Питання пільгового розмитнення авто для ветеранів не втрачає своєї гостроти. Адже значна кількість захисників, які з 2022 року боронять Україну, обурена: держава не надала їм тієї можливості, яку масово реалізувало цивільне населення у перші місяці повномасштабного вторгнення. Поки одні оформлювали автівки, інші перебували в самому пеклі війни, і сьогодні вони цілком справедливо наполягають на відновленні справедливості. Це не просто прохання про преференції – це вимога вирішення питання в законодавчому полі, яке вже декілька років перебуває у стані «заморозки».
З березня 2026 року діє ініціативна група, створена ГО «Спілка ветеранів СОУ», до якої долучилися активні ветерани, юристи-правозахисники, громадські діячі та представники ОТГ. На початок травня, в результаті тривалих консультацій (до яких приєдналися і слухачі освітнього проєкту «Ветерани – лідери суспільної думки»), захисники нашої держави досягли згоди щодо конфігурації цього процесу. Мета – врахувати і інтереси держави щодо наповнення бюджету, і інтереси тих, хто потребує мобільності для виживання. Це історія про реабілітацію, незалежність та реальне, а не декларативне ставлення суспільства до своїх героїв.
Тетяна Медведчук: Право на мобільність
Районна депутатка Долинської ОТГ Івано-Франківського району, активістка та волонтерка Тетяна Медведчук переконана, що реалізація законопроєкту є критично важливим кроком. Вона зауважує, що у багатьох сільських населених пунктах та старостинських округах транспортне сполучення є обмеженим – громадський транспорт курсує лише кілька разів на день. Для ветерана, особливо людини, яка пересувається на кріслі колісному, це створює значні труднощі, адже інколи навіть дістатися від будинку до автобусної зупинки стає серйозним викликом. У таких умовах ветеран без власного авто часто стає заручником обставин.
«Тема пільгового розмитнення серед ветеранів звучить досить часто. Особливо тепер, коли багато захисників повертаються до цивільного життя та потребують транспорту для лікування, реабілітації чи мобільності. Це не про розкіш. Сьогодні у Верховній Раді вже зареєстровані законодавчі ініціативи, що свідчить про актуальність питання. Для більшості ветеранів автомобіль – це необхідність. Часто люди повертаються після поранень, мають проблеми зі здоров’ям. На таксі постійно далеко не заїдеш, а допомога від знайомих не завжди є можливою».
Тетяна наголошує: у 2022 році ті, хто найбільше заслуговував на підтримку, фізично не могли займатися оформленням авто через службу на фронті. Тепер відсутність механізмів підтримки лише посилює відчуття віддаленості від мирного життя. «Можливість самостійно відвезти дитину до школи чи вирішити побутові питання – це частина повернення до нормальності», – додає вона.
Михайло Костик: Гідність і повага
Для заступника голови ГО «Меджибізька спілка учасників бойових дій» Михайла Костика ситуація з розмитненням є лакмусовим папірцем того, як держава насправді чує своїх захисників. Він зазначає, що переважна більшість – близько 90% учасників бойових дій – не встигли скористатися пільгою у 2022 році, оскільки в той час перебували в зоні найзапекліших бойових зіткнень.
«Питання стало ще гострішим сьогодні, коли багато хлопців звільнилися за станом здоров’я чи по інвалідності. Це очевидна реальність: ми часто змушені вирішувати свої проблеми самостійно або гуртом, об’єднуючись у ветеранські спільноти. Тема розмитнення – ключова, але після початкових обіцянок настала тиша. Окрім самих ветеранів, цю тему майже ніхто не підіймає. Але ми не повинні ходити з «простягнутою рукою» і щось просити. Ветеранська спільнота – це велика бойова сім’я. Ми горді, ми освічені, ми довели свою ефективність на полі бою. Тому ми хочемо бачити таку ж ефективність і чесність держави у вирішенні наших запитів. Для нас принципово, щоб нас сприймали як рівних партнерів у діалозі, а не як пільговиків», – наголошує Михайло.
Михайло закликає до конструктивного діалогу вже зараз, не чекаючи завершення війни, адже потреби ветеранів існують «тут і тепер».
Іван Казачук: Соціальний запит мільйонів
Адвокат та ветеран Іван Казачук, один із ключових ініціаторів розробки законопроєктів №15124 та №15125, оперує мовою цифр та фактів. Він наголошує, що сьогодні це питання вже не є локальним – воно набуло загальнонаціонального масштабу, адже прямо чи опосередковано стосується кожної п’ятої української родини.
«Час іде, і кількість тих, хто потребує справедливості, лише зростає. Сьогодні в строю перебуває близько 1 мільйона осіб, а кількість ветеранів уже перевищила 2 мільйони. Разом із членами їхніх родин – це понад 7 мільйонів громадян України. Це величезна частина суспільства, чий запит ігнорувати більше неможливо. Наші законопроєкти мають на меті не просто дати пільгу, а виправити недосконалий механізм. Нинішня система «гуманітарки» часто змушує військових купувати авто за власні кошти, але оформлювати їх через складні схеми. Ми пропонуємо прозорий шлях», – пояснює Іван.
