Верховна Рада України завершила роботу над законопроєктом № 13347, який передбачає, що для призначення на посади державної служби чоловіки зобов’язані будуть пройти військову службу.
Сьогодні стаття 19 Закону «Про державну службу» дозволяє чоловікам призовного віку вперше вступати на держслужбу після проходження або військової служби, або базової підготовки. Проте в новому законопроєкті пропонується прибрати «або» залишити тільки військову службу як обов’язкову умову. Ця вимога поширюється не лише на державну службу, а й на прокуратуру, місцеве самоврядування, поліцію. Виняток передбачено лише для осіб, визнаних непридатними за станом здоров’я.
Нині законопроєкт перебуває на етапі другого читання — комітет з питань нацбезпеки, оборони та розвідки уже рекомендував його до включення до порядку денного, і ми вирішили почути думку тих, кому добре відомі й військова служба, й робота в органах влади.
Ветеран, депутат Харківської обласної ради та діючий військовослужбовець Анатолій Козловський, який зараз перебуває на Донецькому напрямку, підтримує норму законопроєкту, яка зобов’язує майбутніх держслужбовців проходити саме військову службу. За його словами, це не обов’язково має бути передова — достатньо строкової чи служби в тилових підрозділах.
«Ветеран — це не лише мобілізована людина, яку забрали до армії. Є багато людей, які в цивільному житті були держслужбовцями і планують залишитися в цій сфері. Тому я думаю, що ця загартованість буде тільки на користь. Єдине, що постійно звучить, це брак держслужбовців, відсутність конкурсу та те, що не беруть людей. Я сподіваюся, що наберуть і що бажаючих служити державі досить багато. І я вважаю, що службу державі потрібно починати саме зі служби. Тим більше, що Україна — воююча країна. Наприклад, в Ізраїлі прем’єр-міністр, його діти — всі служать, і це є нормою для суспільства», — коментує Анатолій Козловський.
Ветеран та депутат Тернопільської обласної ради Олег Любінський наголошує: загроза з боку росії нікуди не зникне навіть після завершення війни, тому країна має бути готовою до нових викликів. На його думку, державні службовці, як і кожен громадянин, повинні мати мінімальну військову підготовку — від володіння зброєю до знань тактичної медицини.
«Так, всі мають пройти обов’язкову підготовку. І я думаю, що в майбутньому це стане необхідністю, бо загроза ніколи не зникає — завжди буде сусідній ворог. Війна, можливо, й закінчиться, але загроза нових конфліктів зі сходу завжди існуватиме. Тому, безумовно, має бути військова підготовка, а також патріотичне виховання в школах. Тактична медицина повинна бути обов’язковою. Державні службовці повинні вміти поводитися зі зброєю і володіти мінімальними військовими навичками, адже хто знає, коли доведеться взяти зброю і захищати свою країну. Я пам’ятаю, коли почалася повномасштабна війна, ми в’їхали в Київ 26-го лютого. Якраз тоді я брав участь у спецоперації, і було багато хлопців, які не мали навіть елементарних навичок поводження зі зброєю. Якби була підготовка чи тренінги, все могло б бути зовсім по-іншому. Ми могли б зберегти більше життів», — згадує Олег Любінський.
Особливу увагу на потенційні наслідки нових змін звертає народна депутатка та членкиня парламентського комітету з питань розвідки Ірина Фріз. Вона підтримує ідею посилення загальнонаціональної готовності до оборони, але попереджає про ризик суперечності між цим законопроєктом і чинним законодавством — це може заблокувати його імплементацію на практиці.
«З одного боку, це правильний крок, адже з огляду на наше географічне розташування ми нікуди не подінемось від цього сусіда, який завжди буде поруч. Ми маємо готувати все населення до можливості давати відсіч. Але, з іншого боку, потрібно прописати цю норму так, щоб, по-перше, вона не суперечила чинному законодавству. По-друге, щоб, намагаючись зробити одне, ми не втрутились у законодавство й фактично не відсікли значну частину молодих, перспективних людей, які хочуть іти на державну службу, що й так не є надто привабливою. Тому з точки зору законодавства потрібно виписувати якісніше, а з точки зору потреби для держави — це правильна ініціатива», — наголосила Ірина Фріз.
Позиція ветеранських організацій така — у нинішніх реаліях Україна не може дозволити собі чиновників без військової підготовки. Тому для ветеранської спільноти це — подвійний сигнал. Законопроєкт ще не остаточний. Депутати готують правки, які мають збалансувати потреби нацбезпеки з реаліями держслужби. Редакція продовжить стежити за розвитком ситуації та участю ветеранської спільноти в розробці систем підготовки цивільних кадрів до оборони.