Археологи виявили поховання скіфських амазонок у Воронезькій області

Археологи виявили у Воронезькій області поховання амазонки у головному уборі з дорогоцінних металів, яке датується другою половиною IV століття до нашої ери. Як повідомляється в пресрелізі Інституту археології РАН, останки амазонки знайшли під час дослідження курганного могильника Дівиця V, інформує УНН.

Дослідники відзначають, що раніше їм вдавалося знайти тільки окремі частини подібних головних уборів, тепер же вони знайшли його повністю цілим.

У IV-III ст. до н.е. були поширені серед ритуальних жіночіх головних уборів булипоширені калафи, тіари і клобуки.

Скіфський калаф – циліндричний спереду головний убір, збоку мав дугоподібний край (подібно кокошнику), з м’яким закритим верхом і потилицею. Його висота складала 10-16 см. Передня частина прикрашалася рядами золотих пластинок, а ззаду накидалося покривало із золотими бляшками. Скіфський калаф мав шкіряну основу, яка закріплювалася на дерев’яному обручі, що охоплював голову.

 

“Таких головних уборів знайдено трохи більше двох десятків, і всі вони були виявлені в “царських”, або в курганах дуже заможних осіб степової зони Скіфії. Ми вперше знайшли такий убір в курганах лісостепової зони, і що особливо цікаво – убір вперше виявлений у похованні амазонки”, – каже керівник експедиції археологів Валерій Гуляєв.

У давнину гробниця була накрита дубовими плахами, які були укладені хрест-навхрест і спиралися на 11 потужних дубових стовпів. Могильна яма була оточена валом глини, узятої з грунту під час спорудження могили.

 

“У кургані виявли поховання чотирьох жінок різного віку: дві молоді жінки 20-29 і 25-35 років, дівчинка-підліток 12-13 років і жінка 45-50 років. Всі чотири жінки були поховані одночасно, на що вказує те, що один зі стовпів, що підтримують перекриття гробниці, знаходився в дромосі і повністю перекривав прохід, і обійти його при подальших похованнях було б неможливо”, – йдеться у звіті. Вузький вхід-дромос до гробниці зі східного боку.

 

На останньому фото можна побачити, що ліворуч від небіжчиці знаходиться досить масивне бронзове дзеркало з ручкою. Воно більше схоже на сковорідку. Трохи вище (праворуч на фото) знаходиться масивний наконечник списа довжиною близько 30 сантиметрів.

Дзеркало досить велике, приблизно 20 сантиметрів у діаметрі. Щоб отримати відображення поверхню дзеркала полірували. Скіфські жінки часто використовували такі дзеркала для ворожіння. Відголоски тих часів збереглися у казках, коли власниця дзеркала звертається до нього з проханням щось їй показати. В Україні навіть у 21 столітті деякі дівчата теж використовують дзеркало під час ворожіння на «судженого-ряженого». Наявність дзеркала у похованні вказує, що ця жінка була не просто заможною, а могла бути ще й ворожкою. Крім дзеркал скіфи для ворожіння ще використовували вербові прутики. Але у повідомленні про них не згадується.

Цікавий ще і той момент, що біля цієї жінки було залишено зброю – спис. У жіночих похованнях скіфів зброя майже не зустрічається. Саме наявність спису і дозволило археологам назвати це похованням амазонки – жінки-воїна.

Додаткова інформація:

Скіфи — назва племен, яка у сучасній науковій та художній літературі застосовується до практично ВСІХ КОЧОВИХ народів, що мешкали у 7 – 3 ст. до н.е. на землях Великого Євразійського Степу: від степів України на заході й до сучасних Монголії та Китаю на сході.

За свідченнями Геродота «Скіфський квадрат» майже повністю вписується в межі сучасної Центральної та Східної України. «Велика Скіфія» мала форму «близьку до квадрата» зі стороною приблизно 800-900 кілометрів і займала територію від Дунаю до Дону та від Дону до Воронежа.

Крім царських скіфів на території «Скіфського квадрату» мешкали: алазони, калліпіди, таври, скіфи-кочівники (номади), скіфи-орачі та скіфи-землероби, неври, андрофаги, гелони, меланхлени, будіни, сармати.

На 4 століття до нашої ери припадає розквіт Скіфії.

У 3 столітті до н.е. територію «Скіфського квадрату» заселяють родичі скіфів – сарматські племена.

 

За матеріалами УНН