Юрист зазначає, що за кожною цифрою стоїть конкретна доля. Для ветерана з ампутацією чи важким пораненням автомобіль – це не про комфорт, а про можливість повернутися до роботи та знову стати активним учасником економіки.
«Ми відчуваємо серйозний спротив з боку автоімпортерів та їхніх лобістів, які бояться втратити прибутки від продажу дорогих авто в салонах. Але ми шукаємо баланс між наповненням бюджету та правом ветерана на мобільність. Запобіжники, які ми заклали в законопроєкт, мінімізують ризики зловживань. Коли ветерани говорять одним голосом – їх значно важче ігнорувати. Шанси на ухвалення є високими, але суспільний тиск зупиняти не можна», – переконаний правозахисник.
Василь Радковський: Готове рішення
Василь Радковський – ветеран 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, який виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Донеччини та Сумщини. Після важкого поранення та звільнення зі служби через інвалідність, він не залишився осторонь проблем побратимів, а став автором петиції пільгового розмитнення, яка зараз активно обговорюється у ветеранських колах.
«Я почав з того, що проаналізував старі петиції. Більшість із них легко відхиляли, бо вони не мали економічного обґрунтування. Тому ми розробили системну модель, яка враховує інтереси і ветеранів, і держави. Це не про хаотичне ввезення будь-чого. Наша пропозиція має чіткі фільтри: параметри авто за віком та екостандартом, об’ємом двигуна, а головне – суворе обмеження: одне авто на 5 років і без права продажу та переоформлення протягом 3-х років. Реєстрація – виключно на ветерана», – деталізує Василь.
Для Радковського це питання глибоко особисте. Він на власному досвіді знає, як важко пересуватися між реабілітаційними центрами, коли ти маєш травми або протези.
«Коли починаються нескінченні поїздки по лікарнях, автомобіль стає базовою потребою для виживання. Реабілітаційні центри рідко знаходяться поруч із домом, а громадський транспорт для людини з важкими пораненнями – це часто просто недосяжний варіант. Це вже давно не лише про «залізо», це про ставлення держави. Люди дивляться, як країна поводиться зі своїми захисниками сьогодні, і це впливає на довіру до служби загалом. Потрібна політична воля, щоб перестати сприймати це як «пільгу», а побачити в цьому необхідний елемент реінтеграції ветерана в суспільство», – підсумовує автор моделі.
Олексій Цапенко: Авто як «ноги»
Голос Олексія Цапенка звучить як найсильніший аргумент у цій дискусії. Ветеран АТО, він отримав важкі поранення під час бою на Сході у 2014 році, всього за сім кілометрів від кордону з Росією. Олексій має першу групу інвалідності – через травму хребта він не може ходити без сторонньої допомоги. Стара автівка була його єдиним зв’язком зі світом.
«Я без допомоги ходити не вмію. Для мене єдиний спосіб пересування – мій автотранспорт, моя машина. Зараз вона зламана, і я, можна сказати, лишився в чотирьох стінах. А сидіти в них не дуже хочеться. У зв’язку з новим законопроєктом у мене питання: коли подумають не тільки за діючих військових, а за ветеранів-інвалідів, для яких авто – це єдиний спосіб руху? Чому для нас немає нульового розмитнення? Я зробити свій автомобіль не можу, але за якісь 2000 доларів міг би його продати і хоча б якусь машину для пересування собі пригнати. Це моє спасіння».
Для Олексія власне авто – це не розкіш, а можливість просто вийти з дому, дихати свіжим повітрям та залишатися людиною, яка має право на рух.
ВЕТЕРАНИ, ЧАС ДІЯТИ!
Як бачимо, ця проблема вже давно вийшла за межі технічних питань. Це питання честі. Ініціативна група вже склала своє бачення змін до законодавства, але очікує на пропозиції, на відгуки побратимів. Тепер слово за суспільством: за ветеранами, волонтерами та небайдужими громадянами.
Костянтин Руденко, голова ГО «Спілка ветеранів СОУ» у Шевченківському районі м. Харкова, член ініціативної групи озвучив запрошення до побратимів об’єднатися в цьому русі:
«Запрошуємо ветеранів та ветеранські організації долучитися до роботи нашої ініціативної групи! Давайте разом доопрацюємо та вдосконалимо спільне бачення в даній сфері: пільгового розмитнення авто для ветеранів. В ініціативній групі вже працюють досвідчені юристи та адвокати, незабаром в планах – обговорення наших пропозицій з депутатами Верховної Ради та представниками міністерств. Коли ми говоримо одним голосом – нас неможливо ігнорувати!»
Наші контакти (ГО «Спілка ветеранів Сил Оборони України»):
063-827-44-54 (з 10:00 до 16:00)
066-734-72-07
Ел. пошта: gosvsou@gmail.com
Анастасія Бойченко
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)