У Полтаві ветерани передають досвід ліцеїстам

У Полтаві створили ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою, де викладають також ветерани російсько-української війни.

Про це йдеться в ексклюзивному матеріалі Укрінформ.

Від початку повномасштабної війни в Україні зросла кількість юнаків і дівчат, які прагнуть присвятити своє життя захисту Батьківщини. Для цього вони, зокрема, обирають ліцеї з військово-патріотичною підготовкою. В Україні таких – 27, один із них відкрили минулоріч у Полтаві.

Назвали ліцей на честь заступника командира полку «Азов», Героя України Віталія Грицаєнка, який загинув під час оборони Маріуполя.

Воїн народився в Полтаві, добровольцем брав участь в АТО та ООС. У ніч на 19 березня 2022 року в Маріуполі група військовослужбовців «Азова», у складі якої перебував старший лейтенант Віталій Грицаєнко, здійснила рейд у тил противника. Під час запеклого бойового зіткнення офіцер зазнав тяжких поранень. Осколок міни влучив йому прямо в лице, унаслідок цього він миттєво помер.

Частину предметів у ліцеї викладають ветерани російсько-української війни. 

Укрінформ розповідає історії людей, які після важких поранень на фронті та реабілітації присвячують себе викладацькій роботі, а також юних українців, що навчаються в полтавському ліцеї.

З ІДЕЄЮ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ – ДО ЛІЦЕЮ

– Мій шлях до роботи в ліцеї розпочався з 2019 року, коли я долучився до руху ветеранів, тобто атовців. І ми на волонтерських засадах запровадили систему проведення одноденних навчальних зборів для старшокласників на території Полтавської області. Тобто співпрацювали з закладами освіти, яким було цікаво, приїздили до них зі своєю практичною програмою, – розповідає заступник начальника з навчально-виховної роботи ліцею Сергій Бульбаха.

Інструкторами були воїни, які пройшли службу і бойові дії в зоні АТО/ООС. У 2021 році справа почала набирати обертів, обласна рада зацікавилась проєктом та ухвалила зміни до програми національно-патріотичного виховання молоді, щоб забезпечити часткове фінансування навчально-матеріальної бази.

Заступник начальника ліцею говорить, що тоді предмет «Захист України», особливо в невеликих і віддалених школах, часто викладали не військові, а вчителі фізкультури, трудового навчання, історії, математики. Діти зазвичай не отримували практичних навичок, які могли б їм дати військовослужбовці з бойовим досвідом. Таким військовим є й сам Сергій Бульбаха.

Він як офіцер запасу в 2014-му добровольцем пішов до війська, був мобілізований до 93 окремої механізованої бригади. Рік відслужив на посаді командира взводу.

– Мої хлопці брали участь у звільненні села Піски на околицях Донецька. А зі серпня і протягом осені 2014-го ми там тримали лінії оборони, прикриваючи правий фланг Донецького аеропорту. Потім – демобілізація, я очолював майже п’ять років Новосанжарську райдержадміністрацію. І з 2019-го почали з хлопцями впроваджувати цю систему, щоб більше дітей могли долучитися до справжнього практичного освоєння навичок з предмета «Захист України». Ми це робили саме для і національного, і патріотичного, і військового виховання, – згадує офіцер.

Повномасштабне вторгнення РФ зруйнувало й ці плани, і загалом хід подій. Сергій Бульбаха знову потрапив на фронт.

– 24 лютого 2022 року о 18:00 я вже був командиром першого взводу першої стрілецької роти 144 окремого батальйону 116 бригади територіальної оборони ЗСУ. Спочатку – Сумський напрямок. Тоді ситуація була така, що зупиняли російські колони. І на Сумщині, зокрема, Охтирка виявилась таким останнім форпостом. Чули про «гадяцьке сафарі»? Тоді російські підрозділи заходили на територію Полтавщини. Там отримували «звіздюлі», до цього долучалось і місцеве населення. Але тоді Охтирка відіграла найвизначнішу роль: якби не бої там, російські танки були б під Полтавою, – каже Сергій Бульбаха.

Потім його батальйон виконував завдання на території Полтавщини. Із грудня 2022 року – на кордоні з Росією, на півночі Сумщини. А в січні 2023-го почали займати оборонні позиції на Соледарському напрямку.

– Через деякий час мій взвод отримав бойове завдання на підсилення іншого підрозділу, на нуль. Вступили в прямий бойовий вогневий контакт з підрозділами «вагнерів». Два дні безперервних бойових дій. Я втратив своїх трьох хлопців у різні моменти. Ну і в якийсь момент прилетіло, я скронею піймав осколок мінометної міни. Пощастило, що не прошило наскрізь, тільки застрягло, – розповідає Сергій Бульбаха.

Військового евакуювали з поля бою його побратими, витягли під суцільним мінометним обстрілом. До точки евакуації повзли, але командира витягли. Так само Сергій Володимирович акцентує, що завдячує і медикам лікарні Мечникова у Дніпрі, які його оперували:

– Я майже три доби був непритомний. Була велика загроза, що якщо живим залишуся, то не буду дієздатним. Потім мав реабілітацію, вона і тепер триває. Вже в кінці липня вийшов на ВЛК і попав на списання. А тут якраз у травні 2023-го Полтавська обласна рада ухвалює рішення про створення ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Так я потрапив у ліцей. З бажанням те, що знаю, вмію, передавати дітям, молоді.

