Російсько-українська війна залишила тисячі військових і цивільних із важкими пораненнями та ампутаціями. Після лікування багатьом доводиться проходити тривалу реабілітацію та вчитися жити з протезами. Водночас ветерани наголошують, що отримати сучасні технологічні протези в Україні досі непросто.
Про проблему військові розповіли у програмі «По живому».
Проблема не лише у вартості протезів
Своєю історією поділився ветеран Олександр Мельник. Він служив у Збройних силах України, а після початку повномасштабного вторгнення знову повернувся на фронт. Поранення військовий отримав у травні 2023 року поблизу Бахмута. Його підрозділ потрапив під обстріл, четверо військових загинули, а самого Олександра кілька годин евакуювали під безперервним вогнем.
“Ми подолали 6 кілометрів пішки. Хлопці донесли мене до виходу з посадки, а далі прикріпили ноші до квадроцикла. Ми їхали повз тіла загиблих. Я пам’ятаю, як дивився на них і думав: “Вася, Петя, чому ти тут лежиш?”, – згадує Олександр.
Після ампутації чоловік проходить реабілітацію та займається спортом, однак говорить, що найбільша проблема — система забезпечення протезами. За словами ветерана, державне фінансування здебільшого покриває механічні протези, які не завжди відповідають потребам людей із важкими травмами. Він також звертає увагу на те, що в багатьох випадках протезування та реабілітація не відбуваються комплексно.
Олександр позитивно оцінює підхід центру Superhumans, де протезисти та реабілітологи працюють однією командою. На його думку, це дозволяє краще підібрати протез і швидше адаптуватися до нього.
“Мені механіка не підходить, від держави — це зазвичай лише первинні протези. Мені подобається підхід у Superhumans, де протезисти та реабілітологи працюють поруч. А в державі, якщо є протезна фірма, то реабілітолога ще пошукай — вони не працюють разом, тому нічого толком підігнати неможливо”, – говорить ветеран.
Чому ветерани прагнуть отримати біонічні протези
Окремою проблемою ветеран називає оформлення сучасних протезів із електронним колінним модулем. За його словами, для цього потрібно пройти складні бюрократичні процедури та довести необхідність саме такого виробу.
“Тому я від держави отримав перший протез і більше нічого там не брав. Зараз є можливість взяти електронні коліна від держави, але це просто пекло. Потрібно доводити, що ти спортивний, що ти активний, а мені кажуть: “Ти вже немолодий, навіщо вони тобі?” — пояснює Олександр.
Механічні протези працюють завдяки фізичним зусиллям людини й найчастіше використовуються під час первинного протезування. Натомість біонічні або електронні протези оснащені електронікою, реагують на сигнали м’язів і забезпечують значно природніші рухи та більшу свободу пересування.
Закордонні аналоги таких протезів можуть коштувати близько 150 тисяч доларів, що для більшості ветеранів є недосяжною сумою.
Попри труднощі, Олександр продовжує реабілітацію та сподівається отримати сучасний протез, який дозволить повернутися до максимально активного життя. Сьогодні в Україні десятки тисяч військових і цивільних потребують протезування та комплексної реабілітації.
Історії ветеранів свідчать, що поряд із розвитком медичних технологій залишається актуальним питання доступності сучасних протезів і вдосконалення державної системи їх забезпечення.