Це був останній варіант танка Т-80 радянського виробництва.
У 1985 р. багато радянських танків отримали в маркуванні додаткову букву “В”, що говорило про встановлення на них системи динамічного захисту. Безліч прямокутних коробочок, що покривають башню, корпус і борти танка, містили невеликі заряди спеціального вибухової речовини. При попаданні в коробочку кумулятивного снаряда противника вона детонувала і зводила ефективність снаряда до нуля.
Разом з численними перевагами над Т-64 і Т-72, були у Т-80 і серйозні мінуси. Газотурбінна силова установка коштувала в 10 разів більше дизельного двигуна і вимагала серйозного догляду, а в разі виходу її з ладу ремонт був складним і дорогим. Витрата палива був вища, ніж у дизеля – 5,5 л/км, проти 3,8 л/км (дизельні силові установки), що негативно позначалося на дальності ходу, крім того, потрібно постійно чистити повітряні фільтри, тому що ГТД-1000ТФ засмоктує велику кількість повітря – до 6 м³ повітря в секунду. Був і ще один мінус – з прийняттям на озброєння Т-80, Радянська Армія отримала три типи основних бойових танків, з невеликими відмінностями в характеристиках, але з абсолютно не взаємозамінними вузлами, що робило їх експлуатацію, постачання запчастинами і обслуговування складним і вимагало великих витрат. Танки були уніфіковані в плані гармат, боєприпасів, частково по електроніці і системам управління вогнем. У листопаді 1975 р. тодішній міністром оборони Андрій Гречко заборонив подальше виробництво танків Т-80 через занадто великі витрати палива та незначне збільшення вогневої потужності в порівнянні з Т-64А. І тільки через п’ять місяців наступник Гречка Дмитро Устинов дозволив розпочати серійне виробництво нового танка.
На сьогоднішній день на озброєнні ЗСУ в наявності близько 91 одиниця танків Т-80, та близько 100 одиниць на зберіганні.
Танки сімейства Т-80 допомагали нашим захисникам на сході України захищати нашу незалежність і знищувати ворогів. На даний момент машини даного зразка є на озброєнні окремих танкових бригад і танкових батальйонів десантно-штурмових бригад. Танкісти, які мають досвід роботи на Т-80 дуже гарно відгукуються про машини даного зразка.
Зі слів ветерана бойових дій на сході України, досвідченого танкіста-навідника, старшого сержанта Олійника Олександра, най помітнішим плюсом танків Т-80 є плавність, та м’якість ходу даних машин, за рахунок прорезинених сегментів гусениць та прорезинених опорних катків. Так, старший сержант зазначив, що прикладу на Т-64 під час ходу по твердій місцевості, присутні дуже сильні вібрації, були випадки навіть розкалібрування регуляторів приладів спостереження через вібрації, проте у машинах Т-80 даний недолік відсутній, за рахунок м’якості та плавності ходу.
Також було відзначено переваги нового багатопаливного газо-турбінного двигуна ГТД-1000Т. Принцип роботи даного двигуна заснований на роботі турбін, схожий до авіаційних двигунів, навіть часто некомпетентні експерти заявляють, що силова установка Т-80 являється вертолітним двигуном, проте це фейкове твердження, так як на танку ідуть набагато сильніші навантаження на роботу силової установки, авіаційні зразки просто-на-просто не змогли б потягнути такі навантаження. Газо-турбінний двигун не тільки дає вищі обороти, та більшу потужність машині, навіть при роботі на різних типах палива, а і набагато краще проявляє себе в різних кліматичних умовах. Так за словами і старшого сержанта Олійника, та старшого лейтенанта Вовка, дизельні двигуни Т-64 дуже примхливі в умовах низьких температур, для дизельних силових установок – це характерний недолік, та в газо-турбінних двигунах даний недолік відсутній, вони набагато краще запускаються при низьких температурах. Проте даний двигун дуже високі апетити палива має – розхід на 100 км являється набагато вищим – результатом цього є набагато вища потужність двигуна в кінських силах (1000-1200), та в швидкості – 70 км/год. При більшому розході палива, ГТД споживає значно менше масла (в 16-20 разів). Що стосується участі газотурбінних машин в реальних бойових діях, то, за свідченням ветеранів, Т-80 показали себе з найкращого боку, вони часто витримували численні попадання різних протитанкових засобів.
Найбільш активно Т-80 використовувався в першу чеченську кампанію і був розкритикований багатьма експертами за низьку живучість. Хоча більшість втрат Т-80, скоріше, не на совісті розробників танка, а на совісті тих, хто безвідповідально використовував швидкісні і маневрені машини в тісноті вулиць Грозного, де вони взагалі не повинні були діяти. Хоча Т-80 добре захищені від прямих лобових влучень, багато танків було знищено в результаті критичних вибухів, а їхні башти відлітали після численних пострілів, здійснених чеченськими бойовиками із гранатометів РПГ-7В і РПГ-18. Також виявилося, що автомат заряджання Т-80 “Корзина” мав фатальний недолік у конструкції. У системі автоматичного заряджання готові снаряди зберігалися у вертикальному положенні, і їх тільки частково захищали опорні катки. Спрямований вище опорних катків у бік танка постріл з РПГ часто викликав детонацію боєкомплекту і призводив до зриву башти. Дані недоліки використання танків даного зразка були враховані також і українськими інженерами, які в наступному сімействі танків – Т-84, яке було розроблене з численними запозиченнями від Т-80, усунули вищеперераховані мінуси.
Збройні Сили України використовують танки Т-80 у складі ОТБр та танкових батальйонів ОДШБр в конфлікті на сході України, зі сторони незаконних збройних формувань та підрозділів армії Російської Федерації не було помічено використання Т-80 на Донбасі, на даний час основу танкових підрозділів окупанта складають машини Т-72, зрідка старі Т-64.
Нижче наведено порівняльний аналіз тактико-технічних характеристик танків сімейства Т-80:
Отже говорячи про зразки танків Збройних сил України, а саме про сімейство танків Т-80, можна зробити висновок, що машини даного зразка, як і Т-64 і Т-72 є спадком Збройних сил України від армії СРСР, це остання радянська танкова розробка. Танки Т-80 відмінно виконують бойові завдання в складі підрозділів Збройних сил України. Чисельність даних машин на озброєнні дуже мала, проте коефіцієнт корисної дії їхнього використання
являється дуже високим. Саме цю машину вибрали танкісти десантно-штурмових військ – це вагомий показник. Так дана машина має величезну кількість мінусів, як і будь-яка одиниця техніки створена людиною. Ідеальною техніку робить не конструкторська думка і не інженерне виконання, а досконале використання її професіоналом – саме таким професіоналом, якими являються наші танкісти і їхні командири, які у же шостий рік коров’ю і потом, не жаліючи свого життя і здоров’я захищають нашу землю.
Любомир Максимів, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС