Ворога потрібно знати в обличчя, особливо – військових злочинців. Командувачі угруповань ЗС РФ так званої “СВО”, а по факту агресії Росії в Україні: 1) “Захід” – генерал-лейтенант Андрій Сичєвой, 2)”Схід” – генерал-лейтенант Рустам Мурадов, 3) “Південь” – генерал армії Сергій Суровікін, 4)”Центр” – генерал-полковник Олександр Лапін.
Якщо цим нелюдам вдасться до кінця війни уникнути зустрічі з Кобзоном, то їм неодмінно доведеться пояснювати Трибуналу, як вони чесно виконували злочинні накази.
1. Військовий злочинець – генерал-лейтенант Андрій Сичєвой.
Його персона засвітилась у звіті про візит до угруповання «Захід» міністра оборони РФ Сергія Шойгу. 20 липня 2022 року він навідувався туди з інспекцією та дав «низку вказівок».
Відомо, що Андрій Іванович Сичєвой народився 16 травня 1969 року в станиці Троїцькій Кримського району Краснодарського краю (СРСР). У 1990 році закінчив Ульянівське гвардійське вище танкове командне училище. Військову кар’єру Сичєвой розпочав із посади командира взводу. В 2016 році завершив навчання у Військовій академії Генерального штабу. Орденоносець.
У лютому 2019-го йому довірили командування 8-ою гвардійською загальновійськовою армією Південного військового округу.
2. Військовий злочинець – генерал-лейтенант Рустам Мурадов.
Рустам Усманович Мурадов командує угрупуванням «Схід», яке бере участь у бойових діях на донецькому напрямку.
Народився 21 березня 1973 року в н.п.Чінар, Дербентського району Дагестанської АРСР (РРФСР, СРСР). За національністю табасаранець.
На військовій службі з 1990 року. З відзнакою закінчив Санкт-Петербурзьке вище загальновійськове командне училище (1995). Командир взводу, роти (1996), командир 242-го гвардійського мотострілецького полку (2008 – 2009), командир 17-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади (2009), командир 36-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади Східного військового округу (2009 – 2012). У 2012 році отримав чергове військове звання генерал-майор. З 2012 по 2013 рік – начальник 473-го Лисичанського окружного навчального центру Центрального військового округу.
З 2013 до 2015 року – слухач Військової академії Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації.
У 2016 році він був представником Росії у центрі з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін на Донбасі. У 2017 році працював військовим радником у Сирії, за що отримав звання Героя Росії. Із 2018 року обіймає посаду заступника командувача військ Південного військового округу. До травня 2021 року командував російським миротворчим контингентом у Нагірному Карабаху.
3. Військовий злочинець – генерал армії Сергій Суровікін (має список злочинів)
Народився Суровікін 11 жовтня 1966 року в місті Новосибірськ, РРФСР, СРСР. У 1987 році із золотою медаллю закінчив Омське вище загальновійськове командне училище імені М.В.Фрунзе. Після закінчення училища проходив службу на посаді командира мотострілецького взводу, командира мотострілецької роти у 2-й гвардійській мотострілецькій дивізії.
У 1989 році відзначився на навчаннях, відігнавши охоплену вогнем та споряджену боєкомплектом БМП від скупчення військовослужбовців.
Під час “Путчу ДКНС/ГКЧП” у серпні 1991 року, в званні капітана виконував обов’язки командира 1-ого мсб 2-ої гв.мсд. Батальйон у складі 20-ти БМП-1 та БРДМ-2 був за наказом ГКЧП був відправлений для виставлення комендантських постів на “Садовому кільці” у Москві. В тунелі на Садовому кільці в ніч із 20 на 21 серпня колону було зупиненили барикади. Суровікін вимагав у мітингарів пропустити колону і зробив попереджувальні постріли з табельної зброї. Потім з частиною колони (12 бойових машин) він прорвався через “барикади” і втік з місця конфлікту.
Внаслідок стрілянини загинули троє молодих людей: Дмитро Комар (розчавлений гусеницями БМП), Ілля Кричевський та Володимир Усов (смертельні вогнепальні поранення). Після поразки ДКНС Суровікін був заарештований, близько 7 місяців перебував під вартою під час слідства. Потім звинувачення було знято і Суровікін був не просто звільнений, а підвищений у званні за власним наказом президента Росії Бориса Єльцина.
