Коли скінчилася Друга Світова війна й весь світ святкував перемогу над Гітлером – був народ, для якого це свято було аж ніяк не святковим. Народ, який втратив 6 мільйонів з 9 мільйонів тих, які відносили в Європі себе до нього. Народ, якого Гітлер не бажав навіть перетворити на рабів, як інших – ні, він просто хотів його винищити. Народ, якого ніхто не бажав прихистити й який не мав права навіть повернутися до себе на Батьківщину, тому що там панували одні з переможців – британці, які не бажали пускати цей народ до його домівки. Не бажали та й годі.
І цей народ, майже винищений нацистами, пригнічений пихатими британцями, десь знайшов сили, аби повстати проти тих, хто щойно переможно закінчив Другу Світову війну – проти “Імперії, над якою ніколи не сідає Сонце”.
Євреї, воюючи в британській же армії проти наци, створили підпільну армію – “Єврейський рух спротиву”. До 1948 року, незважаючи на морську блокаду, вони привезли до Ерец Ісроель 85 тисяч своїх співплемінників з Європи.
Єврейське повстання та рух спротиву, сприятлива міжнародна ситуація призвели до того, що британці офіційно зреклися свого мандату на управління Палестиною. 29 листопада 1947 року Генеральна Асамблея ООН вирішила більшістю голосів (33 проти 13), що в Палестині мають бути створені дві держави – єврейська та арабська. Араби, щоправда, воювали на боці Гітлера, але й вони мали отримати свою державу – ще одну. Але арабів обурило те, що євреї тепер отримають свою країну – одну-єдину в світі. Тому, щойно 14 травня 1948, в день, коли офіційно закінчився термін британського мандату, “батько-засновник” Давід Бен Гуріон проголосив створення Медінат Ісроель – Держави Ізраїль, також щойно створена Арабська республіка Фаластин, в союзі з Єгиптом, Йорданією, Сирією, Ліваном та Іраком вдерлися на територію єврейської держави, якій не виповнилося на той момент і кількох годин.
Їхні армії разом числом значно перевищували ВСЕ тодішнє населення Ізраїлю. Вони мали на озброєнні бойову техніку, яку полишили їм колишні хазяї-німці, їх армії пройшли вишкіл, яким керували нацистські офіцери-втікачі. Вони казали, що заспокояться лише тоді, коли “скинуть останнього яхіді (єврея) в море”. І вони ганебно програли.
Новостворений Ізраїль, вступив у цю першу війну, не маючи ні танків, ні артилерії, ані літаків. Першими танками стали трофейні німецькі “Тигри” та “Пантери”, а першими літаками – винищувачі “Мессершміт-109”, куплені за чималі гроші з особистого дозволу Сталіна в Чехословаччини. Ізраїль втратив за 15 місяців цієї війни – Війни за Незалежність, – 6 тисяч бійців. П’ять арабських країн втратили більше двохсот тисяч, Сирія та Єгипет позбулися майже всіх своїх танків, а Йорданія – двох третин своєї артилерії. Арабська Палестина припинила своє коротке існування в якості держави.
Бог був на боці євреїв – так пояснюють цю неможливу, неймовірну перемогу релігійні йудеї. На День незалежності Ізраїлю, Йом Ацмаут, вони читають особливу молитву, яка називається “Ха-Лель”, молитву подяки Господу за національне звільнення.
Подібну перемогу важко пояснити з матеріальної точки зору.
Виявилося, що Господь – не на боці “великих батальйонів”, як це стверджував Наполеон Бонапарт, а на боці тих, хто готовий захищати свою державу та свою незалежність проти всіх ворогів, якими б сильними та страшними вони б не були.
Україна теж має шанс… Все залежить від НАС