Ветеран АТО з Житомирщини Микола Ніколаєв – автор книги «Щоденник (не)професійного військового», що вийшла у світ торік і дуже швидко здобула популярність як яскравий приклад поєднання документальної та художньої прози. Сам автор, до слова, також непересічна особистість. Він – ветеран одразу двох воєн.
Микола Ніколаєв з 1984 по 1987 рік проходив строкову військову службу на території республіки Афганістан. У 2015 році був мобілізований під час четвертої хвилі й воював на Сході України у складі однієї з механізованих бригад ОК «Захід» по 2017 рік. Виконував завдання у Донецькій області в районі населених пунктів Сартана, Гнутове, Мар’їнка тощо. На початку служби прийняв механізований взвод, адже мав звання старшого лейтенанта запасу. Згодом командував механізованою ротою. У 2017 році переведений до оперативного резерву у званні капітана.
Його книга – хронологічно впорядковані щоденникові записи «для себе». Частина – спогади ще з тієї, «афганської», бувальщини. Частина – нещодавнє минуле охопленого вогнем війни українського Донбасу. «Мені ще 2011 року снилося, що ми воюємо з Росією…» – каже Микола Ніколаєв.
Сам автор оцінює свій твір: «Щоденник» – це не просто спогади або мемуари, це опис подій, які дійсно відбувались у конкретний час і в конкретному місці, а також думки та емоції тих обставин. Ці записи не здеформовані цензурою переосмислення. Вони не пошматовані доцільністю згідно з політичним моментом. Це ніби машина часу, такий собі документальний фільм, знятий самим собою для себе майбутнього».
У щоденнику небагато батальних сцен, яких є вдосталь у документальних хроніках, репортажах і художніх творах. До прикладу, роман «Карателі», написаний співслужбовцем Миколи Ніколаєва Владом Якушевим, набагато яскравіше передає динаміку боїв та атмосферу «заруб» української піхоти та ворога. Але будь-яка війна – не тільки бої, постріли, штурми. Це також усе те, що заповнює проміжки між кривавими сторінками – побут, розмови, думки – усе те, що перетворює нав’язаний образ шаблонного героя в живу людину зі своїми вадами та ваганнями, маленькими радощами та трагедіями. Колишній комроти піхоти більше приділяє уваги саме цьому.
Микола Ніколаєв – переконаний націоналіст, який розмовляти та писати українською почав уже після Майдану. Для себе автор вирішив, що він «трофейною» мовою спілкуватися більше не буде.
«Щоденник» ілюстрований самим автором. Це не лише авторська графіка, а й світлини, зроблені ним та його побратимами під час перебування на Донбасі. Загалом книга надзвичайно цілісна. Про такі твори говорять, що вони зберігають історію та долучають читачів до певного сегмента реальності.