Ветеран російсько-української війни Костянтин Соляник пройшов шлях від добровольця 2014 року до засновника екологічного бізнесу з виробництва деревного вугілля та брикетів, який сьогодні працює на українському та європейському ринках.
Про свій бойовий шлях і підприємництво він розповів в ефірі Армія FM.
У військо Костянтин долучився ще у 2014 році, коли пішов у добровольче формування разом із побратимами. Тоді вони виконували завдання в зоні АТО, зокрема під Дебальцевим та в Авдіївській промзоні. За його словами, це була робота на рівні підрозділів Збройних сил: і логістика, і забезпечення, і участь у бойових завданнях.
Після 2017 року він відійшов від служби, однак у 2022-му, після повномасштабного вторгнення, знову повернувся до війська разом із тими ж побратимами. Ветеран зазначає, що війна суттєво змінилася. Якщо раніше значну роль відігравала пряма взаємодія на полі бою, то зараз ключовим фактором стали технології та дрони. Саме вони визначають перебіг багатьох операцій і впливають на втрати ворога.
“Зараз технологічно це війна дронів. У цій складовій ми достатньо гарно себе проявляємо. Наслідки для росіян уже дуже відчутні — це і колосальні втрати особового складу, і техніки, не лише військової, а й інфраструктурної, яка забезпечує логістику. Коротше кажучи, рухаємося вперед, щоб дійсно була наша перемога. Бо люди на певний час почали це слово якось менше вживати, а зараз воно знову повертається в наш лексикон. І це дуже приємно усвідомлювати”.
Він також наголошує, що мотивація військових є критично важливою, адже люди, які приходять свідомо, дають інший результат, ніж ті, хто потрапляє у військо випадково або без внутрішньої готовності.
“Дуже важко змінити людину, якщо вона сама не хоче змінюватися зсередини. Я не впевнений, що тих людей, які досі не мобілізувалися, можна якось вмотивувати, окрім, можливо, матеріального стимулу. Бо людина, яка заходить у військо з примусу, так само і служить. Від неї немає того результату, який може бути. Людина, яка вмотивована, — це зовсім інше”, – говорить він.
Окремо він говорить про відповідальність суспільства. На його думку, захист країни не може бути перекладений на когось одного, адже це спільний процес, у якому кожен має свою роль.
Паралельно з військовим досвідом Костянтин розвивав аграрний напрям. Він понад 30 років працює із землею, а згодом запустив власний екологічний проєкт — виробництво деревного вугілля та брикетів. Компанія вирощує плантації тополі, які зрізають кожні три роки. Деревину переробляють у спеціальних умовах без доступу кисню, отримуючи деревне вугілля, яке далі стає основою для брикетів під брендом Father Fire.
Особливість бізнесу полягає в екологічному підході. У виробництві не використовують добрива чи хімічні засоби захисту, а сам процес побудований на природному відновленні насаджень. За словами Соляника, це модель, у якій природа фактично виступає партнером, а не ресурсом для виснаження.
Продукція компанії має стабільний попит. Основними клієнтами є ресторани в Україні, а також партнери з європейського ринку. Бізнес працює без чіткої сезонності, адже попит на якісне паливо для кухні та виробництв залишається постійним.
На старті підприємницької діяльності ветеран скористався державною програмою підтримки «5-7-9», що дозволило придбати обладнання. Пізніше він також отримав грант від Ветеранського фонду, за який закупили частину техніки, зокрема сонячну електростанцію. Він підкреслює, що важливу роль у розвитку відіграли ветеранські спільноти, які дають доступ до знань, контактів і підтримки.
Водночас Соляник застерігає інших ветеранів від поспішного старту у бізнесі. Він наголошує, що підприємництво — не універсальний шлях і потребує чіткої конкурентної переваги. Без неї навіть гранти й підтримка можуть не врятувати від фінансових труднощів. На його думку, успіх приходить тоді, коли є ідея, команда і реалістичне розуміння ринку.
“Не кожна людина має ставати підприємцем. Це дуже важливо. Мені дуже шкода бачити ветеранів, які починають власну справу, залучають грантові кошти, потім вкладають власні, а після цього опиняються у дуже серйозній фінансовій кризі. Перед тим, як приймати рішення, потрібно проаналізувати свої переваги. Чим ви відрізняєтеся від конкурентів? Якщо такої переваги немає — будь ласка, шукайте її. Це можуть бути ваші вміння, навички, друзі чи будь-що інше. Але без серйозної конкурентної переваги в підприємництво йти не потрібно, бо можна опинитися у складній фінансовій ситуації. Але якщо у вас є дух, є друзі — не бійтеся. Ви завжди знайдете підтримку і серед ветеранів, і серед своїх близьких та знайомих. Бо ви фактично є фундаментом держави”.