Адаптивний ветеранський спорт неухильно набирає популярності в Україні. Стосується це, зокрема, людей, які втратили на війні кінцівки. Для них регулярно проводять відкриті змагання у різних регіонах. Ветерани змагаються у пауерліфтингу, гирьовому спорті, веслуванні на тренажерах та в інших дисциплінах.
Переважно такі турніри відвідують аматори, які проходять фізичне та психологічне відновлення через спорт. Два роки тому такий невеликий колектив ентузіастів у Вінниці зібрав Армен Гарибян. Згодом він вивів цей рух на новий рівень — створив спортивний клуб «Вінницькі Титани».
Сьогодні команда об’єднує ветеранів, які системно тренуються, беруть участь у всеукраїнських та міжнародних змаганнях і представляють Вінницю. Вони формують навколо клубу спільноту людей та бізнесу, котрі готові підтримувати ветеранів конкретними справами. Також «Титанів» підтримує спорткомітет Вінницької міськради, за що атлети щиро вдячні. Саме завдяки такій підтримці команда має можливість тренуватися, їздити на змагання та розвиватися.
А ще «Титани» безкоштовно тренуються у сучасному фітнес-клубі NEXT у центрі Вінниці. Заняття проходять під керівництвом професійного наставника та діючого чемпіона в адаптивному спорті — засновника клубу Армена Гарибяна.
Запустили програму «300 спартанців»
На початку до «Вінницьких Титанів» входило троє людей, – повідомив Армен Гарибян. У 2024 році, окрім нього, проєкт започатковували Ярослав Фіногенов і Ярослав Бегас. Згодом Ярослав Бегас пішов своїм шляхом. Ярослав Фіногенов тренується самостійно, але продовжує їздити на змагання разом з одноклубниками.
«Ми спочатку не планували робити акцент на допомозі іншим спортсменам-ветеранам війни, бо самі тільки починали реабілітуватися та брати участь у змаганнях. Сьогодні вже можемо підтримувати інших. Нам допомагають міський спорткомітет і благодійний фонд «Дій за свободу», який заснував наш побратим Іван Дібров», — каже Армен Гарибян.
Також «Титани» започаткували програму «300 спартанців», у рамках якої бізнес може долучитися до підтримки спортивної команди вінницьких ветеранів.
«Ми хочемо об’єднати навколо команди людей і бізнес, які готові підтримувати ветеранів не лише словами, а конкретними справами. Кожна допомога — це можливість для наших хлопців і дівчат тренуватися, їздити на змагання, відновлюватися та ставити перед собою нові цілі», – зазначив Армен.
Голова Вінницького міського спорткомітету Сергій Краєвський розповів, що «Титанам» надається бюджетна підтримка шляхом фінансування виїздів на змагання.
«Вінницькі Титани» — це команда ветеранів, яка щодня доводить: справжня сила — не лише у спортивних результатах, а й у характері, витримці та незламності. Вони повертаються у спорт, ставлять перед собою нові цілі, перемагають і надихають інших. За кожною медаллю — наполеглива праця, сила волі та величезна мотивація. Ми пишаємося нашими «Титанами»! Вони — приклад мужності, незламності та любові до життя», — прокоментував Сергій Краєвський.
Перемагали навіть у США
З грудня 2025 року Армен Гарибян та його однодумці почали запрошувати до своєї спільноти інших вінницьких ветеранів, передаючи їм власний досвід відновлення через спорт. Згодом у клубу з’явилася можливість організовувати поїздки на турніри. Кошти спрямовуються на заправку автомобілів, харчування, проживання та інші необхідні витрати. На відкриті змагання «Титани» виїжджають приблизно двічі на місяць.
Сьогодні команда налічує 16 ветеранів. Це переважно спортсмени з ампутаціями. На змаганнях вони регулярно здобувають десятки нагород.
За словами тренера, у клубі ветерани покращують не лише фізичний стан, а й психологічне самопочуття. Спорт допомагає повернути впевненість у власних силах, відчути командну підтримку та побачити нові можливості після важких поранень.
«Ветерану, який став на шлях спорту і використовує його як частину свого відновлення, потрібна максимальна підтримка. Зрозуміло, не кожен може за рік вийти на міжнародний рівень і привезти звідти медалі», – пояснює тренер.
На шляху до Паралімпіади
Армен Гарибян родом із Чернігівщини. Пішов до ЗСУ 24 лютого 2022 року, добровольцем. Був сержантом, командиром відділення розвідників. 18 червня 2023 року отримав важке поранення (став на міну) на Запорізькому напрямку. Це сталося, коли Армен евакуйовував побратима. Лікування проходив у Вінниці, де і залишився жити. Родина Армена розкидана. Батько живе в Києві, мати – в Білорусі, два брати – військові.
