Останнім часом Російська Федерація активно підіймає градус напруги в рані Азовського та Чорного морів, намагаючись встановити тут повне своє домінування. Основним опонентом Чорноморського флоту РФ є турецький військово-морський флот.
На думку більшості західних військових аналітиків, на сьогоднішній день турецький військовий флот – це збалансована і досить сучасна військова сила.
По-переше турецькі ВМС мають у своєму розпорядженні 12 дизель-електричних субмарин німецької збірки. З них чотири – класу Gur (Тип 209) – побудовані в «нульових».
Турецькі субмарини мають, крім торпедного озброєння, ще й можливістю застосування протикорабельні ракети типу «Гарпун». Вони відрізняються низьким рівнем шуму і відносно малими габаритами, що дуже ускладнює «полювання» на них. Це особливо актуально в силу традиційно слабкого протичовнового захисту російських надводних кораблів. До того ж, небезпеку для російського флоту турецькі підводні човни становлять не стільки в акваторії Чорного моря, скільки біля берегів Сирії та Лівії.
У складі турецьких ВМС знаходяться 16 фрегатів. І хоча вони не можуть похвалитися своєю технологічністю, але їх досить для того, щоб змусити з собою рахуватися.
З невеликих кораблів водотоннажністю всього 2400 тон звертають на себе увагу чотири корвета класу Ada. Вони побудовані з використанням технологій малопомітності, і для свого класу мають чудове протикорабельне озброєнням – по 8 ракет «Гарпун» на коженому кораблі. Саме цей проект нині пропонується Анкарою для військово-морських сил України.
Так як значну частину турецького флоту складають кораблі, побудовані за кордоном або у співпраці з іноземними корабелами, на сьогоднішньому етапі надзвичайно важливим напрямом у розвитку ВМС Туреччини є повне заміщення вироблених за кордоном кораблів і озброєнь на продукцію місцевого “оборонпрому”.
Головну увагу турецьке військово-політичне керівництво приділяє програмі «Національний корабель» (Milli Gemi) або скорочено MILGEM. Нею передбачено переозброєння турецького флоту новими фрегатами і корветами місцевого турецького виробництва:
- корветами класу Ada (вже побудовано чотири),
- фрегатами класу Istanbul (заплановано побудувати 4),
- фрегатами проекту TF2000 (заплановано побудувати 7).
Перший з чотирьох фрегатів класу Istanbul був спущений на воду 23 січня цього року і в даний час проходить ходові випробування. Кораблі даного типу повинні замінити фрегати класу «Явуз», побудовані в Німеччині.
Фрегати класу Istanbul передбачається озброїти вітчизняними зразками, в тому числі 16 протикорабельними ракетами Atmaca і 64 зенітними ракетами HISAR в двох установках вертикального пуску по 16 ракет кожна. Крім того, фрегат повинен бути озброєний 76-мм корабельною гарматою Oto Melara, Super Rapid, 35-мм двоствольною зенітною гарматою Aselsan GOKDENIZ і двома 25-мм автоматичними гарматами Aselsan STOP. Також замовники не відмовляються від 324-мм торпедних апаратів і базування на цих кораблях вертольота S-70B Seahawk. Крім того, на кораблях планується розміщення БПЛА «морського базування».
Фрегати мають досить велику оперативну дальність в 6570 миль, що дозволяє їм діяти в районі лівійського узбережжя.
А от початок будівництва фрегатів проекту TF2000 ще тільки в планах: реалізація запланована на 2027 рік. Але на відміну від Ada і Istanbul, які є універсальними кораблями, це вже мають бути кораблі, які спеціалізуються переважно для захисту флоту від можливих різного роду загроз з повітря.
Кораблі проекту TF2000 будуть значно більші, ніж Istanbul – 7000 тон водотоннажності проти 3000. Це означає, що за своїми розмірами вони дотягують до класу есмінців. Для порівняння: американські «Арлі Берк» мають водотоннажність в 6630 тон.
Кораблі проекту TF2000 повинні бути озброєні трьома видами зенітних ракет:
- G-40 (морська версія Hisar-U),
- RIM-156 SM-2 Block IV,
- RIM-162 Evolved Sea Sparrow Missile (в системі вертикального запуску ракет Mark 41 на 64 ракети),
- багатоцільовими Gezgin (аналог американського «Томагавк»),
- протикорабельними Atmaca.
Всі названі системи озброєння виключно турецького виробництва.
Туреччина активно розвиває десантні сили. У 2017-2018 роках до складу ВМФ було введено два танко-десантних корабля класу «Байрактар» і ще два планується ввести в дію в 2023-2024 роках. Вже спущений на воду універсальний десантний корабель «Анадолу», а також запланований до будівництва однотипний з ним корабель «Фракія».
Ці кораблі зможуть переміщувати не тільки десант, а й бути майданчиком для базування ударних БПЛА і вертольотів. У лютому 2021 року компанія «Байрактар» представила корабельний варіант свого хіта Bayraktar TB2 – TB3. Новий апарат має крило, яке складається, і призначений для базування на новому універсальному десантному кораблі «Анадолу».
Ну, і вершиною амбітного наміру Турецької Республіки є створення власного авіаносця, для чого і буде використаний досвід будівництва «Анадолу».
Туреччина також має досить цікавий проект будівництва безпілотної човна ULAQ. На ньому планують розмістити чотири 70-мм ракети Cirit і дві 160-мм ракети L-UMTAS. Надводний безпілотник буде мати дальність ходу 400 кілометрів при максимальній швидкості 65 км/год. Зараз відбуваються ходові випробування даного виробу. Вогневі випробування заплановані на третю чверть 2021 року.
Не забувають турки і про підводний флот. До 2027 року турецькі адмірали хочуть отримати ще шість субмарин німецького проекту “Тип 214”. Нині вони будуються в Туреччині на верфі в Гьольджюк, в кооперації з німецькою компанією Thyssenkrupp Marine Systems. Перший човен даного проекту вже спущений на воду 22 грудня 2019 року.
Незважаючи на те, що турецький флот не має в своєму складі такого великого корабля як флагман російського ЧФ крейсер «Москва», проте на даний момент турецький військово-морський флот представляє відчутну загрозу для росіян у зв’язку з наявністю великої кількості підводних човнів та універсальних фрегатів.
За умови реалізації амбітної програми модернізації, можливості турецького флоту зростають багаторазово. Це дозволить Туреччині впевненно себе почувати, перш за все, на Чорному морі, а також забезпечить місце досить впливової регіональної морської держави. Розвиток кораблебудівної галузі дозволить країні перейти від імпорту технологій до їх експорту. І Україна в цьому плані для Туреччини є дуже перспективним ринком.
За матеріалами статті М.Жирохова «Хто є хто на Чорному морі – що собою являє флот Туреччини»