В Україні сотні тисяч військовослужбовців уже мають статус учасника бойових дій, однак продовжують служити. Попри бойовий досвід, їхні потреби часто залишаються поза увагою держави. Про це йдеться у дослідженні Правозахисного центру «Принцип», присвяченому ветеранам і ветеранкам, які залишаються у лавах Сил безпеки та оборони.
Автори дослідження проаналізували міжнародний досвід, українське законодавство, а також провели опитування та фокус-групи серед військовослужбовців.
Статус УБД, який не всі вважають справедливим
У дослідженні зазначається, що нині статус учасника бойових дій часто сприймається як формальність. Частина військових вважає несправедливим, що однакові соціальні гарантії отримують як бійці, які місяцями перебувають на передовій, так і ті, хто виконував бойові завдання значно коротший час.
Експерти звертають увагу на досвід Ізраїлю, де існує кілька категорій статусів залежно від умов проходження служби та рівня ризику. В Україні пропонують також диференціювати підстави для отримання статусу УБД залежно від характеру виконуваних завдань.
Військові витрачають власні гроші на службу
Однією з головних проблем дослідники називають систему грошового забезпечення.
Попри зміни, запроваджені постановою Кабінету Міністрів №768 у червні 2026 року, військові наголошують, що нинішні виплати не враховують реальних ризиків. Зокрема, через широке застосування дронів і керованих авіабомб небезпечна зона давно виходить далеко за межі офіційної лінії бойових дій.
Крім того, значну частину зарплати військовослужбовці витрачають на потреби підрозділів — ремонт автомобілів, пальне, безпілотники, засоби радіоелектронної боротьби та інше обладнання.
У дослідженні рекомендують централізовано забезпечувати такі потреби коштом держави, щоб військові не фінансували службу зі своєї кишені.
Медична допомога залежить від обставин
Окремий блок дослідження присвячений здоров’ю військових. Автори зазначають, що система переважно реагує вже на встановлені захворювання, тоді як профілактиці приділяється недостатньо уваги. Направлення на лікування або військово-лікарську комісію часто залежить від рішення командування чи начальника медичної служби.
Також військові повідомляють про труднощі з доступом до вузькопрофільних лікарів, особливо у прифронтових регіонах, та нестачу психологічної допомоги.
Експерти пропонують запровадити регулярні медичні обстеження для учасників бойових дій, покращити взаємодію між військовою та цивільною медициною і забезпечити доступ до психологічної підтримки під час служби.
Родини живуть у постійній невизначеності
Ще одним викликом автори називають тривалу розлуку військових із сім’ями та відсутність чітких строків служби. У дослідженні зазначається, що саме невизначеність найбільше впливає як на самих військових, так і на їхніх близьких. Водночас міжнародний досвід показує, що підтримка сімей є важливою складовою збереження боєздатності армії.
Серед рекомендацій — офіційно закріпити підтримку сімей військовослужбовців як один із пріоритетів кадрової політики та вдосконалити систему відстрочок після проходження служби.
Кар’єра та нагороди
Учасники дослідження також звернули увагу на непрозорість кар’єрного просування та системи державних нагород. Частина військових вважає, що призначення на посади часто залежать від особистих відносин із командуванням, а не від бойового досвіду. Також вони повідомляють про затримки або відмови у нагородженні без зрозумілих причин.
Експерти рекомендують зробити систему присвоєння нагород прозорішою та надати військовим із бойовим досвідом пріоритет під час призначення на посади.
На думку авторів дослідження, для збереження досвідчених військових недостатньо лише підвищувати виплати чи запроваджувати нові пільги. Необхідна комплексна реформа, яка одночасно враховуватиме питання статусу, грошового забезпечення, медичної допомоги, підтримки родин і кар’єрного розвитку.