ДЕНЬ ЛІЦЕЇСТІВ – ЗА РОЗПОРЯДКОМ ВІЙСЬКОВИХ

Ліцей – це заклад загальної середньої освіти, працює на основі загальнонавчальних програм. Але для предметів «Захист України» і «Фізична культура» збільшено кількість навчальних годин. Окрім того, обов’язково передбачені додаткові заняття, як факультативи.

Ліцей працює на інтернатній основі, діти тут – на цілодобовому перебуванні. Основу для навчально-виховної системи створювали подібно до Київського військового ліцею імені Богуна.

– У нас – ліцеїсти, але все – як в армії. Розпорядок дня, шикування, дисципліна, військове вітання. Дисципліна, тому що кожна армія розпочинається з цього. Навіть позаурочна діяльність так чи інакше переплітається з патріотично-національним вихованням, але більш ненав’язливим. Наприклад, ми можемо дивитися фільми, такі як «Білий ворон. Снайпер» або «Крути», – говорить Сергій Бульбаха.

У ліцеї – шестиденний навчальний тиждень. Ліцеїсти проживають у кімнатах по четверо або шестеро, водночас двоярусні ліжка тут заборонені. Харчування – п’ятиразове.

– О 6:30 – підйом, вмивання. О 6:40 – ранкова зарядка, 100%, всі – на зарядку. Далі – санітарні пів години. Заправити ліжка, навести лад у кімнатах. О 7:30 – сніданок перший. О 8:00 – ранкове шикування, перевірка і т.д. Й о 8:15 розпочинається перший урок. Загалом – шість уроків, є ще другий сніданок, але він коротенький, це таке, перекус. У дітей інколи буває: «А таку кашу не їм, а мене котлетами не годували…». Але в нас є хороші фізичні навантаження, тож, зрештою, апетит у всіх добрий. Після шести уроків – обід, потім зазвичай сьомий-восьмий уроки ще. Збільшена кількість годин «Захисту України», фізкультури й англійської мови, – говорить Сергій Володимирович.

Також він зазначає, що обов’язковими є година-дві спортивно-масової роботи, зокрема й надворі, інколи це прибирання території.

Увечері в ліцеїстів – мінімум дві години самопідготовки. У кожного взводу для цього є свій клас. Тут працюють над домашніми завданнями під керівництвом офіцера-вихователя.

Фізична частина занять – це не просто фізкультура. Займаються ігровими видами спорту, розвивають волейбол. У лютому запрацював зал боксу та єдиноборств. А на спальному поверсі обладнана спортивна кімната, подібна до тренажерного залу.

«ХОЧУ БУТИ СНАЙПЕРОМ»

Сергій Бульбаха зазначає, що під час першого набору було майже порівну хлопців і дівчат. Не всім підійшов режим навчання, кілька дітей вибули. У цьому році набрали більше охочих, будуть три навчальні взводи. Хоча загалом цьогоріч ліцеїстів більше, але дівчат уже менше – близько 25%, утім, вони мають серйозну мотивацію.

– Мені здається, що дівчата реально вмотивовані, – говорить Сергій Володимирович. – Коли спілкуємося в неформальній обстановці, то одна, друга, третя кажуть, що хочуть стати військовими медиками. Четверта – прикордонником-кінологом. Ще одна дівчина у нас є, каже: «Хочу бути снайпером, щоб захистити свій дім». Це діти або з родин військових, або в яких долі пов’язані зі словом «війна». Наприклад, з-поміж ВПО в першому наборі п’ятеро було. Причому тих дітей, які втратили свої домівки. Також якщо це не діти військовослужбовців, то майже в кожного чи дядько, чи брат, чи ще хтось із рідних тепер на службі.

Сергій Бульбаха додає, що троє учнів ліцею – діти загиблих воїнів:

– Минулого року склад ліцеїстів вже набрали, коли я прийшов у сюди. І зустрів доньку загиблого хлопця, з яким я служив. Я не знав, що вона тут буде, довідався вже як почали знайомитися.

Викладачі, що навчають ліцеїстів предмета «Захист України», мають бойовий досвід. До занять також долучають військових, які брали участь у бойових діях, зокрема 2022–2024 років. Діти також регулярно відвідують військових у шпиталі. Але воювати в майбутньому не є головним у навчанні.

– Наша мета – не навчати й готувати ліцеїстів для служби в армії чи для Сил оборони України. Ми не ставимо собі таке завдання, це не є пріоритетом. Це скоріше знання й навички, які вони можуть використати насамперед для захисту і збереження власного життя. Вберегти себе і в цивільному житті, й у військовому. Поважати воїнів. Зрештою – поважати Україну.

Авторка: Мирослава Липа, Полтава

Фото: Полтавський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Віталія Грицаєнка

Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3916678-ne-dla-vijni-a-dla-zahistu-u-poltavi-veterani-peredaut-dosvid-liceistam.html

Читайте також:

Останні записи

Зараз читають: