Двадцять років тому, у 2000 році, в Україні з метою «всенародного вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Другої світової війни, їх подвигу та жертовності» і «на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань» з’явився День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.
Він відзначається щорічно 22 червня, у день початку бойових дій між нацистською Німеччиною на Радянським Союзом. Проте у цей день згадують не тільки полеглих у Другій світові, але й тих, хто загинув у цілому ряду військових конфліктів, наприклад, Громадянській війні та війні в Афганістані.
У 2014 році до цього списку додалася ще одна війна. І знову, як і в сорокові роки минулого століття, найзапекліші битви відбуваються на сході країни.
Російська федерація теж проголосила «Днем памяти и скорби» 22 червня. Проте у 2014 вона вирішила відсвяткувала його, заздалегідь, ще у березні, окупувавши Крим.
Окрім цього східний сусід активно підтримував проросійських бойовиків зброєю, інструкторами та застосовував власні військові сили проти українців. «Памяти и скорби» не вистачило у РФ і для того, аби не множити жертв війни. Якраз на наступний день після свята, 23 червня, проросійські бойовики, за даними МОЗ вбили 4 дітей на Донбасі.
Тож сьогодні українці згадують ще й тих людей, які загинули боронячи власну державу на сході України, а також цивільних мешканців, які стали жертвою агресора.
20 травня 2011 року Верховна Рада на честь пам’яті і скорботи за полеглими запровадила всеукраїнську хвилину мовчання. Було доручено забезпечувати 22 червня кожного року приспущення державного прапору України із чорними стрічками на будинках та спорудах органів та установ державної влади та забезпечувати о 10:00 хвилину мовчання, зупинивши на цей час роботу в установах та організаціях.
НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС