Яку роль на війні відіграє повага, душевний спокій, впевненість у побратимах і командирах та чи важливо бійцеві відчувати свою значимість розповів «Спротиву» головний капелан Командування Сил ТрО Сергій Дмитрієв на псевдо «Падре».
Із самого початку російсько-української війни він знаходиться поруч з українськими воїнами. У 2014 році на добровільних засадах став капеланом 30-ї окремої механізованої бригади, згодом був офіційно її капеланом. Один з ініціаторів ідеї відкриття Стіни пам’яті загиблих за Україну біля Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві. Заступник голови синодального управління соціального служіння Православної церкви України (Еleos-Ukraine).
На думку Сергія, у війську потрібно побудувати таку систему соціального супроводу, щоб військовий, знаючи, що в його сім’ї або в колективі все добре, мав душевний спокій. Цьому треба приділяти увагу, особливо під час навчання військовослужбовців.
«Будь-яке навчання згуртовує, визначає духовні і життєві потреби кожного, дає можливість розкрити індивідуальності бійців. Вкрай важливо знати, на що здатен кожний з них», — зазначає «Падре».
Повага на війні
Повага відіграє надважливу роль — без неї втрачається мотивація. Повага в будь-якій сім’ї — це про відчуття безпеки, впевненість, довіру, адекватну оцінку, підтримку. Повага є головним фактором, що об’єднує будь-яку команду.
Якщо в команду принести неповагу, то ця команда перетвориться у групу ворогів, де з’явиться конкуренція, страх, безініціативність і підлість. Сама атмосфера неповаги — це атмосфера руйнування.
Важливими складовими мотивації воїнів є, з одного боку, душевний спокій і впевненість в побратимах, а з іншого — безпосередньо атмосфера поваги в колективі.
Коли військовослужбовець відчуватиме душевний спокій і впевненість у побратимах, у нього буде формуватися й повага до підрозділу, в якому він служить.
Повага не може бути односторонньою — ти завжди щось віддаєш і щось отримуєш натомість.
Роль капелана у подоланні стресів
В нашій культурі священник відіграє важливу роль. Навіть сама його присутність поруч допомагає. Гасло капеланської служби «Бути поруч» не випадкове. У підрозділі капелан виступає як певна духовна совість, духовний батько, котрий має авторитет та повагу.
Кожен солдат хоче, щоб його вислухали, і капелан може йому в цьому допомогти — почути всі проблеми, що його турбують.
Головна роль священника — слухати. Про біль, розчарування, надії, можливості. Людині, яка виговориться, стає легше.
Якщо в підрозділі є людина, якій довіряють, значить їй можуть відкритися, розповісти, що на серці. І таким чином, навіть непомітно для себе, отримати духовну і психологічну допомогу. Після цього з’являться сили рухатись далі.
Важливо говорити з бійцями
Людині, яка була у зоні бойових дій, може бути важко спілкуватися з рідними та близькими. У військовослужбовців є потреба у відчутті, що їх розуміють і підтримують. У поранених — в першу чергу. Але іноді у бійців може скластися враження, що цивільні їх не сприймають.
В ідеалі у бригаді має бути ціла команда, що займається супроводом і підтримкою бійця, який пережив травматичний досвід або поранення. Її завдання — працювати з такими людьми і контролювати увесь хід лікування.
Розуміння і прийняття — це перші «ліки», які має отримувати боєць.
Поранений має найвищий ступінь вразливості. Вразливішим він ще ніколи не був у своєму житті. Слова «ми про тебе пам’ятаємо, тримайся, живи, борись» може бути для нього не менш важливими, ніж медикаменти, які він приймає.
Перш за все потрібно, щоб сам підрозділ працював задля побудови в колективі атмосфери довіри і взаємної підтримки, від молодших до старших командирів. В умовах обмежених ресурсів і постійних стресів військовослужбовці найбільше цінуватимуть те, що за них борються, захищають і переживають за них їхні лідери.
Створити мінімальний комфорт
Кожен військовослужбовець, де б він не перебував, завжди хоче створити для себе хоч якийсь комфорт: мати можливість зняти берці, помитися, підготувати місце, де можна приготувати їжу.
Ми завжди маємо пам’ятати, що ми — люди, і в нас є потреби, в тому числі, у комфорті, навіть на війні.
Це має бути частиною культури під гаслом «Туди, куди приходять українці — туди приходить цивілізація, людські цінності та базові можливості для життя». Де є українці — буде і гідність. Навіть в окопі або в зруйнованому селі.
Бути почутим
Здатність солдата артикулювати свою точку зору, бути почутим і зрозумілим говорить про силу зростання професіоналізму армії. Такому солдату можна делегувати ухвалення рішень, і він самостійно зможе досягати результату.
Треба зруйнувати радянську традицію «німих» солдатів та відродити культуру козацтва, цивілізованого світу, де кожна людина є носієм перемоги.
Висловлювати свою точку зору — базове право. Отримати оцінку своїх слів і знати, що можна ділитися знаннями, своїм баченням — цим виражається цінність бійця для команди і командира.
Здатність командирів приймати таку комунікацію від підлеглих говорить про їхню інтелектуальну силу і розуміння того, на що здатен колективний розум. Якщо командир побудував у підрозділі високу культуру довіри, тоді він зможе організувати справжню команду зі своїми бійцями.
Передрук з сайту “Сили ТрО ЗСУ готові до спротиву”
http:///bojovyj-stres-porady-bijtsiam-dlia-podolannia-psykholohichnykh-vyklykiv/