Найбільше досягнення Армена у ветеранському спорту сталося в 2024 році. Тоді він отримав два золота і бронзу на Arnold Strongman Classic у Мадриді.
У 2025 році став чемпіоном України з пауерліфтингу та штовхання ядра. В цьому ж році в складі збірної нашої країни на Strong Spirit’s Games у Мадриді здобув чотири нагороди, з них два золота.
Армен Гарибян мріє про участь в Паралімпіаді як штовхальник ядра, чим активно займається під керівництвом заслуженого тренера України Тетяни Дідик.
З ампутацією трьох кінцівок
Серед активних членів клубу «Вінницькі Титани» – 43-річний Сергій Кумчак, який нещодавно звільнився із ЗСУ. Воював на Покровському напрямку. Після влучання легкого дрона йому ампутували три кінцівки, лишилася одна рука. Сергію у побуті допомагають мама, дружина, діти, друзі та куми.
«Після важкого поранення у мене друзів стало навіть більше. Всі допомагають, провідують. Для пересування маю власну автівку. Але я захотів знайти собі цікаве заняття. Побачив в інтернеті інформацію про «Вінницьких Титанів». Вирішив долучитися, бо в колективі легше спортом займатися. Це перезавантаження на психологічному рівні; погані думки в голову не полізуть. Також цікавлюся бразильським джиу-джитсу. На татамі борюся (без протезів) з іншими ветеранами без кінцівок», – розповідає Сергій Кумчак.
Сергій дев’ять місяців тому прийшов до «Титанів». Виступає на змаганнях щомісяця. З кожним разом покращує свої результати. Зокрема, тепер жме 16-кілограмову вагу 42 рази за хвилину.
Також своєю єдиною рукою Сергій Кумчак працює на ейрбайку. Там оцінюється кількість спалених кілокалорій за хвилину. Сергій наразі має результат 13 Ккал. Це можна порівнювати із показниками тих ветеранів, хто має лише одну ампутацію. У своїй категорії вінничанин регулярно перемагає, адже саме таких спортсменів обмаль.
«У команді «Титанів» ми один одного розуміємо, спілкуємося, жартуємо. Це цікаве спортивне життя. Отримую військову пенсію, але й працюю, у «Ортопедсервісцентрі». До речі, там постійно якийсь рух: конкурси проводять, артисти і співаки дають концерти, волонтери водять ветеранів по басейнах», – ділиться Сергій Кумчак.
«Комфортно і весело в чоловічому колективі»
У клубі займаються не лише кремезні чоловіки, але й симпатичні ветеранки. Одна з них – 40-річна Оксана Рудик, колишня військовослужбовиця 59-ї окремої бригади. Вона була на фронті бойовим медиком, а після демобілізації стала основним членом команди «Вінницькі Титани». Родина жінки позитивно ставиться до того, що Оксана активно займається адаптивним спортом. Рідні пишаються її досягненнями. До речі, діти Оксани вже достатньо дорослі, їм 20 і 15 років.
«Я пішла до ЗСУ у 2015 році. Безпосередньо участь в бойових діях почала приймати участь із 2019 року. «Повномасштабку» зустріла разом із бригадою на Олешківських пісках (Херсонщина). Ми опинилися в оточенні, відступали. Звісно, було важко, багато втрат», – згадує Оксана Рудик.
Оксана отримала серйозне поранення у 2023 році. Це сталося під час «прильоту» у село, коли вінничанка побігла рятувати людей. Вона все ж повернулася на службу після лікування. Прослужила ще 9 місяців, а потім списалася з війська.
«Відкрила власну студію апаратної косметології, видаляю татуювання. До «Титанів» доєдналася восени минулого року. До цього займалася велоспортом в «Інваспорті». Але мені більше подобається працювати із залізом!» – наголошує ветеранка.
Оксану Рудик не бентежить, що серед «Титанів» майже всі представники сильної статі. Бо й на фронті була аналогічна ситуація.
«Мені досить комфортно, весело і прикольно в чоловічому колективі. А ось на адаптивних змаганнях дівчата і жінки змагаються окремо. Я отримала чотири «золота» на відкритому чемпіонаті у США, а тепер хочу виграти чемпіонат України та потрапити на Strong Spirit’s Games. Виступаю у всіх традиційних адаптивних видах спорту – жимі лежачи, ейрбайку, веслуванні на тренажері і гирьовому спорті», – каже Оксана Рудик.
Михайло ШАФІР
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)