Під час навчання у Військовій академії імені М. В. Фрунзе у вересні 1995 року був визнаний військовим судом Московського гарнізону винним у пособництві в придбанні та збуті, а також носінні вогнепальної зброї та боєприпасів без відповідного дозволу. Його засудили до одного року позбавлення волі умовно, але незабаром звинувачення зняли і судимість погасили.
У 1995 році він з відзнакою закінчив Військову академію імені М.В.Фрунзе. Після академії служив у Таджикистані командиром мотострілецького батальйону, потім начальником штабу 92-го мотострілецького полку, начальником штабу та командиром 149-го гвардійського мотострілецького полку, начальником штабу 201-ї мотострілецької Гатчинської дивізії.
З 2004 по 2005 рік – командир 42-ї гвардійської мотострілецької дивізії (Чечня, Друга війна); у 2005—2008 роках — начальник штабу — перший заступник командувача 20-ї гвардійської загальновійськової армії (Вороніж); з квітня по листопад 2008 року – командувач 20-ї гвардійської загальновійськової армії.
З березня по грудень 2017 року – командувач Угрупуванням військ Збройних сил Росії в Сирії. Указом президента Росії 31 жовтня 2017 року генерал-полковника Сергія Суровікін призначено на посаду головнокомандувача Повітряно-космічними силами Російської Федерації. 28 грудня 2017 року президент Росії Володимир Путін вручив генерал-полковнику Суровікіну Золоту Зірку Героя Російської Федерації.
З січня по квітень 2019 року – продовжив командування Угрупуванням військ Збройних сил Росії в Сирії. 16 серпня 2021 року указом президента Володимира Путіна присвоєно військове звання генерал армії.
24 червня 2022 року Міноборони Росії заявило, що Суровікін як командувач Південної групи російських військ “керував оточенням угруповання ЗСУ” в н.п.Гірське та Золоте Луганської області.
4. Військовий злочинець – генерал-полковник Олександр Павлович Лапін
Лапін народився 1 січня 1964 року в сім’ї робітників у м. Казань (Татарська АРСР, РРФСР, СРСР). З 1982 по 1984 рік проходив строкову службу в лавах Радянської Армії у Військах ППО. Після служби вступив до Казанського вищого танкового командного училища імені Президії Верховної Ради Татарської АРСР, яке закінчив у 1988 році. Потім служив на посадах командира танкового взводу та танкової роти в Ленінградському військовому окрузі та у Берегових військах Північного флоту.
У 1997 році закінчив Військову академію бронетанкових військ. Після закінчення академії служив у 58-й загальновійськовій армії командиром окремого танкового батальйону. З 1999 — начальник штабу, командир 429-го окремого мотострілецького полку 19-ї мотострілецької дивізії. З 2001 по 2003 рік — начальник штабу 20-ї гвардійської мотострілецької Прикарпатсько-Берлінської дивізії. З 2003 по 2006 рік — командир 205-ї окремої мотострілецької Козачої бригади (генерал-майор). З 2006 по 2007 рік — командир 20-ї гвардійської мотострілецької Прикарпатсько-Берлінської дивізії.
У 2009 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації. Після закінчення – заступник командувача 58-ї армії.
З квітня 2012 по липень 2014 року — командувач 20-ї гвардійської загальновійськової армії. У 2014 році присвоєно військове звання генерал-лейтенанта. За окупацію російським військами Луганщини Путін підписав указ про присвоєння йому “Героя Росії”.
У 2017 році — начальник штабу угруповання військ (сил) РФ у Сирійській Арабській Республіці. З вересня по листопад 2017 року — начальник Військового навчально-наукового центру Сухопутних військ «Загальновійськова академія Збройних Сил Російської Федерації».
22 листопада 2017 року указом Президента Російської Федерації призначено на посаду командувача військ Центрального військового округу. У лютому 2019 року надано чергове військове звання генерал-полковник.
З жовтня 2018 по січень 2019 року — командувач угрупуванням військ (сил) РФ у Сирійській Арабській Республіці.
У 2020 році закінчив факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації вищого командного складу Військової академії Генерального штабу.
Юріс Шалтіс, НОВА: новини ветеранів АТО/ООС
