Початок російської агресії змусили керівництво України кардинально переглянути не тільки свої зовнішньополітичні орієнтири, а й ставлення до власної армії. З тих пір особлива увага приділяється переозброєнню армії і оснащенню військових сучасною технікою.
У цій ситуації підприємства вітчизняного оборонно-промислового комплексу отримали чудову нагоду розширити виробництво і поліпшити своє фінансове становище.
Однак, далеко не всі компанії змогли отримати довгострокові контракти з Міноборони. Один із сумних прикладів останніх років – Кременчуцький автомобільний завод (КрАЗ), який сьогодні опинився на межі виживання.
З початком бойових дій на Донбасі в 2014 році українська армія мала гостру потребу в автотранспорті. На передову банально не було на чому доправляти боєприпаси і перевозити особовий склад. Продукція КрАЗу, який спеціалізується на виробництві вантажівок і бронеавтомобілів, виявилася надзвичайно доречною. Завод на кілька років став ключовим постачальником транспортних засобів для ЗСУ та Нацгвардії.
Читайте також:
В 2014 році Міноборони закупило у підприємства КрАЗ 100 автомобілів, в 2015 році – 599, в 2016-му – 241, у 2017 році – 273, в 2018-му – 59 автомобілів. Крім того, близько 1000 автомобілів було придбано Національною гвардією і більше 500 – Державною прикордонною службою. Всього КрАЗ поставив військовим 2772 вантажівки. Для порівняння, найближчий конкурент “Богдан Моторс” за весь цей час поставив в силові структури всього близько 800 одиниць своїх вантажних автомобілів.
Однак в 2019 році ситуація різко змінюється Українські силові відомства і військові вирішили відмовитися від продукції КрАЗу. У компанії це намагаються пояснити просто – у всьому винна постмайданна влада, яка перерозподіляла держзамовлення в своїх інтересах.
Та коли уважніше розібратися в тому, що відбувалося в останні роки навколо Кременчуцького автомобільного заводу і його власників, стає ясно, що звинувачення на адресу колишньої влади і конкурентів не більше, ніж спроба приховати реальні причини того, що відбувається.
Перша проблема, з якою зіткнулися військові після того, як в армію стали масово надходити КрАЗ – це високий відсоток поломок.
Читайте також:
У вересні 2016 року відомий волонтер Юрій Бірюков опублікував частину листа ЗСУ, який було підготовлено у відповідь на запит Військової прокуратури щодо продукції компанії КрАЗ. Згідно з оприлюдненими даними, Міноборони за два роки (2014-2015) закупило у комерційного підприємства КрАЗ 811 вантажівок, на загальну суму 863,5 млн грн. При цьому на 811 одиниць техніки зафіксовано 824 поломки. Особлива проблема виникла з електрогенераторами, з яких 173 виявилися неробочими.
Міністерство двічі зупиняло прийом техніки, вимагаючи заміни цих генераторів. Причому самі генератори виявилися російського виробництва, як і частина інших комплектуючих. Втім, якби техніка працювала справно, на цей факт ще можна було б закрити очі. Але мало того, що ми купуємо російську продукцію, та ще й вона виявляється бракованою. Як підсумок – всі терміни поставок за договорами були зірвані. Через це у 2015 році на три місяці були перенесені терміни формування двох артилерійських бригад і висування їх в зону проведення АТО. За зрив військових поставок КрАЗ був оштрафований.
Влітку 2014 року “АвтоКрАЗ” презентував військовим два типи нових бронеавтомобілів: “Спартан” і “Кугуар”.
КрАЗ-Спартан насправді є імпортним броньованим автомобілем для поліції Streit Spartan, який купувався за валюту. І аналогів його в 2014-15 роках в Україні на початку російсько-української війни не було. АвтоКрАЗ не випускало і не випускає Спартан. Його на шасі Ford F550 роблять в Еміратах на заводі Streit Group.
Читайте також:
Тоді ж у 2014 році Міноборони уклало контракт з ВАТ “АвтоКрАЗ” на поставку 30 “Спартанів” на суму 146,5 мільйонів гривень за ціною 4,55 мільйона гривень за одиницю.
Незабаром після того, як перші партії цих бронеавтомобілів надійшли на озброєння і були відправлені в АТО, виявилося, що автомобілі ні за якістю, ні за своїми технічними параметрами, не відповідають потребам воюючої армії. До того ж, незабаром після початку поставок, КрАЗ вирішив перенести терміни виконання замовлення на півроку і підняв ціну до 5,5 мільйона гривень за штуку.
За даними експертів групи “Інформаційне опір”, перший недолік бронеавтомобілів, який масово стали помічати бійці на передовій – слабка ходова частина. Крім того, без спеціалізованих СТО, оснащених комп’ютерною технікою, обслуговувати КрАЗ-“Спартан” виявилося неможливо.
“В результаті всього за місяць у одній з бронемашин відвалилося колесо, а до кінця січня 2015 року, як повідомляли ЗМІ, вийшли з ладу 12 із 14 переданих силам АТО бронемашин КрАЗ-“Спартан”, – йшлося в журналістському розслідуванні.
Експерти “Інформаційного опору” з посиланням на власні джерела серед військових опублікували цілий список недоліків кразовского “Спартана”:
- відсутність можливостей для переговорів між кулеметником і командиром екіпажу;
- на швидкості 50-80 кілометрів на годину по нерівній дорозі кермо вибиває з рук водія;
- в зимовий час, коли кулемет знаходиться в бойовому положенні, в салоні дуже холодно (крім випадків, коли машина обладнана комплексом “Сармат”);
- немає протитуманних фар;
- броньовик, який з боєкомплектом і особовим складом важить до 10-12 тонн, має занадто слабке зчеплення коліс з грунтом, на підйомах виникають труднощі;
- не передбачена система пожежогасіння в моторному відсіку.
Головний висновок: “Спартан” призначений для патрулювання в міських умовах, і в цілому не підходить для участі в бойових діях на Донбасі. Схожі проблеми виникли і у бронеавтомобіля “Кугуар”
Можливо, “Спартан” можна було б допрацювати і підігнати під реалії бойових дії на Донбасі, якби не один ключовий нюанс: українських комплектуючих там не більше 20%. Автомобілі “Спартан” на шасі Ford F550 робили в Еміратах на заводі Streit Group. В Україну надходили готові машинокомплекти, які кразівці лише збирали, налаштовували, обладнували згідно специфікації, ну, а після всього цього – вішали свої логотипи.
Інженери КрАЗа відверто зізнавалися, що чекати, коли Ford або Streit Group внесуть зміни в свої розробки, не варто.
Таким чином, склалася ситуація, коли бронеавтомобіль, який закуповують для воюючої армії, не відповідає її потребам, а його виробник не може виправити недоліки, бо займається лише складанням його з надісланих готових комплектів і немає бажання докладати власних зусиль для модернізації виробу.
Читайте також: