ЗВЕРНЕННЯ РУХУ ВЕТЕРАНІВ УКРАЇНИ – “ВИХОДЬ НА МАРШ”

У нас є ряд питань до влади, відповіді на які б значно посилили тиск на Москву і наблизили свободу наших громадян.

– Координаційна рада з питань звільнення заручників при АП. Важлива штука, яку так і не створили за 5 років війни. Немає жодної платформи, де могли б об’єднатись активісти, родичі та чиновники заради спільної та цілеспрямованої боротьби. Хоча проект такої ради давно вже є. Натомість, все далі робиться у ручному режимі. Суцільний хаос та відсутність відповідальності.

– Законопроект «Про правовий статус і соціальні гарантії осіб, які незаконно позбавлені волі, заручники, або засуджені на тимчасово окупованих територіях України та за її межами». Ви ж знаєте, що більше 200 наших заручників не визнані полоненими чи політв’язнями. Вони не мають жодного правового статусу. Не варто розказувати, як це впливає на їхню ситуацію тут, а особливо у міжнародних установах. Нагадаю, що 5 років війни і 5 років полону. Законопроекту, який треба як кров з носу, так і немає.

– Санкції. Треба вдосконалювати санкційну політику. Особливо щодо тих осіб, які причетні до викрадення, катувань та ув’язнення наших бранців. Тим більше треба більше тиснути на Європу та США. Окремих дипломатів та активістів, які зі шкіри лізуть, щоб світ тиснув на Москву – недостатньо. Треба випрацювати систему. І ще у нас є питання як так, що Україна підтримала не всі санкції проти окупанта.

– Законопроект про воєнні злочини. Сепаратисти та російські регулярні війська мають нести відповідальність не просто як убивці, гвалтівники чи хулігани, а як воєнні злочинці. Як ті, хто вчиняв злочини проти усього людства. Понесуть відповідальність не лише ті, хто вчиняв, а ті, чия політика до цього призвела. У тому числі такі Добкіни і Кернеси, які влаштовували на початку війни сепаратиські з’їзди. Тоді вже почнеться інша риторика і з боку Росії, і з боку усього світу.

Також не оминаємо увагою Медведчука. Того, який саботує обмін наших бійців. Його, до речі, Президент Зеленський обіцяв прибрати з переговорного процесу.

І до ОБСЄ і Червоного Хреста є питання. Чому вони не виконують свої прямі обов’язки? Чому їхні передачі до в’язнів не доходять? Чому часто трапляється, що представники не хочуть перевіряти умови в’язнів і навіть не спілкуються з ними? Чому ніяк не сприяють обміну? І ще запитаємо як так, що деякі з них мають дружні стосунки з бойовиками.

1 червня 2019 року о 12.00 у Києві біля памятника Т. Г. Шевченка відбудеться марш за звільнення заручників Кремля.

Після прочитаного Ви мали зрозуміти, що прийти дуже важливо. Це не одна акція, де прийшли-поговорили-забули. Це початок цілої кампанії. Аж до того моменту поки останній наш громадянин не буде вдома.

Приходьте нагадати про кожного українця, який зараз у полоні.

Без звільнення наших полонених ми ніколи не здобудемо перемоги.