2 серпня 2025 року неподалік Києва, у селі Нові Безрадичі, у музеї «Код нації» відбувся перший Фестиваль героїчної кави «Філіжанка», який поєднав вшанування пам’яті загиблих воїнів, допомогу пораненим захисникам та відкриття нового українського кавового смаку. Фестиваль присвячений Артему Тєлєбєнєву, позивний «Таліб» — воїнові ЗСУ, волонтеру, баристі та засновнику маленької кав’ярні з великою мрією: створити справжню українську каву з характером. Його дружина, Яна Беркут, продовжила втілювати в життя його мрію, і разом з командою однодумців за підтримки родини Ющенків, ГО «Київщина — це ми» та голови Гатненської ТГ Олександра Паламарчука організувала фестиваль.
«Вшанування пам’яті загиблих воїнів – це найголовніше. Військових багато, і, як на мене, кожна родина має докладати зусиль: підніматися, знімати фільми, навіть короткі, п’ятихвилинні, про наших героїв. Хочеться, щоб якомога більше розповідали, показували, що були такі люди, що вони робили, де воювали. І цей фестиваль – це музика, це атмосфера, це спосіб нагадати про них», — розповідає Яна Беркут.
На фестивалі були присутні побратими Артема, які разом із ним служили на фронті. Один із них – Михайло Денисенко:
«Артем був дуже світлою людиною. Він завжди намагався зігріти своє оточення, підтримати тих, хто поруч. Навіть на позиціях він постійно прагнув пригостити всіх кавою — це була його маленька традиція. І нині ця пам’ять про нього живе далі: ми знову збираємось, щоб разом випити кави. Це об’єднує нас», — коментує військовий.
Інший побратим Дєпелян Галуст згадує, що Артем завжди піднімав бойовий дух, вчив любити Україну, надихав своїх друзів і навіть допомагав йому самому переходити на українську мову:
«Я з перших днів війни, ще з 2014 року, бачив багато людей, воював із різними побратимами, але чесно скажу – не зустрічав такої людини, як він. По толерантності, по знаннях, по відношенню до людей – Артем завжди притягував до себе, міг допомогти будь-кому. А його сміх… усі знали той «талібівський сміх», як ми його називали», — ділиться Дєпелян Галуст.
Військовий Олексій Балко, який приїздив на один день заради цього заходу і вже увечері знову мав вирушати на службу, підкреслив, що такі події нагадують захисникам, що у тилу про них пам’ятають, готові підтримати, допомогти у разі поранень чи втрат.
«Важливо знати, що люди в тилу не забувають про нас, що якщо станеться біда, якщо хтось втратить кінцівку, – знайдуться ті, хто допоможе, підтримає. Це дуже цінно усвідомлювати. Так само важливо знати, що після смерті тебе згадають добрим словом. Артем був саме такою людиною – доброю, завжди готовою підтримати, допомогти. Дуже добре, що є такий фестиваль, на якому можна згадати його. Звісно, ті, хто дружив із ним, пам’ятають про нього щодня, але важливо, що й інші люди, які ніколи не знали Артема, можуть тут побачити, ким він був, чим займався, познайомитися з його родиною», — розповідає Олексій Балко.
Побратим Богдан Бондарчук, поділився історією, яка для нього стала символом справжньої дружби та людяності. Він розповів, як після поранення Артем спеціально приїхав до нього у Дніпро, подолавши 250 кілометрів лише для того, щоб підтримати й нагадати, що він важливий:
«Часто ми чуємо про війну лише цифри – мільйон загиблих, два мільйони. Але коли ти думаєш не про статистику, а про конкретну людину, про Таліба, про його характер, про те, що він зробив – ти починаєш по-справжньому розуміти ціну цих втрат і чому так важливо пам’ятати кожного поіменно», — зауважує Богдан Бондарчук.
За словами Генерального продюсера фестивалю Олексія Кулікова, фестиваль – це не лише можливість зібрати кошти на реабілітацію та підтримку військових у співпраці з фондом з фондом Revived Soldiers Ukraine, а й перший крок до реалізації мрії Артема – створення власного національного рецепту української кави з характером:
«Артем колись мріяв створити українську каву з характером. У світі є кава по-міланськи, по-віденськи, навіть по-львівськи, але українського рецепту героїчної кави досі не було. Цей фестиваль – перший крок до створення національного кавового рецепту, який міг би з’явитися в наших кав’ярнях. Ми запросили малий бізнес, щоб вони спробували створити власні рецепти. Зібрані ідеї залишимо в музеї, щоб зберегти їх на пам’ять, і ці рецепти будуть у відкритому доступі. У цьому допоміг і фонд, який підтримав ініціативу та долучився до розробки кавових рецептів. Ми залучили різних людей: ветеранів, військових, цивільних, навіть команду переселенців із Бердянська. Разом вони створювали свій рецепт героїчної кави. Це і є головна ідея фестивалю – пам’ять, допомога сьогодні і спільне майбутнє, яке нас об’єднує», — пояснює Олексій Куліков.
Такі заходи стають простором, де особисті історії стають суспільною відповідальністю, а громади, бізнес і волонтери вибудовують горизонтальні зв’язки та культуру вдячності.